Бо́нда́рство — одне з традиційних ремесел; вид деревообробного промислу, пов'язаний з виготовленням ємностей — бочок, діжок, барил, цебер тощо. Майстер з виготовлення цих виробів називається бо́ндар, майстерня бондаря — бонда́рня.
Слово «бондар» походить внаслідок метатези з ранішого боднарь, утвореного від «бодня» («вид дерев'яної ємності»). Праслов'янське *bъdьnъ запозичене (можливо, через германське посередництво) з романських мов: , нар.-лат. *budina.
Історія
У минулому бондарне виробництво основане було виключно на ручній праці. Порівняно з теслярством та іншими деревообробними промислами бондарство в Україні поширилося пізніше, проте швидко набуло значного розвитку, особливо на Поліссі. Українські бондарі добре розумілися на різних сортах дерева і добирали їх конкретно для кожного виробу. Зокрема, ті, що призначалися для рідин, виготовлялися з твердого дерева, зазвичай дуба. Асортимент бондарських виробів був широким і різноманітним. Це ремесло вимагало неабияких навичок і майстерності. Наприклад, прорізання пазів у клепках при вставлянні днищ було досить складною технічною операцією. Те ж стосується і скріплювання клепок дерев'яними або залізними обручами. Крім звичайного столярного інструменту, бондарі користувалися уторником, розмірячем, шерхебелем. Володіли вони й початками геометрії: зокрема, радіус дна діжки обчислювали шляхом ділення величини її окружності на шість. Народні умільці були добре обізнані з якостями різних порід дерева, володіли секретами бондарства, тому їхні вироби відзначалися міцністю, довговічністю, химерністю різьблення, вишуканістю прикрас та орнаментування. У кожній господі були також дерев'яні відра й цеберки, ночви для прання, корита — довгасті посудини для годівлі, напування тварин, птиці.
Ремесло бондаря було вельми поширеним і потрібним у різних країнах, про це свідчать і численні прізвища у багатьох мовах, що походять від назви цієї професії. Таке походження мають українські прізвища «Бондар», «Бондарчук», «Бондаренко», «Бондарюк», «Боднар» і «Боднарчук», російські «Бондарев» і «Бочаров», польські «Беднаж» (Bednarz), «Беднарський» (Bednarski) і «Беднарчик» (Bednarczyk), чеське «Беднарж» (Bednář), болгарське «Бочваров» (Бъчваров), македонське «Бачваровський» (Бачваровски), латиське «Муценієкс» (Mucenieks, жіноча форма Muceniece), англійське «Купер» (Cooper), данське «Бедкер» (Bødker), німецькі «Фасбіндер» (Faßbinder), «Беттхер» (Böttcher), «Шеффлер» (Scheffler) і «Кюблер» (Kübler), нідерландські «Кейпер» (Kuiper, Kuyper) і «Кейперс» (Cuypers), французькі «Тоннельє» (Tonnelier) і «Тоннелльє» (Tonnellier), італійське «Боттаї» (Bottai), іспанські «Куберо» (Cubero), «Тонелеро» (Tonelero) і «Варела» (Varela), португальські «Таноейру» (Tanoeiro) і «Тонелейру» (Toneleiro), угорські «Кадар» (Kádár) і «Боднар» (Bodnár), грецьке «Варелас» (Βαρελάς), румунські «Догару» (Dogaru) і «Бутнару» (Butnaru), єврейське (їдиш) «Боднер» (באָדנער, Bodner).
Назви деяких населених пунктів теж пов'язані з цією професією: наприклад, Бондарня, Бондаревське, Боднарів та ін.
Сучасність
Поширення металевої тари в багатьох галузях витіснило бондарні вироби, але поки що вони посідають важливе місце в господарстві і побуті. Поширення металевого посуду та начиння призвело до занепаду бондарства, хоч потреба у дерев'яних ємностях, що надають специфічного смаку солінням, медам, квасам, сокам та іншим напоям, залишається незадоволеною. Тепер у бондарному виробництві застосовуються спеціальні верстати: клепкостругальні, уторні (за допомогою яких вистругують клепки і вирізують в них пази для вставляння дна), дновирізні, обрученасаджувальні та ін. Порівняно новим видом бондарного виробництва є виготовлення фанерних бондарних виробів за допомогою склеювання основних елементів їх з трьох і більше шарів шпону. Щоб бондарним виробам надати більшої вологонепроникності, їх іноді покривають всередині емаллю, а зовні — олійними або емалевими фарбами.
Технологія Основним матеріалом для бочок слугує деревина дубу (зокрема, він незамінний для виробництва винних бочок). Для інших бондарних виробив також використовують ялину, діжі часто роблять з сосни, а от для масничок і посуду для зберігання меду найкращим деревом вважається липа.
Заготовлену сировини висушують, у деяких майстрів сушіння дубу забирає до 5 років, ялини — до трьох.
Обручі можуть бути дерев'яними або металевими. Дерев'яні роблять з гнучкого дерева (в'язу, черемхи), розпарюють і згинають у кільця. Металеві гнуть із сталевих штаб 3-5 см завширшки, на кінцях яких пробивають пробійником отвори і з'єднують готові обручі за допомогою заклепок.
Бондарський інструмент
У своїй роботі бондарі використовують звичайні столярні інструменти — пилку, рубанки, струги (скобелі), молоток. Окрім них, застосовуються специфічні бондарські: Уторник — інструмент для нарізання уторів Круглий горбач — рубанок з сильно вигнутою колодкою. Призначений для вистругування внутрішньої поверхні виробів. Спуст або бондарний фуганок — верстат для стругання клепок стругом. Має вигляд великого рубанка, встановленого на ніжках. Кобилиця або бондарська лава — верстат для стругання клепок стругом. Установник — верстат для установки клепок перед натяганням обручів Натягич, натяїч, гак — пристрій для натягання обручів Набоїч, набивач — інструмент для набивання обручів, тупе долото з виїмкою на наконечнику Бондарська корба — пристрій для стягання клепок Шкобелка — струг з одною ручкою, призначений для вирівнювання внутрішньої поверхні Затискачі — пристрої для тимчасового скріплення клепок (перед насаджуванням обручів) Розміряч — вимірювальний інструмент Лекала — шаблони для перевіряння правильності форми клепок Шаблони кутів — для розмірювання кутів на крайках клепок (розрізняються залежно від діаметру виробу) Шестерня́ — рід циркуля для розмічання уторів.
Для робіт з залізними обручами бондарі використовують і деякі слюсарні інструменти — зубило, пробійник, заклепувальник.
У сучасному бондарному виробництві для окремих операцій використовуються спеціальні верстати: клепкостругальні, уторні, дновирізні, обрученасаджувальні тощо.
Бондарські терміни
Клепка — окрема планка бондарного виробу. На Гуцульщині традиційно називається «до́ґа». Колодка — заготовка для клепки. На Гуцульщині традиційно називається «гентина». Обру́ч (рихва, о́бід) — металеве або дерев'яне кільце, що обхоплює клепки і з'єднує їх Утор (втор) — паз на краю виробу, у який вставляють дно (також так називають крайню частину виробу, в якій прорізано такий паз)
Види бондарних виробів
Видовбані (випалені) з масиву дерева Вагани́ (но́чви) — довгаста посудина для прання, купання та ін. Жлу́кто — посудина, у якій золили білизну, полотно (парили, заливали окропом і деревним попелом). Ко́вга́нка — ступка для товчіння сала Корито — довгаста посудина для годівлі, напування тварин, птиці. Сту́па — пристрій для лущення, подрібнення зерна, тютюну та ін.
Складені з окремих дощечок
Бакла́га (бокла́га) — плоска посудина для води або іншої рідини, рід дерев'яної фляги. Ба́лія — широка і низька посудина для прання білизни. Барило (барильце, бочонок) — невелика посудина для рідини, з двома днищами та опуклими стінками, стягнутими обручами, маленька бочка. Бербениця — висока вузька діжечка, що уживалась гуцулами для перевезення молочних продуктів на верховому коні. Бо́дня — низька діжа з кришкою, призначена для зберігання сала, квашення овочів. Бочка (ку́хва) — велика посудина для рідини, з двома днищами та опуклими стінками, стягнутими обручами. Для кінного транспортування води уживалися 50-60-відерні бочки із двома денцями, для пива, квасу, соління овочів, грибів, риби — 20-30-відерні бочки. Відро — дерев'яна посудина з дугоподібною ручкою. Сучасні відра роблять не за бондарною технологією з дерева, а з інших матеріалів — металу, пластику. Водянка (вóдник) — діжка для води. Ґеле́та, гелета (ґеле́тка) — невелике барильце або доїльна діжка (дійниця). Діжа́ — велика посудина для приготування тіста Діжка — велика циліндрична посудина з плоским дном. Ді́йни́ця — посудина для доїння. Ка́діб (ка́дівб, ка́дуб) — велика посудина для зберігання зерна, м'яса. Кваснúк — невелика діжка, призначена для заквашування і соління у домашніх умовах. Кінва (коні́вка, коно́вка, конвиця) — великий дерев'яний кухоль або відро. Ма́зни́ця — цеберко для коломазі, дьогтю. Масничка (маслобійка) — висока вузька діжка з дерев'яними лопатками та ручкою, для виробництва масла Ря́жа (ря́жка) — низенька широка посудина з ручками, яка уживалася переважно для миття у лазні, рід дерев'яного таза. Фаска (від — «бочка, барило») — діжка для масла, сиру. Це́бер (цебро́) — велика посудина, що мала вигляд зрізаної діжки (з дужкою або з ручками), яка використовувалася для годівлі худоби, збирання помиїв та ін. Цебе́рко (цебе́рка, цеберце) — конічна посудина з дужкою для зберігання води, дерев'яне відро. Чан — рід великої діжки, дерев'яний бак. Шапли́к — невисока широка посудина, що має вигляд зрізаної бочки (часто з ручками), рід дерев'яного таза. Уживається зараз замість горщиків для великих кімнатних рослин. Шері́твас (ширі́твас) — велика діжка.
Див. також Ложкарство :Категорія:Бондарні вироби
Примітки
Джерела Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000. УРЕ, т. 2. — К., 1962
«По ремеслу и промысел…» Журнал «Вокруг света», июль 1998.
Посилання
Литвинчук Н. В. Україна, держава: ремесла та промисли: Бондарство // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — : В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с. Боднарство Народні умільці. Бондарство