Партія арабського соціалістичного відродження ( , скорочена назва «Баас») — політична партія, заснована в Сирії Мішелем Афляком, Салахом ад-Діном Бітаром і соратниками Закі Арсузі. Партія підтримувала баасизм (від арабського بعث baʿth, що означає «відродження» або «воскресіння»), який є арабською націонал-соціалістичною ідеологією, яка поєднує Арабський націоналізм, панарабізм, арабський соціалізм та антиімперіалізм. Баасизм закликає до об'єднання арабського світу в єдину державу. Його девіз «Єдність, свобода, соціалізм» означає арабську єдність і свободу від неарабського контролю та втручання.
Партія була заснована в результаті злиття , очолюваного Афляком і аль-Бітаром, і , очолюваного аль-Арсузі, 7 квітня 1947 року як Арабська партія Баас. Партія швидко створила філії в інших арабських країнах, хоча вона утримувала владу лише в Іраку та Сирії. Арабська Партія Баас об'єдналася з , очолюваним , в 1952 році, та створили Арабську соціалістичну партію Баас. Новостворена партія мала відносний успіх і стала другою за величиною партією в сирійському парламенті на . Це, у поєднанні зі зростанням впливу Сирійської комуністичної партії, призвело до створення Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР), союзу Єгипту та Сирії, у 1958 році. ОАР виявилася невдалою, і скасував її.
Після розпаду ОАР партію Баас було відновлено. Однак у період ОАР військові активісти створили військовий комітет, який перебрав контроль над партією Баас від цивільних. Тим часом в Іраку захопив владу, організувавши та очоливши Революцію Рамадану, проте . Військовий комітет за згодою Афляка перебрав владу в Сирії під час революції 8 Березня 1963 року.
Між цивільною фракцією на чолі з Афлаком, аль-Бітаром і і Військовим комітетом на чолі з Салахом Джадідом і Хафезом Асадом швидко розгорнулася боротьба за владу. Оскільки відносини між двома фракціями погіршилися, Військовий комітет ініціював , який усунув Національне командування на чолі з аль-Раззазом, Афляком та їхніми прихильниками. Переворот 1966 року розколов партію Баас на рух Баас, який домінує в Іраку, і . Іракське крило було відсторонено від влади у 2003 році, завдяки втручанню США, але зберігає вплив у лавах іракської опозиції. Сирійська гілка Баас оголосила про припинення своєї діяльності у грудні 2024 року після повалення режиму диктатора Асада.
Історія Загальноарабська політична партія, заснована 7 квітня 1947 року в Дамаску Мішелем Афляком та Салах ад-Діном Бітаром під назвою Партія арабського відродження. В 1954 році об'єдналася з Арабською соціалістичною партією Акрама Хаурані та з того часу має нинішню назву. Основні цілі ПАСВ — побудова соціалізму та об'єднання арабів.
ПАСВ прийшла до влади в Іраку (8 лютого 1963) та Сирії (8 березня 1963). В Іраку відсторонена від влади у листопаді 1963 року, знову прийшла до влади 17 липня 1968 року і знову усунута у квітні 2003 року.
У лютому 1966 року влада в Сирії перейшла до лівого крила партії (Салах Джадід , Нуреддін аль-Атасі). Іракське відділення Баас не погодилося із внутрішньопартійним переворотом і після свого приходу до влади в 1968 притулило історичних лідерів партії (Мішеля Афляка, Шиблі аль-Айсамі тощо). У Сирії Мішель Афляк та його найближчі соратники на початку 70-х років були заочно засуджені до страти за звинуваченням у підготовці державного перевороту.
На початку-середині 1970-х років сирійські та іракські баасисти вступили в союз із комуністичними партіями в рамках «Прогресивних фронтів». Обидві гілки ПАСВ встановили дружні зв'язки з КПРС. В Іраку співпраця ПАСВ з комуністами зруйнувалася невдовзі після приходу до влади Саддама Хусейна (1979): комуністи були звинувачені у політроботі в армії та перейшли на нелегальне становище. Після цього рівень міжпартійних відносин Баас — КПРС був знижений, а у вітальних телеграмах та промовах радянських керівників на офіційних зустрічах Саддам Хусейн із «товариша» перетворився на «пана».
У 1978—79 сирійськими та іракськими баасистами було здійснено спробу нормалізації відносин, президенти Сирії Хафез Асад та Іраку Ахмед Хасан аль-Бакр вели переговори про об'єднання двох країн. Відразу після зміщення аль-Бакра в липні 1979 року в Багдаді було оголошено про розкриття сирійської змови за участю ряду членів регіонального керівництва іракської Баас, яких незабаром було засуджено і страчено.
Генеральним секретарем (الأمين العام لحزب) ПАСВ (за сирійською версією) був до своєї смерті 10 червня 2000 року Хафез аль-Асад. Секретарем регіонального керівництва (الأمين القطري لحزب) ПАСВ з 2000 року був президент Сирії Башар аль-Асад.
Генеральним секретарем загальноарабського керівництва ПАСВ (за іракською версією) залишався до своєї смерті 23 червня 1989 року засновник партії Мішель Афляк (помер у Парижі). Стверджується, що перед смертю перейшов до ісламу та прийняв ім'я Ахмед, а мавзолей Афляка зруйнований американськими військами у 2003 році. Генеральним секретарем (أمين سر) іракського регіонального керівництва ПАСВ з 1979 року був Саддам Хусейн. 17 січня 2007 року на сайті іракського опору albasrah.net було опубліковано рішення регіонального керівництва ,, датоване «серединою січня» про обрання генеральним секретарем регіонального керівництва , який до цього був заступником генерального секретаря (نائب أمين سر).
Партія діє в Ємені (обидві фракції, з них просирійська представлена в парламенті), Лівані (просирійська), Палестині (просирійська — «ас-Саїка» та проіракська — «Арабський фронт визволення») та інших арабських країнах.
В Іраку діє Національний комітет із дебаасифікації, повноваження якого зазначені у статті 145 Конституції, ухваленій на референдумі 2005 року. Комітет може бути розформований Радою представників (парламентом) Іраку, коли закінчить свою роботу .
26 лютого 2012 року на референдумі більшість сирійців схвалила новий проект конституції Сирії, згідно з якою партія Баас втратила свою чільну роль і зрівнялася в правах з іншими партіями .
Регіональні відділення
Ірак
заснував Іракську регіональну філію в 1951 або 1952 р.
Але інша точка зору, шо відстежує заснування філії Абд ар Рахманом ад Даміном і Абд аль Халіком аль Худайрі в 1947 році, після їхнього повернення з 1-го Національного конгресу, який проходив у Сирії.
Інша версія полягає в тому, що гілка була заснована в 1948 році Рікабі та Са'дуном Хамаді, мусульманами — шиїтами.
Однак Ефраїм Карш та Інарі Рауці стверджують, що регіональне відділення було створено в 1940-х роках, але воно отримало офіційне визнання як регіональне відділення партії Баас у 1952 році Національною верхівкою. Достеменно відомо, що Рікабі було обрано першим регіональним секретарем регіонального відділення в 1952 році.
Партія спочатку складалася з більшості мусульман-шиїтів, оскільки Рікабі набирав прихильників переважно серед своїх друзів і родини, але поступово стали домінували суніти.
Регіональне відділення та інші партії пан-арабської спрямованості мали труднощі з вербуванням шиїтів.
Більшість шиїтів розглядали пан-арабську ідеологію як сунітський проект, оскільки більшість арабів є сунітами.
Під час Революції 14 липня 1958 року, яка повалила Хашимітську монархію, регіональний осередок мав 300 членів.
Іракське регіональне відділення підтримало правління Абд аль-Каріма Касіма на тій підставі, що він домагатиметься входження Іраку до Об'єднаної Арабської Республіки.
З 16 членів кабінету Касима 12 були членами регіонального відділення.
Після приходу до влади Касім змінив свою позицію щодо ОАР, повернувшись до старої політики «Ірак насамперед». Цей поворот викликав невдоволення Регіонального відділення та інших груп арабських націоналістів.
Через зміну його політики регіональне відділення зібрало групу на чолі з Саддамом Хусейном, яка спробувала, але не змогла вбити Касима.
Регіональне відділення захопило владу під час Революції Рамадану.
Переворот очолив провідний член регіонального відділення Ахмед Хасан аль-Бакр.
Змовники призначили Абдула Салама Аріфа президентом, а аль-Бакра призначили прем'єр-міністром країни.
Проте реальна влада була в руках Алі Саліха ас-Саді, регіонального секретаря відділення.
Після взяття влади регіональне відділення через свою міліцію, Національну гвардію, ініціювало те, що іракський експерт Кон Кофлін назвав «оргією насильства» проти комуністів і лівих елементів.
Ці репресивні заходи в поєднанні з фракційністю в Регіональному відділенні призвели до державного перевороту в Іраку в листопаді 1963 року, здійсненого президентом Аріфом і його прихильниками.
Експерт з Іраку Малік Муфті вважає, що Афлак міг підтримати державний переворот Аріфа, оскільки він послабив позиції ас-Саді в партії та зміцнив його власну.
Переворот змусив осередкі піти в підпілля.
Через переворот кілька провідних баасистів були ув'язнені, такі як аль-Бакр і Саддам.
Незважаючи на це, регіональне відділення обрало аль-Бакра регіональним секретарем у 1964 році .
Йорданія
Після створення партії в Сирії баасистські ідеї поширилися по всьому арабському світу. У Йорданії баасистська думка вперше поширилася на Східний берег наприкінці 1940-х років, особливо в університетах.
Хоча регіональне відділення не було сформовано до 1951 року, в університетах відбулося кілька зустрічей, на яких студенти та професори обговорювали баасистську думку.
Незважаючи на те, що ідеологія була дуже популярною, потрібен був час, перш ніж було створено фактичне регіональне відділення.
Група вчителів заснувала регіональне відділення у місті Ель-Карак.
На самому початку клініка, що належала Абд аль-Рахману Шук'яру, використовувалася як місце зустрічі філії.
Бахджат Абу Ґарбія став першим членом регіонального відділення на Західному Березі, і таким чином він відмовився від відповідальності за розбудову партійної організації в регіоні як секретар відділення на Західному березі, і, таким чином, був відповідальним за цю територію.
На Західному Березі річки Йордан філія була найбільш активною в містах Єрусалим і Рамалла.
Перший регіональний конгрес відбувся в 1951 році в будинку .
З'їзд визначив «майбутній курс партії».
Наступного року відбувся 2-й регіональний конгрес, цього разу в домі Абдаллаха На'васа.
Було обрано регіональне командування та призначено Рімаві регіональним секретарем відділення.
Шуг'яр, Гарбія і На'вас погодилися працювати в Центральному комітеті регіонального відділення.
Рімаві та На'вас, його заступник, виявилися ефективними лідерами.
Невдовзі після 2-го Регіонального конгресу філія розпочала успішну рекрутингову кампанію в районах і містах Йорданії та Палестини.
28 серпня 1956 року філія була легалізована Верховним судом.
І Рімаві, і На'вас були обрані до парламенту на виборах 1950 і 1951 років як незалежні (на той час відділення не було легальною партією).
На виборах 1951 року відділення змогло обрати трьох депутатів до парламенту.
Рімаві зміг зберегти своє місце в парламенті до виборів 1956 року.
Жодні з цих виборів не можна вважати демократичними.
Під час виборів 1951 року Шук'яра було ув'язнено владою, оскільки його погляди були визнані радикальними.
Менш ніж за місяць до дня виборів британське посольство в Аммані передбачало, що Шук'яр легко здобуде перемогу.
Проте через недемократичний характер виборів Шук'яр не був обраний.
Як показали моделі голосування, виборці, які голосували за баасистських кандидатів, жили в Ірбіді та Аммані на Східному березі, а також в Єрусалимі та Наблусі на Західному Березі.
Шук'яр під час заслання до Південної Йорданії, накладеного урядом, використовував вільний час для вивчення марксистської та ленінської літератури. Хоча він так і не став комуністом, Шук'яр почав підтримувати комуністичні концепції.
Після повернення з вигнання він намагався переконати Регіональне відділення приєднатися до виборчого фронту з Комуністичною партією Йорданії.
Однак лідери регіонального відділення Рімаві, На'вас, Гарбія та Муніф аль-Раззаз виступили проти такої ідеї, і через це Шук'яр покинув партію Баас.
Рімаві та Навас були обрані до Національної адміністрації на 2-му Національному конгресі (відбувся в 1952 році).