Кушні́р, заст. кушни́р — ремісник (фахівець), що вичиняє хутро зі шкури й шиє хутряні вироби, спеціаліст із кушнірства.
Слово кушнір походить через посередництво (сучасне kuśnierz) від сер.-в.-нім. kürsenœre, kers(e)ner (сучасне ), пов'язаного з («хутро», «шуба»), яке там уважається слов'янізмом (від , пор. «хутряний плащ, корзно»). У староукраїнській мові засвідчене як (1494), пізніше — як кушнѣръ (XVIII ст.). Відома ще одна стара назва професії — гарбар, яка походить через від сер.-в.-нім. gerwer.
Сучасна класифікація кушнірів Сучасний «Класифікатор професій» серед кушнірів фіксує такі професійні назви робіт: Контролер хутряної сировини та напівфабрикатів у сирицефарбувальному виробництві Сортувальник шкіряно-хутряної сировини Бригадир на дільницях основного виробництва (кушнірські роботи) Вимірювач шкіряно-хутряної сировини та матеріалу Консервувальник шкіряної та хутряної сировини Консервувальник шкіряно-хутряної сировини Кушнір-обробник Кушнір-розкрійник Кушнір-складальник Оброблювач хутряних шкурок (опоряджувальні операції) Правильник хутряних шкурок та скроїв виробів Розпилювач хутра та повсті Термообробник хутряних шкурок Фарбувальник хутра та шубної овчини
В ономастиці Назва популярного фаху стала основою для низки прізвищ. Серед них — українські Кушнір, Кушніренко, Кушнірчук, Кушнірук, Кашпір, Кашпірко Кушніров, російські Кушнар (), Кушнарьов і Скорняков, єврейське (ідиш) Кушнер, французькі Пелісьє, Пельтьє і Пеллетьє, німецьке Кюршнер, угорське Сюч.
У Недригайлівському районі Сумської області є село Кушніри.
Див. також Кушнірство Білування
Примітки
Література Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000. Словник української мови. — Т. 4. — К.: Наукова думка, 1973. Класифікатор професій ДК 003:2005