Безпе́чний секс, захищений секс (англ. safe sex, safer sex, protected sex) — сексуальні практики людей, при котрих ризик зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом (таких як ВІЛ), зводиться до мінімуму. Частіше за все асоціюється з використанням презервативів під час статевого акту. Незахищений (unsafe, unprotected) секс стосується сексуальних практик без заходів безпеки, особливо відмови від презервативів. Хоча деякі різновиди безпечного сексу можуть бути використані як контрацепція (попередження вагітності), більшість форм контрацепції не захищає від усіх або будь-яких ІПСШ. Крім того, деякі практики безпечного сексу, як і вибір партнера (партнерки) з низьким ризиком сексуальної поведінки, не є ефективними методами контрацепції.
Практики безпечного сексу стали більш використовуваними наприкінці 1980 року в результаті епідемії СНІДу. Сприяння безпечному сексу є однією з цілей сексуальної освіти. З суспільної точки зору безпечний секс є стратегією зменшення шкоди, що знижує ризики епідемій ІПСШ та материнську смертність.
На практиці не існує 100 % безпечного сексу — ризик (нехай мінімальний) існує у всіх випадках сексуального контакту при всіх видах сексуальної практики, тому варіанти безпечного сексу для максимальної ефективності варто поєднувати.
Ризикована сексуальна поведінка Ризикованою називається активність, котра підвищує ризик втягнення неінфікованої людини у сексуальну активність з інфікованою і зараження ІПСШ чи настання вагітності у когось із партнерок. Призводячи до серйозних наслідків для всіх учасників сексуальної взаємодії, серед яких рак шийки матки, позаматкова вагітність та безпліддя, така поведінка може включати:
секс без презерватива, особливо вагінальний і анальний, орально-генітальні контакти, особливо незахищені, початок сексуального життя в ранньому віці, численні сексуальні партнери(-ки), неексклюзивний(-а) сексуальний(-а) партнер(ка), секс з людиною з високим ризиком, що мала багато партнерів чи інфекцій, зокрема, з ВІЛ-позитивною, анальний секс. Травми від пеніс-анального сексу теж розглядаються як ризикована сексуальна поведінка. секс з людиною, що вживала ін'єкційні наркотики; вживання будь-яких наркотиків асоційоване з ризикованою сексуальною поведінкою: вживання алкоголю та незаконних наркотиків підвищує ризик гонореї, хламідіозу, трихомонозу, гепатиту В та ВІЛ/СНІДу. втягнення в проституцію .
З ризикованою сексуальною поведінкою пов'язані також фактори: некоректне використання презерватива, вживання алкоголю, полінаркоманія, депресія, брак соціальної підтримки, недавнє ув'язнення, наявність пірсингу і татуювань, проживання з партнером(-кою), схильність до насильства проти інтимних партнерок та сексуального зловживання над дітьми.Engstrom, M, Winham, KM, & Gilbert, L. Types and characteristics of childhood sexual abuse: How do they matter in HIV sexual risk behaviors among women in methadone treatment in New York City? Substance Use & Misuse, 2016; 51:3, 277—294Icard LD, Jemmott, John B., I.,II, Teitelman A, O'Leary A, Heeren GA. Mediation effects of problem drinking and marijuana use on HIV sexual risk behaviors among childhood sexually abused South African heterosexual men. Child Abuse & Neglect, 2014; 38(2): 234—242
Хибні уявлення про невразливість та практика ігнорування віддалених наслідків ведуть до того, що північноамериканські підлітки є сексуально активними без заходів запобігання інфекціям чи вагітності. Більшість канадських та американських підлітків від 15 до 19 років звітують, що мали коїтус принаймні раз. 23.9 % (Канада) та 45.5 % (США) молодих жінок мали секс з двома чи більше партнерами протягом минулого року. Аналогічний досвід описують 32.1 % канадських і 50.8 % американських юнаків.
Зниження ризиків для сексуального здоров'я може включати: сексуальну освіту (освітні та поведінкові втручання), мотиваційні вправи, тренінг асертивності, консультування для людей з психічними розладами на корекцію обізнаності, установок, переконань, поведінки чи практик, пов'язаних з сексом.
Варіанти безпечного сексу
Оскільки кожний варіант безпечного сексу має обмеження, найефективнішим є комбінування одночасно кількох методів, при цьому одним з них має бути бар'єрний захист; а регулярне тестування на ІПСШ та відповідальне партнерство рекомендується ввести до стандартів свого сексуального життя.
Презервативи (чоловічі чи жіночі) широко використовуються для захисту від ІПСШ у комбінації з іншими формами контрацепції для досягнення ефективного запобігання вагітності. Наприклад, одночасне застосування чоловічого презерватива та сперміциду (окремого, не в складі лубриканту на презервативі) знижує імовірність вагітностіKestelman, P; Trussell, J (1991). «Efficacy of the simultaneous use of condoms and spermicides». Fam Plann Perspect. Family Planning Perspectives, Vol. 23, No. 5. 23 (5): 226—232. doi:10.2307/2135759. JSTOR 2135759 . PMID 1743276 . Проте використання двох презервативів одночасно (чоловічого поверх чи всередині жіночого) підвищує шанси пошкодження презервативів і не рекомендується їх виробниками«Does using two condoms provide more protection than using just one condom? ». Condoms and Dental Dams. New York University Student Health Center. Перевірено 13-07-2018..
Уникнення фізичного контакту Знана як аутоеротизм або моно-секс, одиночна сексуальна активність є в цілому безпечною. Мастурбація, простий акт стимуляції власних геніталій, є безпечною за умови відсутності контакту з рідинами тіла іншої людини. Деякі активності, що дозволяють партнерам(-кам) вступити в сексуальну взаємодію без перебування в одній кімнаті (такі як секс по телефону та кіберсекс), виключають ризики, пов'язані з обміном рідинами тіла«Safer Sex („Safe Sex“) ». Planned Parenthood. Перевірено 13-07-2018..
Відповідальне партнерство
Чесно практикована моногамія чи полівірність є досить безпечною щодо ІПСШ, поки всі партнери(-ки) неінфіковані. Між тим, багато моногамних людей заражені ІПСШ сексуально невірними партнерами, партнерами, що вживали ін'єктивні наркотики або були заражені попередніми сексуальними партнерами; ті ж ризики підстерігають і полівірних людей, котрі стикаються з тим більшою небезпекою, чим більше людей входить до їхньої поліаморної групи. Зменшення кількості сексуальних партнерок(-ів), особливо анонімних, для немоногамних людей також є дієвим способом зниження потенційного поширення ІПСШ. Аналогічно, можна обмежити власні сексуальні контакти групою чи спільнотою довірених осіб — цей підхід прийнято деякими порноактор(к)ами та іншими немоногамними людьми. Вибір сексуального партнера(-ки): певні характеристики можуть підвищити ризик набуття ІПСШ. Серед них: різниця у віці понад 5 років; наявність ІПСШ протягом минулого року; проблеми з алкоголем; секс з іншими людьми протягом минулого рокуStaras, A.; Cook, L.; Clark, B. (квітень 2009). «Sexual Partner Characteristics and Sexually Transmitted Diseases Among Adolescents and Young Adults ». Sexually Transmitted Diseases. 36 (4): 232—238. doi: 10.1097/OLQ.0b013e3181901e32 . ISSN 0148-5717. PMC 3883137 Freely accessible. PMID 19265739 .. Спілкування з партнер(к)ами перед сексом. Перед початком сексуальних активностей партнер(к)и можуть обговорити, в які активності вони будуть включатися, а в які не будуть; яких застережних заходів задля безпечного сексу та контрацепції вони вживуть; чи збігаються їхні протоколи згоди та незгоди на певні дії під час сексу. Таке обговорення зменшує шанси ризикованих спонтанних рішень, прийнятих на високому рівні сексуального збудження, та небажаних чи непогоджених сексуальних практик, на котрі не дається достатньо часу для свідомої згоди.
Секс без проникнення
Рядом сексуальних практик, іноді називаних «зовнішнім статевим актом» (outercourse), можна насолоджуватись із суттєво зниженими ризиками інфекції чи вагітності. До них належать: еротичний масаж, тертя чи погладжування, поцілунки, оральна стимуляція сосків, трибадизм та фротеринг, використання окремих секс-іграшок, взаємна мастурбація (а також стимуляція пеніса руками, стимуляція геніталій ногами, зносини пеніс-пахва), міжстегновий, міжгрудний, міжсідничний секс та інші варіанти. До невиключно непроникаючих сексуальних практик, при котрих ризики є вищими, належать фінгеринг та оральний секс. В давнину на теренах України секс без проникнення між неодруженими парубками та дівчатами називали притулами.
Згідно з Департаментом охорони здоров'я Західної Австралії, непроникаючі сексуальні практики можуть запобігти вагітності та більшості ІПСШ. Попри це, секс без проникнення може не захистити від інфекцій, що передаються шкірно-шкірним шляхом, таких, як герпес або гострокінцеві папіломи«STDs (Sexually Transmitted Diseases) ». Перевірено 13-07-2018., а також є небезпечним за умови обміну рідинами тіла. В будь-якому разі, при контакті геніталій з тілом іншої людини варто користуватись методами бар'єрного захисту (презервативи, кофердами, медичні рукавички).
Міністерка охорони здоров'я США президентства Білла Клінтона заохочувала використання практик сексу без проникнення молоддю, проте її позиція зустріла спротив численних інститутів та медіа, включно з Білим домом, в результаті Клінтон звільнив Елдерс у грудні 1994-гоDash, Leon (1997). «Joycelyn Elders: From Sharecropper's Daughter to Surgeon General of the United States of America. — book reviews». Washington Monthly. Перевірено 13-07-2018...
Бар'єрний захист Для запобігання контакту з кров'ю, вагінальним секретом, спермою, смегмою чи іншими контамінантами (такими як шкіра, волосся) під час сексуальної активності застосовуються різноманітні захисні засоби. Секс з застосуванням цих предметів називається захищеним. Більшість засобів бар'єрного захисту виготовляються з латексу, який руйнується лубрикантами на основі олій: вони порушують структуру латексу і усувають захист, котрий він надає!
Коректне використання бар'єрів залежить від чистоти поверхонь бар'єру: зараження може відбутись і з його використанням.
Бар'єрний захист треба застосовувати до початку будь-яких сексуальних контактів та слідкувати, щоб виділення з геніталій партнера чи партнерки не потрапляли на геніталії іншого(-ї) партнера(-ки) через руки під час сексуальної прелюдії чи іншим шляхом до початку та після використання бар'єрного захисту.
Презервативи
Чоловічі презервативи покривають пеніс протягом сексуальної активності. Найчастіше виготовляються з латексу, також з синтетичних матеріалів, включно з поліуретаном. Презервативи мають використовуватись перед потраплянням на тіло та обміном будь-якими тілесними рідинами, а також протягом орального сексу (чоловічі презервативи під час феляції та кофердами, латексні серветки під час кунілінгусу).
Дослідження використання латексних презервативів дають оцінки розриву та зісковзування від 1.46 % до 18.60 %«Methods to Prevent Sexual Transmission of HIV ». Перевірено 13-07-2018.. Використання презервативів може знизити передачу ВІЛ та інших інфекцій, проте не повністю. Одне дослідження виявило, що презервативи здатні знизити поширення ВІЛ з 85 % до 95 %; ефективність понад 95 % є нетиповою через зісковзування, розриви, некоректне користуванняVarghese, B; Maher, JE; Peterman, TA; Branson, BM; Steketee, RW (2002). «Reducing the risk of sexual HIV transmission: quantifying the per-act risk for HIV on the basis of choice of partner, sex act, and condom use» (PDF). Sex Transm Dis. 29 (1): 38–43. doi:10.1097/00007435-200201000-00007. PMID 11773877 . Архівовано з оригіналу (PDF) 24-06-2011.. «На практиці неправильне користування може перекреслити загальну ефективність презервативів аж 60–70 %».ст. 40.
Презерватив треба застосовувати до початку будь-яких сексуальних контактів та слідкувати, щоб виділення з геніталій партнера чи партнерки не потрапляли на геніталії іншого(-ї) партнера (-ки) через руки під час сексуальної прелюдії чи іншим шляхом до початку та після використання презерватива.