Контрацепція (від , проти і , зачаття), також відома як протизаплідні методи та, в англомовному світі, контроль народжуваності (англ. Birth control) — засоби та методи запобігання вагітності. Разом з безпечним сексом, що запобігає ХПСШ, контрацепція складає фундамент планування сім'ї, репродуктивного та сексуального здоров'я. Контрацепція використовується з давніх часів, але ефективні і безпечні контрацептиви стали доступними лише в XX столітті, зігравши інструментальну роль у плануванні родини та демографічних політиках. Деякі країни обмежують доступ до контрацепції чи використовують її примусово на релігійних чи політичних підставах (як-от стерилізація корінних американок).
Ефективність контрацептивів вимірюється індексом Перля і складає від 0.10% для вазектомії (найвища) до 27% для перерваного статевого акту (найнижча). Надійними контрацептивами є стерилізація, внутрішньоматкові спіралі. Найпоширенішим контрацептивом є чоловічий презерватив, який захищає і від ЗПСШ. Існує чимало поширених хибних уявлень щодо сексу й вагітності. Спринцювання після коїтусу не є контрацептивом, зате викликає проблеми зі здоров'ям, тому не рекомендується. Завагітніти можна після першого коїтусу й у будь-якій позі. Можливо, хоча й малоймовірно, завагітніти під час менструації.
Контрацепція у країнах, що розвиваються, знизила материнську смертність на 40% (близько 270 тисяч смертей було уникнуто в лише 2008 році) і могла б знизити її на 70%, якби попит на контрацептиви було повністю задоволено. Подовжуючи час між вагітностями, контрацепція полегшує наслідки пологів і виживання дітей. У країнах, що розвиваються, розширення доступу до контрацепції поліпшує заробітки жінок, їхні активи, індекс маси тіла, результати навчання їхніх дітей і здоров'я. Контрацепція сприяє економічному зростанню через меншу кількість дітей на утриманні, зростання частки жінок у робочій силі і меншому спожитку дефіцитних ресурсів.
Приблизно 222 млн жінок в країнах, що розвиваються, не мають доступу до потрібних їм сучасних контрацептивів. Вичерпна сексуальна освіта, доступ до безпечної контрацепції та свобода від насильницького її застосування належать до репродуктивних прав людини, захищених міжнародними документами.
Історія
Одні з перших задокументованих згадок про контрацепцію містять Єгипетські Еберські папіруси (1550 р. до н. е.) та Кахунські папіруси (1850 р. до н. е.). Метод полягав у застосуванні меду, листя акації та льону, які поміщали до вагіни, щоб перешкодити потраплянню сперми. Старовинні єгипетські креслення також доводять застосування презервативів. Книга буття посилається на утримання (перерваний статевий акт) як метод контрацепції (коли Онан «проливає сім'я» на підлогу, щоб не зачати з дружиною померлого брата Тамар). Вважається, що в Стародавній Греції сильфій застосовувався для контрацепції, а його надмірна заготівля призвела до зникнення цього виду.
У середньовічній Європі будь-які спроби уникнути вагітності вважала аморальними католицька церква. Вважається, що попри це, в той час жінки все ж застосовували перерваний коїтус та введення кореня лілії та рути до вагіни. Казанова в часи Італійського Відродження описував застосування оболонки зі шкіри ягнят для запобігання вагітності. Разом із тим, презервативи не мали загального поширення до ХХ століття.
На початку вісімдесятих років ХХ століття тодішні держслужбовці почали обережно рекомендувати своїм громадянкам використовувати оральні контрацептиви. Це було по всіх населених пунктах СРСР.
У 1909 році Річард Ріхтер розробив перший внутрішньовагінальний засіб з волокон шовкопряда, який пізніше доопрацював та продавав у Німеччині Ернст Грефенберг наприкінці 1920-х років. У 1916 році американська феміністка й просвітителька Маргарет Сенгер відкрила першу контрацептивну клініку у США (за що була заарештована). У 1921 р. першу у Великій Британії клініку відкрила Мері Стоупс. Грегорі Пінкус та Джон Рок з допомогою Федерації контролю народжуваності Америки в 1950 році розробили перші контрацептивні пігулки, котрі стали доступними для широкого загалу в 60-х. Медикаментозний аборт став альтернативою хірургічному аборту після появи аналога простагландину в 1970-х та появи міфепристону в 1980-х.
З поширенням доступних контрацептивів жінки вперше в історії отримали можливість контролювати кількість та час народження своїх дітей, що стало одним зі значних поштовхів для гендерної перебудови ринків праці, розширення соціальної участі, активності та прав жінок. Доступність безпечної та ефективної контрацепції в усьому світі продовжує виборювати серед інших репродуктивних та сексуальних прав людини для жінок феміністичний рух другої хвилі.
Разом з тим, сучасна контрацепція примусово застосовувалася владою як геноцидна зброя та репресивне регулювання народжуваності. Такі злочини, як стерилізація корінних американок чи репродуктивний тиск Ніколае Чаушеску, увійшли в розбудову галузі репродуктивних прав людини, визнаючись, як, наприклад, примусова стерилізація, формами насильства проти жінок.
Правове регулювання Сучасні угоди про права людини вимагають від більшості урядів забезпечити інформацію та послуги з планування сім'ї і контрацепції. Вимагається створення національних планів із надання послуг з планування сім'ї, скасування законів, які обмежують доступ до засобів планування сім'ї, забезпечення різноманіття безпечних й ефективних методів регулювання народжуваності, включно з екстреними засобами захисту від небажаної вагітності, надання послуг закладами охорони здоров'я з відповідною підготовкою персоналу за прийнятними цінами і створення процесу для перегляду реалізованих програм. Якщо уряди держав не виконують ці обов'язки, це може призвести до порушення ними міжнародних договірних зобов'язань.
ООН запровадила рух «Кожна жінка, кожна дитина» з метою оцінки потреб жінок у засобах контрацепції та збільшення кількості кількість жінок, які використовують сучасні контрацептиви, до 120 мільйонів у 69 найбідніших країнах світу до 2020 року. Окрім того, кампанія покликана викорінити дискримінацію дівчат і молодих жінок, яким потрібні контрацептиви.
Всесвітній день контрацепції 26 вересня — Всесвітній день контрацепції, присвячений збільшенню обізнаності і покращенню знань про сексуальне й репродуктивне здоров'я, девізом якого є «світ, в якому кожна вагітність бажана». День підтримує група урядів, міжнародних громадських організацій, включно з Азійсько-тихоокеанською радою з контрацепції, Латиноамериканським центром жіночого здоровʼя, Європейським товариством із контрацепції і репродуктивного здоров'я, Німецьким фондом народонаселення, Міжнародною федерацією педіатричної і підліткової гінекології, Міжнародною федерацією з планованого батьківства, Марі Стопс Інтернешнл, Поп'юлейшн Сервісіз Інтернешнл, Радою з проблем народонаселення, USAID і Вімен Делівер.
Поширеність Станом на 2009 рік у світі близько 60% одружених пар, здатних мати дітей, застосовували контрацепцію (метод залежав від країни). У розвиненому світі найпоширеніші були презервативи та оральні контрацептиви, в Африці — оральні контрацептиви, в Латинській Америці та Азії — стерилізація. У країнах, що розвиваються, біля 35% — жіноча стерилізація, 30% — внутрішньоматкова спіраль, 12% — оральні контрацептиви, 11% — презервативи та 4% — чоловіча стерилізація.
У 2007 році кількість жінок, що вживали ВМС, становила понад 180 мільйонів (зі значною перевагою у країнах, що розвиваються). Уникнення сексу у фертильний період застосовували біля 3,6% жінок репродуктивного віку (у Південній Америці близько 20%). Станом на 2005 рік 12% пар застосовували чоловічу контрацепцію (презервативи або вазектомію), в розвиненому світі цей показник був вищим. Застосування чоловічих контрацептивів зменшилося з 1985 по 2009 рік. Застосування контрацептивів жінками у країнах субекваторіальної Африки зросло від 5% у 1991 до біля 30% у 2006 році.
Станом на 2012 рік 57% жінок репродуктивного віку бажали уникнути вагітності (867 з 1520 мільйонів).
У будь-якому випадку, близько 222 мільйонів жінок не мали доступу до контрацепції, 53 мільйони з яких знаходилися у країнах субекваторіальної Африки та 97 мільйонів — в Азії. Це призвело до 54 мільйонів небажаних вагітностей та близько 80 000 материнських смертей на рік. Жінки можуть не мати доступу до контрацепції через релігійні чи політичні обмеження. Іншою значною причиною є бідність. Через заборону абортів у субекваторіальній Африці багато жінок звертаються з небажаними вагітностями до неофіційних лікарів, в результаті цього щорічний показник небезпечних абортів склав 2-4%.
Ефективність
Ефективність методу контрацепції оцінюють за індексом Перля (скільки жінок зі 100 завагітніли, використовуючи даний метод впродовж 1 року при регулярному сексуальному житті). Попри великий розкид значень індексу Перля в різних джерелах (що залежить від факторів, врахованих при дослідженні), цей показник — надійний орієнтир при виборі контрацептивного методу.
Іноді також оцінюють неефективність протягом життя високоефективних методів, як-от перев'язки труб.
Надійність більшості контрацептивів значно залежить від правильного використання, тому розводять ідеальне та типове. Більшість народних методів складні у виконанні (календарні вимагають точних замірів та чіткого розпорядку дня; перерваний статевий акт — гігієни та самоконтролю).
Найефективнішим методом контрацепції є хірургічна стерилізація (може бути оборотною): вазектомія у чоловіків і перев'язка маткових труб, встановлення внутрішньоматкової спіралі чи у жінок. Це так звані контрацептиви оборотної пролонгованої дії. Без необхідності постійних візитів до лікаря вони дають менш ніж 1% збоїв.
Менш ефективні гормональні контрацептиви (протизаплідні таблетки, пластирі, вагінальне кільце, ін'єкції): при ідеальному застосуванні обіцяють збої до 1%, але в реальності вагітності значно частіші.
Бар'єрні контрацептиви, такі як презервативи, діафрагма і контрацептивна губка, а також метод визначення періоду фертильності, збоять частіше, навіть при ідеальному застосуванні.
Найменш ефективними є сперміциди і, попри його популярність, перерваний статевий акт (неефективний в третині випадків).
У той час як всі форми контрацепції можуть бути використані молоддю, оборотні контрацептиви тривалої дії, що не потребують поточного догляду і витрат (такі як , ВМС або вагінальні кільця), краще скорочують рівень підліткових вагітностей.
Дехто вважає утримання від сексу контрацептивним методом, але навчання лише утриманню без інформування, як їй запобігати, навпаки, збільшує кількість вагітностей.
Подвійний захист
Подвійний захист — застосування методів захисту від ІПСШ та вагітності водночас. Це презервативи самі по собі чи в комбінації з іншими контрацептивами. Якщо ризик вагітності викликає значне занепокоєння, застосування двох методів є обґрунтованим. також використання двох методів контрацепції рекомендують жінкам, що приймають засіб від акне, ізотретиноін, через високий ризик вроджених вад розвитку при його прийомі під час вагітності.
Безпечність Хоча всі контрацептиви мають побічні ефекти, їх ризики значно менші за ризики вагітності для тіла жінки.
Контрацептивні методи оборотні і втрачають дію у більшості випадків одразу після припинення. Після припинення застосування багатьох контрацептивів (включаючи ОК, ВМС, та ін'єкції), фертильність за рік відновлюється до рівня людей, які не використовували контрацепцію.
Застосування багатьох методів контрацепції здоровими жінками, включаючи таблетки, ін'єкції, імпланти та презервативи, не вимагає медичного огляду. Зокрема, вагінальне дослідження, огляд молочної залози або аналіз крові перед початком прийому протизаплідних таблеток не показали впливу на результат, а отже не вважаються необхідними. ВООЗ у 2009 році опублікувала детальний перелік медичних критеріїв для кожного методу контрацепції. Для людей, що мають проблеми зі здоров'ям, при використанні контрацептивів необхідно подальше вивчення.