Alfa Romeo (Альфа Ромео) — з 1910 року італійський виробник автомобілів, автобусів, локомотивів, трамваїв, яхт та промислового обладнання. Штаб-квартира розташована в місті Турин. 1932 року компанію купує фірма IRI, 1986 року — компанія Fiat Group, , 2007 року — Stellantis Europe.
Компанія була заснована під назвою ALFA (Anonima Lombarda Fabbrica Automobili) 24 червня 1910 року в Мілані. ALFA ризикнула відразу ж взяти участь в автогонках з пілотами Франкіні і Ронцоні в гонці Targa Florio 1911 року на двох моделях 24 HP.
Починаючи зі свого заснування, Alfa Romeo брала активну участь в автомобільних гонках, і заслужила звання гідних спортивних автомобілів.
Власником компанії з 1932 по 1986 роки був державний італійський холдинг IRI перед тим, як Alfa Romeo стала частиною концерну Fiat Group, а пізніше, з 2007 року, вже частиною Fiat Group Automobiles S.p.A. Зараз компанією володіє FCA Italy.
Протягом всієї історії Alfa Romeo успішно виступала в різних значущих автомобільних гоночних турнірах і чемпіонатах, включаючи гонки серії Гран-прі, Формулу-1, спортивні перегони серії Індікар, кільцеві автогонки серії Touring і в ралійних гонках. Alfa Romeo брала участь у кубках конструкторів у різних гоночних серіях під своїми командними назвами Alfa Corse або Autodelta. Крім того, Alfa Romeo виступала під іншими брендами і поставляла двигуни для різних гоночних команд. Варто відзначити, що Alfa Romeo виграла найперший світовий чемпіонат Гран-прі 1925 року. Під егідою марки Енцо Феррарі заснував гоночну команду Scuderia Ferrari, яка була командою Alfa Romeo до того, як стала незалежною 1939 року. 1954 року компанія розробила класичний двигун Alfa Romeo Twin Cam, який залишався у виробництві до 1995 року. Варто зазначити, що під час 1960-х і 1970-х років Alfa Romeo випустила величезну кількість спортивних автомобілів, але, не дивлячись на це, італійська урядова компанія Finmeccanica (зараз Leonardo), власник компанії, що гналася за отриманням вигоди, продала марку Фіату 1986 року.
Заснування компанії ALFA
Компанія, що зараз носить назву Alfa Romeo, була заснована як Società Anonima Italiana Darracq (SAID) 1906 року французьким автомобільним інженером Олександром Дарраком за допомогою італійських інвестицій. Однією з них став впливовий аристократ з Мілану — кавалер Уго Стелла, який отримав посаду голови SAID 1909 року . Спочатку компанія базувалася в Неаполі, але коли почалося планування з будівництва заводу, Даррак наприкінці 1906 року вирішив, що Мілан буде зручнішим і відповідним для заводу, тому було придбано простір у передмісті Мілану — містечку Портелло (зараз — Зона 8), де був побудований новий завод Alfa Romeo Portello Plant на території в 6700 квадратних метрів.
З кінця 1909 року італійські моделі Darracq продавалися дуже повільно, у результаті чого Уго Стелла з іншими співінвесторами вирішив заснувати нову компанію під назвою ALFA (), спочатку все ще при партнерстві з Darracq. Першим не-Darracq автомобілем, випущеним компанією 1910 року, стала модель 24HP, розроблена італійським інженером Джузеппе Мерозі, який був найнятий на роботу 1909 року для розробки нових автомобілів, більш придатних для італійського ринку. Мерозі зміг розробити нову серію моделей ALFA з більш потужними двигунами — 40/60 HP. ALFA ризикнула відразу ж взяти участь в автогонках з пілотами Франкіні і Ронцоні в гонці Targa Florio 1911 року на двох моделях 24HP. 1914 року була зібрана спеціальна гоночна модель для класу Гран-прі — ALFA GP з чотирициліндровим двигуном системи DOHC, чотирма клапанами на циліндр і подвійним уприскуванням. Однак початок Першої світової війни призупинив виробництво ALFA на три роки.
У серпні 1915 року компанія перейшла під управління неаполітанського підприємця Ніколи Ромео, який перевів заводи на виробництво військового обладнання для італійської та союзницької армій. Військове спорядження, двигуни для літаків та інші компоненти, включаючи генератори і компресори — все це було зроблено на основі існуючих автомобільних двигунів компанії на зміцнілому заводі в ході війни. Після війни Ромео інвестував свій військовий прибуток у придбання локомотивних і залізничних заводів у Саронно (Costruzioni Meccaniche di Saronno), Римі (Officine Meccaniche Tabanelli) і Неаполі (Officine Ferroviarie Meridionali), які згодом були додані під його контроль у компанію ALFA.
Компанія Alfa Romeo Автомобільне виробництво не стояло на першому місці, але воно було відновлене 1919 року, після того як залишилися деталі для виробництва 105 автомобілів, що лежали ще на заводі ALFA з 1915 року . 1918 року назва компанії була змінена на Alfa Romeo. Першим автомобілем, який отримав нову емблему, став Torpedo 20/30HP . Її перший успіх у перегонах припав на 1920 рік, коли Джузеппе Кампарі виграв гонку в Муджелло, а другим успіхом стало друге місце в гонці Targa Florio з пілотом Енцо Феррарі. Джузеппе Мерозі продовжував залишатися головним інженером, а компанія продовжувала випускати дорожні автомобілі нарівні з успішними гоночними моделями (включаючи 40/60HP і RL Targa Florio).
1923 року Вітторіо Яно заманили в Alfa Romeo з Fiat, частково завдяки переконливості молодого гонщика Alfa Romeo Енцо Феррарі. Яно замінив Мерозі на посаді головного інженера Alfa Romeo. Першим автомобілем під керівництвом Яно стала модель P2 Grand Prix, яка виграла для Alfa Romeo найперший світовий чемпіонат Гран-прі 1925 року. Для дорожніх автомобілів Яно розробив серію з дрібно-середніх рядних 4-, 6-, 8-циліндрових двигунів на базі P2, які породили основу двигунів компанії, створених з легкосплавних матеріалів, що мали напівсферичні головки для спалювання палива, центрально встановлені свічки, два ряди клапанів на циліндр і систему двох розподільчих валів. Розробки Яно були потужними і надійними.
Енцо Феррарі став більш успішним гоночним менеджером, ніж гонщиком, і після того як заводська команда була приватизована, він заснував Scuderia Ferrari. Після того як Ferrari покинула Alfa Romeo, Енцо повернувся до проектування своїх власних автомобілів. Таціо Нуволарі частіше за всіх керував гоночними Alfa, вигравши на них велику кількість гонок перед Другою світовою війною.
На базі моделі P2 1925 року була створена дорожня версія 6C1500.
1928 року Нікола Ромео покинув компанію, залишивши Alfa потопати в банкрутстві після закінчення оборонних контрактів. Наприкінці 1932 року Alfa Romeo була відроджена урядом, який налагодив ефективне управління на підприємстві. Alfa Romeo стала інструментом Італії для Муссоліні і національною емблемою. В ході цього періоду часу були побудовані під замовлення моделі для заможних людей з кузовами від Carrozzeria Touring або Pininfarina. Даний час став піком для Alfa Romeo 2900B Type 35 у гонках. Однак, справжній успіх і популярність прийшли до моделі 6С 1750, що народилася 1929 року.
У той час, коли у всій Європі бушувала економічна криза, на фірмі спокійно працювали над створенням нових машин. Задовго до появи перших ознак старіння 6С 1750 Яно взявся за розробку нового автомобіля. Мова йде про іншу знамениту модель — 8С 2300, оснащену 8-циліндровим двигуном, робочим об'ємом 2336 см3 з компресором, що розвивав потужність понад 140 к.с..
1930 рік був дуже вдалим для Alfa Romeo, особливо в діловому плані. Крім орієнтації на автоспорт, фірма почала посилену боротьбу за залучення простих покупців, оскільки вся її колишня продукція була розрахована на досить багатих клієнтів. Був повністю реорганізований відділ збуту. У цей же час відкрили представництва в Англії, Франції, Бельгії, Австрії, Швейцарії, Іспанії, Угорщині та Чехословаччині. У їх обов'язки входили організація збуту і обслуговування автомобілів, а також реклама переваг і спортивних досягнень Alfa Romeo. Поява на швидкісних трасах Європи нових німецьких гоночних машин змусила італійську фірму спішно модернізувати свої автомобілі: поліпшена версія з 8-циліндровим мотором отримала індекс 8С 2300В, а незабаром була створена нова 8С 2900.
1929 року Енцо Феррарі засновує спортивне товариство Scuderia Ferrari з центром у Модені, головною метою якого було створення професійної гоночної команди і участь в автоперегонах. До 1933 року Scuderia була офіційною командою Alfa Romeo. З її приходом компанія значно зміцнила свої позиції в спорті. Автомобілі Alfa Romeo вигравали гонки в Ле-Мані з 1931 по 1934 роки, у Targa Florio — з 1931 по 1935, а також перемагали на гонках Mille Miglia з 1931 по 1934, у 1936 і 1937 роках. +Виробництво Alfa Romeo з 1934 по 1939 рокиРікЗвичайні автоПромислова техніка19346990193591211193620671193727085119385427291939372562
Alfa Romeo у власності компанії IRI Пройшовши першу стадію модернізації стандартних автомобілів, команда Феррарі взялася за створення власних гоночних машин. У середині 30-х років компанією Alfa Romeo було побудовано кілька моделей — 8-циліндрова 8С, 12-циліндрова 12C і навіть двомоторний Bi-motore. Дані автомобілі мали різний успіх, але стримати наростаючий тиск з боку більш досконалих німецьких машин не змогли. Це стало причиною відставки Вітторіо Яно, який після війни продовжив свою діяльність в італійській автомобільній компанії Lancia.
Місце головного технічного директора зайняв іспанець Вільфредо Рікарт. За весь свій короткий термін служби на Alfa Romeo він прославився лише здатністю вести тривалі дискусії про майбутнє фірми, а як спадщину залишив тільки дві гоночні машини, які ніколи не брали участь у змаганнях. Це була модель 162 з V-подібним 16-циліндровим 3-літровим двигуном і модель 512 з мотором центрального розташування. У той же час Енцо Феррарі домігся дозволу в генерального директора фірми залучити талановитого інженера Джоаккіно Коломбо до розробки нового гоночного автомобіля для класу 1,5 л. Спочатку створення йшло невдало, випустивши три гоночних моделі: Tipo 308, 312, 316, а вже пізніше, через деякий час, гоночна Alfa Romeo 158 з'явилася на світ. Вона стала найуспішнішою моделлю в серії Формула-1. 1939 року починається розробка автомобіля 6С 2500. Збільшується виробництво авіаційних двигунів.
Завод Alfa в ході воєнного часу випускав двигуни для Macchi C.202 Folgore, коли була придбана ліцензія на серію двигунів Daimler-Benz 600. Даний літак був бомбардувальником під час Другої світової війни і був рентабельний навіть після її закінчення. Виробництво люксових автомобілів було закінчено. Середні, масові автомобілі стали випускатися, починаючи з модельного ряду 1954 року, коли була представлена серія Giulietta в кузовах: Berlina (седан), купе і двомісний кабріолет. Усі три варіанти оснащувалися чотирициліндровим Alfa Romeo Twin Cam, спочатку об'ємом 1,3 л. Даний двигун потім був збільшений до 2,0 л і залишався у виробництві до 1995 року. Після війни пост виконавчого директора Alfa Romeo зайняв Паскаль Галло, на чиї плечі лягло непросте завдання з відновлення виробництва. Завдання дійсно було складним, до 60 відсотків обладнання було втрачено, а сам завод лежав у руїнах. Проте, завдяки титанічним зусиллям нового президента і робочих, що залишилися, у порівняно короткі терміни завод вдалося відродити. Головною новинкою стало шасі 6С 2500 для легкових автомобілів вищого класу з аеродинамічними кузовами. У результаті 1947 року була запущена у виробництво остання довоєнна модель Alfa Romeo 6C Golden Arrow.