Арка́дій Петро́вич Гайда́р (справжнє прізвище — Го́ликов, ; , Льгов, Курська губернія, Російська імперія, тепер Росія — , ст. Ляплава, поблизу с. Ліпляве, Канівський район, Корсунський ґебіт, Райхскомісаріат Україна, тепер Україна) — російський радянський дитячий письменник-прозаїк, автор широковідомої свого часу повісті «Тимур та його команда» та оповідання «Чук і Гек», чекіст. Входить до числа постатей, що підлягають декомунізації в Україні.

Життєпис Народився в невеликому робітничому селищі під Льговом в родині вчителів. Влітку 1919 року навчався на Київських військових курсах (містилися у Володимирському кадетському корпусі).

За громадянської війни в Росії був командиром 58 окремого полку армії під час придушення народного селянського повстання в Тамбовській губернії. Після Тамбова восени 1921 року Гайдар був направлений до Башкирії для придушення «залишків банд куркульського і націоналістичного спрямування» частинами особливого призначення (ЧОП).

Після цього був начальником ВЧК в Хакасії на кордоні з Тувою. За деякими свідченнями, власноручно вбивав жорстокими способами багатьох невинних місцевих жителів, не білогвардійців (вони були в тайзі), а простих селян. Навіть командувач ЧОПом Єнісейської губернії В. Какоулін був змушений визнати: «Моє враження: Голиков з ідеології неврівноважений хлопчисько, що скоїв, користуючись службовим становищем, цілий ряд злочинів». Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння командирів, стало те, що Голиков, незважаючи на наказ доставити полонених у штаб для допиту, взяв та й розстріляв їх. Какоулін вирішив відкликати Голикова в Красноярськ для з'ясування «обставин». У результаті Аркадій Голиков був звільнений з армії, виключений з партії і направлений на психіатричний огляд.

Після чого, у зрілому віці, страждав на психічні розлади, вдавався до спроб самогубства, пив. Спробував лікуватися, але безуспішно. У своєму щоденнику фіксував чергові нічні кошмари у зашифрованому вигляді. За спогадами друзів та колег-письменників, свої оповідання писав, як правило, в перервах між запоями, зачинившись від усіх на кілька днів у своїй кімнаті.

Участь у Другій світовій війні Під час Другої світової війни був армійським кореспондентом «Комсомольської правди». Створив військові нариси «Біля переправи», «Міст», «У переднього краю», «Ракети та гранати». Після оточення у вересні 1941 року частин Південно-Західного фронту в районі Умань-Київ потрапив у партизанський загін, де став кулеметником. 26 жовтня 1941 року Аркадій Гайдар загинув поблизу села Ліпляве Канівського району Черкаської області.

Радянська пропаганда подає наступну версію загибелі Гайдара. П'ять партизанів на чолі з Гайдаром рухались у напрямі нової бази партизанського загону та несли харчі для бійців. Вранці 26 жовтня 1941 року вони зупинилися перепочити неподалік залізничного насипу біля села Ліпляве. Гайдар узяв відро, аби набрати картоплі в хаті шляхового обхідника. На самому гребені насипу він помітив німців, що зачаїлися в засідці. Він встиг гукнути: «Ребята, немцы!», — після чого був убитий з кулемета. Це врятувало решту партизанів: вони встигли втекти від засідки.

За свідченнями місцевих жителів, Гайдар був убитий на світанку, але засідка була зроблена німцями ще з вечора. У складі засідки був мотоцикл із коляскою та кулеметом. Усе це наштовхує на думку, що причиною загибелі Гайдара була зрада когось з місцевих жителів, можливо — шляхового обхідника.

Є ще одна версія загибелі Гайдара. Вона так само є версією місцевих жителів. Ніби-то Гайдар у селі Ліпляве мав коханку. Рано вранці повертався від неї до загону, і дорогою переходив залізничний насип. Гайдар був помічений місцевим мешканцем на прізвище Литовченко, і на наказ зупинитися почав тікати. Стояв густий туман, Литовченко миттєво вскинув рушницю І навмання вистрілив в бік втікача. Цей єдиний постріл став фатальним для Гайдара. До речі кажучи, Литовченко мав добру репутацію серед місцевого населення, і його подальша доля є невідома, але він дожив до похилого віку у тому ж Ліпляво, і помер у 1990-і роки. 1947 року Аркадій Гайдар був перепохований у Каневі.

Українська незалежність очима Аркадія Гайдара Курсантом Київських військових курсів у 1919 р. Аркадій Гайдар брав участь у придушенні повстань антирадянськи налаштованих громадян Української Республіки 1920-х років проти тогочасних органів влади (радвлади), їх співробітників і прихильників. Згадки про це містяться у першому, майже автобіографічному творі «У дні поразок і перемог», написаному в 1923—1924 рр. Очима головного героя Сергія Горінова Аркадій Голиков-Гайдар показує Україну (Українську Республіку) відразу після приходу Червоної Армії на її терени, очима її солдата (козака) і командира (старшини), прихильника популярних в його середовищі ідей інтернаціоналу, комунізму, більшовизму і радвлади, Країни Рад, Радянського Союзу. Світогляд автора і головного героя відображає тодішню історичну реальність, коли прихильників Української Республіки, звичайних українців, які виступали за самостійність України називали «окупантами», хохлами, петлюрівцями, самостійниками тощо, включаючи навіть тих із них, хто служив у лавах самої Червоної Армії.

Підкреслює Гайдар і вороже ставлення українського населення до радянської влади. Потяг з курсантами, що іде з Москви до Києва, трохи не відправляють під укіс залізничники, що служать Петлюрі, а ось якими словами автор характеризує Київ:

Метод боротьби з українським сепаратизмом Гайдар бачить у встановленні штучного голодомору:

Свідчить Гайдар і про фізичне знищення окупантами українських повстанців, борців за незалежність:

Таким чином, написана по гарячих слідах, безпосереднім учасником подій, перша повість Гайдара є яскравим свідком злочинів радянської влади проти української незалежності.

Твори Найвідоміші твори Аркадія Гайдара: «PBC» (1925), «Школа» (1930), «Четвертий бліндаж», «Військова таємниця» (1935), «Тимур і його команда» (1940), «Чук і Гек» (1939), «Доля барабанщика» (1938), оповідання «Блакитна чашка» (1936). Твори письменника увійшли до шкільної програми, активно екранізувалися, перекладені багатьма мовами світу. Існує думка, що пропагандистський твір «Тимур і його команда» фактично поклав початок «тімурівському руху», що ставив своєю метою добровольчу допомогу ветеранам і людям похилого віку з боку піонерів.

Особисте життя У шлюбі з першою дружиною Лією Солом'янською 8 грудня 1926 року народився син ТимурХто Ви, товаришу А. Гайдар? (www.rusarchives.ru/) .

Вшанування У колишньому Радянському Союзі книги Гайдара відігравали величезну роль у вихованні дітей і підлітків у радянських традиціях. Ім'я Гайдара було присвоєно багатьом школам, вулицям міст і сіл СРСР.

Могила Аркадія Гайдара знаходиться у міському парку м. Канева. Неподалік міститься Літературна Канівщина (кол. бібліотека-музей Гайдара). Також на його честь названо один з астероїдів.

В Україні особа Гайдара підпала під закон про декомунізацію. 17 жовтня 2025 року демонтовано пам'ятник Аркадію Гайдару в м. Каневі Черкаської області У Каневі демонтовано пам'ятник радянському письменнику Гайдару. // Автор: Ростислав Вонс. 17.10.2025, 16:25На Черкащині демонтували пам'ятник радянському письменнику Гайдару. 17.10.2025, 16:59.

У Києві ім'я Гайдара з 1955 мала вулиця на Паньківщині (з 2018 — вулиця Сім'ї Прахових). У Павлівському сквері в Києві (нині — вулиця В. Винниченка, 12) 1976 року було встановлено пам'ятник (за іншим трактуванням — паркову скульптуру) письменникові (бетонна статуя на повний зріст, скульптор І. С. Марчук); після 1992 року демонтовано, до 2007 року скульптура перебувала на подвір'ї гімназії № 134 Памятник - Гайдару А.П., Коцюбинского Юрия 12.

Бібліографія У дні поразок та перемог, 1925; Революційна військова рада, 1926; Школа, 1930; Далекі держави країни, 1932; Військова таємниця, 1935; Блакитна чашка, 1936; Доля барабанщика, 1939; Тимур та його команда (повість), 1940; Чук і Гек, 1939; Життя ні в що (Лбовщина) (повість), 1926; Лісові брати (Давидівщина); Вершники неприступних гір, 1926; Хай світить (оповідання), 1933; Четвертий бліндаж (оповідання); Казка про військову таємницю, Хлопчиша-Кибальчиша його тверде слово, 1933; Комендант снігової фортеці; Дим у лісі; На графських руїнах; Звичайна біографія.

Примітки

Посилання Книги Аркадія Гайдара на Читанці Ігор Роздобудько. Російські письменники та українська незалежність. // Кобза. Українці Росії, незалежний сайт діаспори. 22 жовтня 2016 р.