Первома́йськ (до 1782 року — Орел, 1782—1919 роки — Ольвіополь) — місто в Україні, адміністративний центр Первомайської міської громади та Первомайського району. Друге за чисельністю населення місто Миколаївської області.
Географічне розташування
Первомайськ розташований у північно-західній частині Миколаївської області, за 180 км від Миколаєва (автошляхом національного значення ), при злитті річок Південного Бугу та Синюхи, у регіоні, що розташований на межі степу та лісостепу. Площа міста становить 25,13 км². Місто знаходиться у місцевості, де зливаються річки Південний Буг, Синюха і Кодима.
Рельєф — це хвиляста рівнина, розрізана долинами і балками на окремі водорозділові плато. Місцевість регіону має слабкий уклін у південно-східному напрямку. Середня висота над рівнем моря 200 м.
Природоохоронні території На території міста розташований ландшафтний заказник місцевого значення Острів Довгий.
Клімат Місто розташоване у помірній степовій зоні. Клімат континентальний.
Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 20,6 °C (69 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -4,4 °С (24 °F)Клімат Первомайська
Назва До 1782 року — Орел. 1782—1919 роки — Ольвіополь, назву надано російською імператрицею Катериною II в рамках «Грецького проєкту». 1919 року перейменоване на Первомайськ (до складу увійшли містечка Богопіль та Голта).
«Таким чином були створені три частини міста — Ольвіополь, Богополь та Голта, які проіснували як окремі поселення до 1919 року. На мітингу 1 травня 1919 року вирішили об'єднати три частини в одне місто і на честь дня солідарності трудящих назвати його Первомайськом».
Історія Первомайськ пов'язаний з великою кількістю історичних подій та персоналій. Тут сходилися кордони Речі Посполитої, Туреччини та Війська Запорозького. У Первомайську виборювали свободу загони ватажка гайдамаків Максима Залізняка й звідси походить персонаж українського фольклору — козак Мамай. У 1920—1922 роках тут спалахнула «Селянська революція» проти агресивної політики більшовиків.
Рання історія
З середини XIV століття після битви на Синіх Водах ці землі перебували під владою Литовського князівства, і в 1420 році неподалік від нинішнього Первомайська князь Вітовт побудував арковий міст через Південний Буг, через який проходив торговельний шлях з Брацлавщини та Київщини до Чорного моря.
Після Люблінської унії володіння литовських князів між Південним Бугом, річкою Кодимою та Синюхою (Пн. і Пн-Зх.) відійшли до Речі Посполитої, правобережжя Бугу (нижче за течією від гирла Кодими; Пд-Зх. і Пд.) контролювали кримські татари, а лівобережжя (нижче за течією від гирла Синюхи; Сх.) — запорозькі козаки.
У 1743 році під керівництвом миргородського полковника Василя Капніста та французького інженера Даніеля де Боскета збудовано шестибастіонний Орлівський шанець, який згодом знаходився в підпорядкуванні фортеці святої Єлисавети (м. Єлисаветград). Основну частину населення слободи Орел становили запорізькі козаки та селяни-втікачі. Згодом Орел почав розвиватись, як митний торговельний і ремісничий центр. Вже 1763 року він згадується як містечко, де більшість населення займається ремісництвом. Наступного, 1764, року тут засновано прикордонне комісарство і митниця, дозволено селитись купцям.
Назва укріплення походить від назви місцевого урочища. Перші хати ставилися на схід від укріплення вздовж Синюхи та Бугу. Нині — це східна частина від вулиці Автодорівської до Київської. У XVIII столітті тут неодноразово зустрічалися представники суміжних держав, які розв'язували межові та інші питання.
У 1754—1759 й 1761—1764 роках Орел входив до складу Новослобідського козацького полку.
За час свого існування Орлівському шанцю довелося пережити не один напад ворогів. Останнім значним походом ворогів проти фортеці на лівому березі Південного Бугу був напад запеклого ворога наших предків — кримського хана Гірея. Його 70‑тисячна орда у січні 1769 року зруйнувала укріплення, спалила слободу Орел, а також частину прилеглих сіл. 1770 року Орлівський шанець було відвойовано російською армією Петра Паніна. У 1770 році укріплення було перейменоване в Катериненшанець (Катерининський шанець), 1772 року — слобода Орел була зарахована до розряду міст. У 1781 році поселення дістає назву «Ольвіополь».
У 1762 році козаки й українські кріпаки-втікачі на правому османському березі Південного Бугу (на територіях Ханської України) заснували слободу Олта, яка належала Османській імперії. Назва її походить від тюркського слова «олта» — низовина. Відповідно до Ясського договору (1791) Голта була приєднана до Російської імперії.
1750 року на лівому березі Південного Бугу, між гирлами Кодими й Синюхи, Річ Посполита збудувала укріплення й карантинну заставу Богополь. Він започаткував третю частину сучасного Первомайська. Богополь розвивався переважно як торговельно-ремісницьке містечко. На сучасній вулиці Миколи Вінграновського впритул одна до одної ліпилися крамниці великих і дрібних торговців. Тут же було вісім приватних готелів. А нижче понад Бугом (на теперішній вулиці Кузнечній) працювало понад 30 кузень.
Усі три поселення входили до різних губерній Росії. Так, Ольвіополь був містом Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, Богопіль — містечком Балтського повіту (Богопільська волость) Подільської губернії, Голта — казенним селом Ананьївського повіту (Врадіївська волость) Херсонської губернії.
Інтербелум Ольвіополь, Богопіль та Голта як окремі поселення проіснували до 1919 року. Цього року на мітингу 1 травня була ухвалена пропозиція про об'єднання всіх трьох частин в одне місто і на честь дня солідарності трудящих назвати його Первомайськом.
Президія Українського Центрального Виконавчого комітету (6 липняІсторія міст і сіл УРСР: Миколаївська область. — К., 1971. — с. 660) 26 липня 1919 року схвалила рішення про утворення повітового міста Первомайська, підпорядкувавши його Одеському губвиконкомуПервомайськ — назва.
У 1923 році повітовий Первомайськ стає окружним центром УСРР та районним центром Богопільського району (центром району було приміське село Богополь, тобто (колишнє) містечко Богополь було роздроблене на село і містечко, — яке (останнє) увійшло до складу Первомайська 1919; приміське село Богополь включено до складу Первомайська 1938Указ Президії Верховної Ради УРСР від 25 жовтня 1938 р. «Про поширення меж міст Одеси та Першомайська Одеської області»). До кінця 1925 року тут діяли цегельний, шкіряний, мило- і пивоварний заводи. Працювала дизельна електростанція, яка обслуговувала 450 абонентів.
У квітні 1925 року делегати VI окружного з'їзду Рад заклали на березі Південного Бугу гідроелектростанцію потужністю 1200 кВт. У свій час це була найпотужніша в Україні й перша на Південному Бузі.
У 1924—1925 навчальному році діяли чотири семирічних, три початкові школи, сім шкіл лікнепу. У 1922—1924 роках відкрилися індустріально-технічна, економічна, торгова професійні школи і школа харчовиків. У 1926 році почала функціонувати фельдшерсько-акушерська школа.
У 1926 р. став до дії цементно-бетонний завод, який постачав матеріали для промислового та сільського будівництва, поблизу Первомайська відкритий кам'яний кар'єр, машинобудівний завод ім. 25 жовтня освоїв випуск двигунів внутрішнього згорання.
У 1927 році відкритий Первомайський краєзнавчий музей. У ньому було зібрано понад 20 тис. археологічних знахідок та інших історичних матеріалів. Сюди надходили майже всі знахідки Бузькій археологічної експедиції, яка у 1931—1932 роках вивчала береги річки Південний Буг.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 1477 жителів міста.
У 1939 році в місті проживало 33 тис. мешканців.
23 лютого 1940 року Первомайськ набув статусу міста обласного підпорядкування Одеської областіВісті рад депутатів трудящих УРСР, 1940, № 45 (5834), 24 лютого, с. 1. Відомості Верховної Ради СРСР. — 1940. — № 10 (73). — 29 березня. — С. 4.
Друга світова війна У 1941 році в місті було створено винищувальний батальйон, до складу якого увійшло близько двох тисяч мешканців. З 9 по 28 липня 1941 року в місті перебував штаб Південного фронту (командуючий фронтом — генерал армії Іван Тюленєв). Оборону міста здійснювали частини 18-ї армії, на рубежі оборони міста 3 серпня 1941 року був смертельно поранений командир 169-ї стрілецької дивізії генерал-майор Іван Турунов. Німецькі, угорські та румунські війська захопили місто 3 серпня 1941 року.
Лівобережна частина міста (Ольвіополь і Богопіль) ввійшли до генеральної округи Миколаїв Райхскомісаріату Україна як окружний центр однойменної округи. Любашівський, Кривоозерський, Врадіївський, Доманівський райони, правобережна частина Первомайська (Голта) і Первомайського району румунським окупаційним режимом об'єднані в єдину адміністративну одиницю — Голтянський повіт губернаторства Трансністрії. Всього в місті діяли шість підпільних груп, які також підтримували зв'язок з партизанськими загонами «Південний» і «Буревісник» (Саврань), з навколишніх лісів.
22 березня 1944 року війська 5-ї гвардійської армії під командуванням генерал-лейтенанта Олексія Жадова захопили Первомайськ. У боях за місто найбільше відзначились воїни 13-ї гвардійської стрілецької дивізії, 8-ї та 9-ї гвардійських повітряно-десантних дивізій, 29-ї зенітно-артилерійської дивізії.
Післявоєнна доба У лютому 1954 року Первомайськ увійшов до складу Миколаївської області.
У другій половині XX століття Первомайськ стає великим промисловим центром, основними галузями якого є машинобудування, легка, харчова та переробна промисловість. У 1955 в місті вводиться в експлуатацію цукровий завод, а 1956 дав першу продукцію Первомайський молочноконсервний комбінат. У 1961 стала до ладу меблева фабрика. Наприкінці 60-х побудовані каменедробильний завод «Граніт», хлібозавод і овочеконсервний завод. У 1968 р. здана в експлуатацію перша черга заводу «Фрегат», який освоїв виробництво потужних дощувальних установок. У 1976 р. завершено будівництво Первомайського м'ясокомбінату, одного з найбільших в Україні.
Єврейська громада
На початку XX століття в місті проживало близько 9 000 євреїв. У грудні 1919 року в місті було вбито десятки євреїв під час низки погромів, здійснених там білоармійськими солдатами. Напередодні Другої світової війни в місті залишалося близько 6 000 євреїв.
Коли німці окупували місто, вони нав'язали його євреям різні укази, включаючи обмеження на пересування та обов'язок носити пов'язку на руці. До середини вересня 1941 року євреї міста були зосереджені у створеному там гетто, де 17 вересня 1941 року було вбито сотні євреїв. Ще 120 євреїв з гетто були вбиті на місцевій фабриці в жовтні наступного року. 15 грудня 1941 року в гетто міста була проведена ще одна , а 9 січня 1942 року всі інші мешканці гетто були вбиті.
У лютому та березні 1942 року поблизу міста було вбито близько 1 600 євреїв, які були депортовані з сусідньої румунської окупаційної зони. У передмісті Голти, яке було приєднане до румунської Трансністрі, було створено гетто, оточене колючим дротом, до якого привезли сотні євреїв, депортованих з Буковини, Бессарабії та Бухареста. Мешканців цього гетто залучали до примусових робіт, а тих, кого визнавали непридатними до роботи, вбивали.
Останнім рабином міста був рабин Яків Шимшон Ходорів ().
У 2004 році прибули рабини Леві Іцхак (לוי יצחק) та Хані Перлштейн (חני פרלשטיין), які заснували ХаБаДський центр для євреїв Первомайська.
Населення Динаміка населенняWorld Gazetteer Population Statistics 1897* 1923 1926 1931 1939 1959 1970 1979 1989 2001 2011 2021 2024pervomaisk mk 2024/9/16 20 694 24 910 31 683 34 974 32 975 44 330 59 424 72 416 81 652 70 170 66 965 63 377 61 400
Національний склад населення: українці (85,9 %), росіяни (10,9 %), молдавани (0,3 %), білоруси (0,5 %), представники інших національностей (2,4 %). Українську мову вказали рідною 82,76 %, російську мову — 15,79 % населення міста під час перепису 2001 року.
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: