Amicus Plato, sed magis amica veritas () — латинська фраза, яку часто приписують Арістотелю (), як парафраза з «Нікомахової етики»: «Якщо ми обидва є друзями, є правильно надати перевагу істині»Amicus Plato, sed magis amica veritas. Найближчий латинський прототип віднайдено в праці Роджера Бекона () Opus Majus:
Для Платона говорить: «Сократ, пане мій, мені товариш, але істина дорожча». І Арістотель говорить, що він воліє бути у згоді з істиною, ніж у дружбі з нашим майстром Платоном. Ці речі стають очевидними з життя Арістотеля, з першої книги етики та із книги таємниць.
Книга таємниць (Secretum Secretorum), на яку посилається Бекон, є псевдо-арістотелівською компіляцією, перекладеною на латину з арабської мови у XII або на початку XIII століття. Американський історик Генрі Гуерлак () вказує, що прислів'я з посиланням на Арістотеля з'являється у різноманітних варіантах у трьох різних середньовічних рукописах: двох грецьких і одному латинському. Тома Аквінський () спирається на те ж джерело в Sententia Libri EthicorumSententia Ethic., Liber 1, Lectio 6, n. 4-5 :
Це правда, що надання переваги друзям він виявляв у такий спосіб. Він є найбільшим другом, для якого ми повинні мати більше уваги. Хоча ми повинні товаришувати і з істиною, і з нашими близькими, ми повинні радше любити істину, тому що ми повинні любити наших близьких особливо через істину і чесноти, як буде показано у восьмій книзі (1575—1577). Тепер істина є прекрасним товаришем такого роду, з яким пов'язана данина честі. Крім того, правда є божественною справою: для цього вона створена і, головне, в богах (в часи Арістотеля, як і сократа, панував монотїзм, тобто - єдинобожжя,) . Він доходить до висновку, що таким чином, він підносить честь істини над друзями.
Андроник Періпатетик твердить, що благочестя робить людей вірними та спостережними перед Божими справами. Цієї ж логіки дотримується судження Платона, який відхиляючи думку свого вчителя Сократа, говорить, що людина повинна більше дбати про істину, ніж ні про що, і в іншому місці говорить: «Сократ товариш, але істина дорожча»; і в іншому місці: «з Сократом турбуватимешся, але мало, з правдою — багато».
Класичний варіант Найближчим посиланням є слова Сократа () в платонівському діалозі «Федон»91b-c Plato, Phaedo :
«Отже, — він промовив, — Сіммій і Кебет, я приготувався, щоб взятися за докази. А ви послухайтеся мене і менше думайте про Сократа, а головним чином — про істину; і якщо ви вирішите, що я кажу правду, погоджуйтеся, а якщо ні — опонуйте мені різними аргументами, як тільки зможете. А ні то глядіть — я захоплюся і введу в оману усіх, і себе, і вас, а потім зникну, як бджола, залишивши своє жало стирчати у вашому тілі».
Цицерон, навпаки, з посиланням на піфагорійців стверджує в Tusculanarum Disputationum, що він би радше волів помилитися в компанії з Платоном, ніж думати однаково з людьми, які знають істинуTusculanarum disputationum libri quinque I, xvii : «Errare mehercule malo cum Platone, quem tu quanti facias, scio quam cum istis vera sentire».
Сучасні варіанти Ісаак Ньютон помістив на початку свого підручника для студентів «Quaestiones quaedam philosophicae» сентенцію Amicus Plato amicus Aristoteles magis amica veritas. Мігель де Сервантес популяризував цю фразу в «Дон Кіхоті» (частина II, глава 51). Леонардо Таран простежив передумови появи прислів'я Сервантеса в епонімах. Логік Альфред Тарський змінив сентенцію на Inimicus Plato sed magis inimica falsitas («Платон ворог, але брехня більший ворог»).
Примітки