Вулиця Тарна́вського — вулиця у Личаківському та Галицькому районах міста Львова, в місцевості Снопків. Сполучає дві частини вулиці Зеленої (початок від будинків № 28, 30) — нижню та верхню Зелену. Друга серед вулиць Львова за кількістю пам'яток архітектури. На вулиці розташовані 42 будинки-пам'ятки архітектури місцевого значення.
Вулиця складається з двох частин: долішньої та горішньої. Ці частини з'єднані між собою порівняно коротким підйомом-спуском у формі зигзагу і власне завдяки йому вулиця Тарнавського вважається однією з найоригінальніших та найромантичніших вулиць Львова.
Рух вулицею односторонній — від перехрестя з початком вул. Патріарха Любомира Гузара у бік центру (згори донизу) та від 2016 року змінено схему руху транспорту, а саме частина вулиці Тарнавського та вулиця Патріарха Гузара зроблено односторонніми у протилежних напрямках таким чином, щоб вони утворювали своєрідне кільце.
Прилучаються вулиці: Олександра Архипенка, Патріарха Любомира Гузара, Ольги Басараб.
Назви У 1944 році з двох окремих вулиць утворено нову вулицю, завдовжки близько 1,49 км. Її назвали — вулиця Кутузова, на честь російського військового діяча, дипломата, князя, фельдмаршала Михайла Кутузова. Від 1992 року — вулиця Тарнавського, на честь українського полководця, головнокомандувача військами УГА Мирона Тарнавського. До того назви вулиць-попередниць змінювалися неодноразово, переважно у зв'язку зі змінами політичних режимів.
Ділянка вулиці від будинків № 28, 30 до будинку № 104 на вулиці вулиці Зеленій від 1907 року — вулиця Тарновскєґо, на честь державного, політичного, військового діяча Польського королівства, Великого гетьмана коронного гетьмана Яна Тарновського. від 1943 року — вулиця Генріх фон Трейчкеґассе, на честь німецького історика, політика, літературного критика, професора, автора п'ятитомного видання «Історії Німеччини у XIX столітті» Генріха фон Трейчке. від липня 1944 року — вулиця Тарновського, повернена стара довоєнна назва вулиці.
Ділянка вулиці від будинків № 72, 74 до будинку № 100а на вулиці Тарнавського від 1936 року — вулиця Сераковського, на честь діяча польського визвольного руху Зигмунта Сераковського. від 1943 року — Арндтштрассе. від липня 1944 року — вулиця Сераковського, повернена стара довоєнна назва вулиці.
Історія 30 липня 2017 року на вулицях вулиця Льва Толстого (нинішня вул. Патріарха Любомира Гузара) і Тарнавського відбулися зйомки одного з епізодів містично-філософського трилера «13-й автобус».
Забудова Забудова вулиці Тарнавського — польський конструктивізм 1930-х, двоповерхова барачна 1950-х, п'яти- та дев'ятиповерховий радянський конструктивізм 1960-х років. Переважна більшість будинків на вулиці Тарнавського внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
З непарного боку вулиці № 3 — триповерхова чиншова кам'яниця. В будинку мешкав Емануель Августинович де РошкоKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 264., польський науковець вірменського походження, професор, вчитель іноземних мов (латинська, грецька, німецька) 3-ї міської гімназії імені Цісаря Франц Йосифа І (від 1919 року — Державна 3-я міська гімназія імені Короля Стефана Баторія) у 1901—1926 роках. Директор приватної жіночої гімназії при жіночому монастирі «Сакре-Кер» у Львові у 1926—1932 рокахZ kroniky żałobnej. Ś. p. Emanuel Augustynowicz de Roszko… — S. 91..
№ 5 — триповерхова чиншова кам'яниця, на першому поверсі якої за радянських часів містився опорний пункт правопорядку.
№ 9 — триповерхова чиншова кам'яниця. У 1933—1935 роках в будинку містився офіс Львівської спілки польських художників і дизайнерів, до якої належали Софія Альбіновська-Мінкевич, Северин Борачок, Фелікс Вигживальський, Мар'ян Внук, Ерно Ерб, Іван Іванець, Володимир Ласовський, Леопольд Левицький, Людвик Лиллє, Ярослава Музика, Анджей Пронашко, Яніна Райхерт-Тот, Ян Генрик Розен, Магріт Сельська, Казимир Сіхульський, Юзеф Стажинський, Людвік Тирович, Фредерік Тодт. Від 1937 року був головою товариства був Леон Хвістек, а скарбником спілки був Роман Сельський. Також у міжвоєнний період у будинку містилася художня майстерня батику «Поляна».
№ 11 — триповерхова чиншова кам'яниця. Від 1950-х років тут працювала майстерня з ремонту взуття.
№ 13 — триповерхова чиншова кам'яниця, споруджена у 1910 році для доктора Володимира Орського. У цьому будинку мешкав український науковець, Доктор біологічних наук, професор, Заслужений діяч науки України, завідувач кафедри ботаніки Львівського державного медичного інституту Григорій Козій. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1286-м.
№ 15 — триповерхова чиншова кам'яниця. В будинку у 1910-х—1930-х роках мешкав Клаудіуш ФіласевичKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 87. польський науковець, професор, директор львівської художньо-промислової школи (нині — Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша). Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1288-м.
№ 17 — триповерхова чиншова кам'яниця. В будинку мешкала Чеслава Буркацька-КуліґовськаKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 49., польська театральна актриса, солістка, згодом перша танцівниця балетної трупи львівського міського театру (1909—1927). Після виходу на пенсію у 1927 роках вона керувала балетною школою у Львові. 1937 року переїхала до Варшави.
№ 25 — триповерхова чиншова кам'яниця, споруджена 1912 року за проєктом Кароля Турковського у стилі пізньої сецесії на спільне замовлення Берти і Освальда Ґлясів та Марії і Рудольфа Рехерів. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1290-м.
№ 29 — чотириповерховий житловий будинок, зведений у 1936—1937 роках за спільним проєктом архітекторів Юзефа Йоахіма Тіша та Максимільяна-Майєра Когута на замовлення Ружі Лябінер.
№ 33 — двоповерхова чиншова кам'яниця, споруджена у 1922 році за проєктом архітектора Петра Тарнавецького. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 604-м.
№ 35 — вілла, споруджена у 1922 році за проєктом архітектора Петра Тарнавецького. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1293-м.
№ 39 — триповерхова чиншова кам'яниця підприємця Бернарда Менкера, споруджена у 1937—1938 роках проєктом архітектора Марека Ляксера у стилі функціоналізму. Будинок добре вписується у наявну модерністичну забудову вулиці Тарнавського. 1939 року належав Хаїму Ґолдбергу. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 963-м.
№ 43 — чотириповерхова чиншова кам'яниця, споруджена у стилі ар деко у 1925 році за проєктом архітектора Петра Тарнавецького. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1295-м.
№ 45 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1296-м.
№ 47 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 964-м.
№ 55 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 965-м.
№ 57 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 966-м.
№ 59 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 967-м.
№ 61 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 968-м.
№ 63 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 969-м.
№ 65 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 970-м.
№ 67 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 971-м.
№ 69 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1299-м.
№ 71 — вілла, збудована у стилі класицизм за проєктом львівського архітектора Владислава Дердацького, реалізованого Спілкою Дердацького і Мінкевича у 1913—1922 роках. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1300-м.
№ 75 — колись житловий будинок, а нині в будівлі міститься приватний готель «Вілла Станіславський». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1303-м.
№ 79 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1617-м.
№ 85 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1306-м.
№ 89 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 972-м.
№ 91 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 973-м.
№ 99 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1308-м.
№ 101 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2213-м.
№ 107 — За цією адресою у 2000 році було відкрито природничий коледж Львівського національного університету імені Івана Франка. Крім коледжу в будівлі розташовані кафедри: оптоелектроніки та інформаційних технологій, сенсорної та напівпровідникової електроніки, радіофізики та комп'ютерних технологій, оптоелектроніки та інформаційних технологій факультету електроніки та комп'ютерних технологій Львівського національного університету імені Івана Франка.
№ 109 — За Польщі тут була цегельня Арона Нахта. На місці цегельні у 1960-х роках споруджено декілька стандартних п'ятиповерхових житлових будинків, серед них й гуртожиток Музичної академії. За радянських часів у гуртожитку працював прокатний пункт. Нині одне з приміщень гуртожитку орендує стоматологічна клініка Олександра Драганчука.
З парного боку вулиці № 2, 4, 6, 8 — комплекс триповерхових чиншових кам'яниць, споруджений у 1910—1911 роках за проєктом архітектора Петра Тарнавецького для члена міської ради, різник і кам'яничника Міхала Деметера. Багате сецесійне оздоблення збереглося на фасаді подвійної кам'яниці під № 6, 8 — маскарони роботи скульптора Якуба Рисяка, мереживні металеві балюстради, кольорові майолікові плитки, химерні консолі карнизу, над якими височіє невелика стрімка вежа. В будинку № 6 у 1908—1914 роках мешкав видатний польський математик, професор Львівського університету Вацлав Серпінський, а в будинку № 8 у 1922—1943 роках разом з родиною мешкав польський мікробіолог, професор Варшавського медичного університету Генрик Мейсель. Будинок № 8 внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1284-м. Між першим і другим поверхами цього будинку збереглася металева інформаційна табличка, яка сповіщає, що спорудженням будинків керував архітектор Петро Тарнавецький.
№ 10 — триповерховий житловий будинок.
№ 12 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1285-м.
№ 14 — житловий будинок. У 1930-х роках в будинку мешкав чільний діяч Юнацтва ОУН Микола Лебідь, згодом український політик, один із лідерів ОУН—УПА. Перший начальник Служби безпеки ОУН (1940—1941). Організатор замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького у 1934 році. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1286-м.
№ 16 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № № 1289-м.
№ 18 — у цьому будинку мешкав доктор права, радник крайового суду Северин БерсонKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 24.Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1907. — Lwów: nakładem Prezydyum c.k. Namiestnictwa, 1907. — S. 84 .