Ігор Семенович Кон (21 травня 1928, Ленінград, РСФСР — 27 квітня 2011, Москва, Росія) — радянський і російський соціолог, антрополог, філософ. Єврей за походженням.
Кандидат історичних наук (1950), кандидат філософських наук (1950), доктор філософських наук (1960), професор (1963), академік Російської академії освіти (1989), почесний професор Корнелльського університету (1989) та університету Суррея (1992).
Відповідальний редактор ряду колективних праць і серійних видань («Словник з етики», «Етнографія дитинства» тощо). Член ряду міжнародних наукових спільнот, серед яких Міжнародна соціологічна асоціація, Міжнародна академія сексологічних досліджень, Європейська асоціація експериментальної соціальної психології, Німецьке товариство сексологічних досліджень тощо, і редакційних рад низки наукових видань — у тому числі журналів «Людина» , «Гендерні дослідження» , «Андрологія і генітальна хірургія» , «», «Zeitschrift fur Sexualforschung» , «», «», «Childhood» , «Current Sociology» , «Sexualities» sagepub.com, «Men and Masculinities» та інших
Біографія Ігор Семенович Кон народився 21 травня 1928 р. у Ленінграді. Ріс у сім'ї без батька. Згодом згадував свої дитячі роки як «щасливі». Закінчив історичний факультет Ленінградського Педагогічного інституту імені А. І. Герцена (1947) (нині Російський державний педагогічний університет імені А. І. Герцена) і дві аспірантури, з нової історії і з філософії (1950).
Працював у Вологодському педінституті (1950—1952), Ленінградському хіміко-фармацевтичному інституті (нині Санкт-Петербурзька державна хіміко-фармацевтична академія) (1953-1956), Ленінградському Державному Університеті (1956—1967), Інституті філософії АН СРСР (1967-1968), Інституті конкретних соціальних досліджень АН СРСР (нині Інститут соціології Російської академії наук, 1968-1972), Інституті суспільних наук (1972-1974). З 1975 року — головний науковий співробітник Інституту етнології і антропології РАН. Займався дослідницькою та викладацькою роботою в ряді провідних університетів США і ЄвропиСписок зарубіжних університетів, в яких І. С. Кон вів дослідницьку та викладацьку роботу, наведено на його сайті в розділі «Curriculum vitae ».
Автобіографія видана в 2008 році.
Наукова діяльність Галузі наукової діяльності: філософія і методологія історії, історія соціології, етика, соціальна і вікова психологія, теорія особистості, антропологія і соціологія дитинства і юності, соціологія молоді, сексологія, гендерні дослідження. Є автором більш ніж 60 книг і 300 статей, його роботи переведені на багато іноземних мов. І. С. Кон — засновник ряду нових напрямків у російському суспільствознавстві.
Історія соціології Монографія «Позитивізм в соціології» (1964)Монографія перекладена німецькою мовою: Kon I. S. Der Positivismus in der Soziologie(Akademie-Verlag, Berlin, 1968). і написана під керівництвом Кона колективна праця «Історія буржуазної соціології XIX — початку ХХ століття» (1979)Див: Книга перекладена на англійську мову у видавництві «Прогрес»: були першими радянськими навчальними посібниками з курсу історії соціологіїДив Андрєєва Г. М.Долі соціологічного позитивізму // Філософські науки, 1966, № 3, с.120; Модржинська Є. Д. Корисна книга ленінградського соціолога // Питання філософії, 1966, № 3, с.153-155; Артановскій С. [Рецензія] // Радянська етнографія, 1965, № 6, с.147-149; Гофман А. Б. Класичне й сучасне. Етюди з історії та теорії соціології. — М.: Наука, 2003. — С. 341.. Кон був ініціатором створення і першим президентом, а потім віце-президентом (1970—1982) Дослідницького комітету з історії соціології Міжнародної соціологічної асоціаціїДив Кон І. С. 80 років самотності. — М.: Час, 2008. — С. 215. ISBN 978-5-9691-0324-5.
Особистість і спілкування Зросла на основі загальноуніверситетського лекційного курсу і удостоєна першої премії Радянської соціологічної асоціації книга «Соціологія особистості» (1967) була однією з найпопулярніших соціологічних книг 1960-70-х роках і поклала початок відповідного розділу вітчизняної соціології. Книги «Відкриття Я» (1978), «У пошуках себе: особистість і її самосвідомість» (1984), «Дружба» (4 вид., 1980—2005), які сьогодні назвали б культурологічними, конкретизували антропологічні, культурно-історичні та індивідуально-психологічні передумови формування ідентичності та образу «Я», форми і межі «само-стояння» особистості в різних історичних і культурних умовах і так далі. Кон до цього дня залишається одним з найбільш цитованих російських соціологів[Російська соціологія на міжнародному ринку ідей. Див. Таблиця 1: Цитування російських соціологів у публікаціях за версіями РІНЦ і Web of Science (перші 25 імен) .
Соціально-вікові процеси Починаючи зі статті «Юність як соціальна проблема» (1965), Кон вніс важливий внесок в соціологію молоді та психологію розвиткуВ. В. Семенова. Соціологія молоді // Соціологія в Росії. Під ред. В. А. Ядова. Вид. 2. М. 1998, с. 140—141). Його роботи про «студентської революції» 1960-х років дозволяли глибше зрозуміти природу молодіжного руху і знайти паралелі з процесами, що відбувалися в нашій країні. На відміну від більшості вітчизняних дослідників, які розглядали молодіжну культуру лише як форму девіантної поведінки, криміногенну за своєю суттю, Кон, спираючись на історико-антропологічні дані і розуміння юності як особливої фази життя, підкреслював закономірність появи молодіжної субкультури, відмінною від загальноприйнятою в дорослому суспільстві, виводячи звідси необхідність діалогічного підходу до молоді. Сьогодні ця точка зору є загальноприйнятою.
З соціології молоді були прямі виходи в психологію розвитку. У навчальному посібнику «Психологія юнацького віку» процеси розвитку і соціалізації юнацтва вперше в повоєнній радянській літературі були розглянуті в широкій соціально-історичної та міждисциплінарної перспективі, з урахуванням новітніх лонгітюдних досліджень і психології життєвого шляху, узагальнено та систематизовано дані про розвиток самосвідомості, еволюції образу «Я», структури спілкування, суспільства однолітків і юнацької субкультури; в книзі вперше всерйоз говорилося про особливості розвитку хлопчиків і дівчаток і сексуальному поведінці радянських школярів. Добре ухвалена науково-педагогічною громадськістю книга (4 видання, 1979 −1989, загальний тираж 1.5 млн примірників) стала настільною для двох поколінь вчителів і батьківБ. Лісін. Психологія дорослішання // Правда, 11 лютого 1980 Л. І. Новикова, М. М. Плоткін. Цінне посібник // Радянська педагогіка, 1980, № 1, с.133-135; А. В. Мудрик. Соціалізація людини. М. 2004, с.16-17.
У Інституті етнографії Кон заснував нову субдисципліни культурної антропології, яку він назвав етнографією дитинства. Вона реалізована у вигляді серії колективних праць з етнографії дитинства та авторської монографії «Дитина і суспільство» (1988, друге випр. Вид. — 2003). Порівняльно-історичне вивчення вікових категорій, гендер но-вікового символізму, особливостей культури дитинства і процесів соціалізації дітей у різних людських суспільствах має не тільки теоретичний інтерес, але й важливе прикладне значення. Кон першим познайомив радянських вчених з концепціями дитинства Ф. Ар'єса і Л. Демоз, статистичними крос-культурними дослідженнями, опублікував збірку робіт Маргарет Мід «Культура і світ дитинства» (1988). Ці роботи отримали високу оцінку фахівців* Див: Г. А. Комарова [рецензія] // Радянська етнографія, 1985, № 2, с.158-161; * А. З. Кукаркін-Шапіро. Методологічні проблеми дитинства в історико-етнографічної перспектіке // Питання психології, 1989, № 3, с.176-178; * У книзі відомого американського психолога Яна Вальсінера «Психологія розвитку в Радянському Союзі» "етнографічним підходу Кона до розвитку дитини «присвячений особливий розділ, причому підкреслюється, що цей підхід» більш ерудований, ніж його західні аналоги «, оскільки» інтегрує історичне, семіотичної, етнографічне та соціально-психологічне знання «, що рідко робиться в західноєвропейській і північноамериканській психології» Інтернаціонально-орієнтоване і високо філософськи ерудовані мислення, що пронизує роботи Кона, нагадує російські психологічні традиції Вагнера, Виготського, Басова і Северцова, і дуже відрізняється від стилю мислення, що панував у радянській психології між 1930 і 1970 рр. … Серйозна інтеграція цієї течії з іншими тенденціями в рамках офіційного психологічного мислення в СРСР малоймовірна ". (J. Valsiner. Developmental Psychology in the Soviet Union. Bloomington, Indiana University Press, 1988 p.303-306). і до цього дня часто цитуються.
Статті Кона про етнічні стереотипах та національному характері зіграли важливу роль у становленні вітчизняної етнопсихологіїДив, наприклад, вислів проф. Ядова В. А..
Стать і сексуальність У середині 1960-х Кон зацікавився соціологією сексуальностіІ. С. Кон. Статева мораль у світлі соціології // Радянська. педагогіка, 1966, № 12, с.64-77; Секс, суспільство, культура // Іноземна література, 1970, № 1, с.243-255., а потім і методологічними питаннями сексології. У СРСР це була абсолютно заборонена тема. Книга «Введення в сексологию», спочатку видана в Угорщині (1981) і обох частинах Німеччини (1985), незважаючи на підтримку провідних радянських біологів і суспільствознавців, включаючи два інститути Академії наук, десять років поширювалася в самвидаві і вийшла російською тільки в 1988 році (видавництво «Медицина»). У цій книзі вперше було обґрунтовано існування сексології не як приватної медичної субдисципліни, а як міждисциплінарної галузі знання, яка не може розвиватися без участі суспільних і гуманітарних наук. Ця точка зору була прийнята радянської науковою громадськістю.
Медичні сексологи прямо пов'язують виникнення в Росії сексології як науки зі статтями Кона в «Питаннях філософії» та Великій медичній енциклопедіїА. О. Ткаченко, Г. Є. Введенський, Н. В. Дворянчиками. Судова сексологія. — М.: Медицина, 2001. — С.14.. Для Кона ця робота була перш за все наукознавчою, його цікавило, як на стику декількох різних дисциплін формується нова область знання. Але для широкої публіки, в тому числі професійної, «Вступ у сексологію» став найважливішим джерелом знань про сексуальність як таку, що спонукало автора продовжити роботу в цьому напрямку, тим більше, що крах радянської влади поставив перед суспільством багато нових гострих проблем.
Як соціолога Кона цікавили передусім соціальні проблеми, пов'язані з сексуальною поведінкою. У 1993—1997 роках В. Черв'яковим , В. Д. Шапіро та інші співробітниками Кона, за його безпосереднью участю, було проведено 3 великих анкетних дослідження, які безперечно показали, що тенденції розвитку підліткової сексуальності в Росії — ті ж, що й у країнах Заходу (зниження віку сексуального дебюту, відділення сексуальної активності не тільки від матримоніальних планів, але і від любові, посилення гедоністичної мотивації, зменшення гендерних відмінностей тощо) і загрожують тими ж небезпеками (небажаною вагітністю, абортами, інфекціями, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ), і т. д.Кон І. С. Підліткова сексуальність на рубежі ХХ1 століття. Соціально-педагогічний аналіз. — Дубна: Феникс +, 2001. — 207 стор Щоб глибше зрозуміти ці процеси і вписати їх у певний культурно-історичний контекст, Кон написав монографію «Сексуальна культура в Росії» (1997, 2 дод. Вид. 2005) — перший узагальнюючий дослідження одного з найбільш закритих аспектів російської історії.
Бажаючи мінімізувати негативні наслідки сексуальної революції, Кон писав про негативні наслідки абортів, які були в СРСР головною формою планування сім'ї, опублікував кілька популярних книг і вузівських навчальних посібників з сексології. В інтерв'ю Кона журналу «Вогник» (липень 1988 року) вперше в радянській пресі були розкриті соціально-психологічні аспекти епідемії ВІЛ і підкреслено, що головним напрямком боротьби з нею повинна бути профілактикаАлова А. Життя при СНІДі: чи готові ми? // Вогник, 1988, № 28, с. 12—15..