Соціо́ніка — концепція на перетині психології та соціології, запропонована у 1970-х роках литовською радянською вченою в галузі економіки та соціології (економічної соціології) Аушрою АуґустінавічютеБукалов О. В., Кондратенко Л. О. Аугустинавичуте, Аушра // Велика українська енциклопедія. URL: на основі типології особистостей Карла Юнга. Ауґустінавічюте та її наступники виділяють 16 типів особистостей та постулюють певні особливості характеру та поведінки для кожного типу, а також закономірності відносин між цими типами. " Socionics was developed in the 1970s and 1980s mainly by the Lithuanian researcher Ausra Augustinaviciute. The name 'socionics' is derived from the word 'society, since Augustinaviciute believed that each personality type has a distinct purpose in society, which can be described and explained by socionics. The system of socionics is in several respects similar to the MBTI; however, whereas the latter is dominantly used in the USA and Western Europe, the former is mainly used in Russia and Eastern Europe. For more information, the reader is referred to the website of the International Institute of Socionics and to several scientific journals edited by this institution (see http://socionic.info/en/esocjur.html#top). Despite of several similarities there are also important differences. For instance, the MBTI is based on questionnaires with so-called forced-choice questions. Forcedchoice means that the individual has to choose only one of two possible answers to each question. Obviously, such tests are self-referential. That means they are based on judgments of persons about themselves. Socionics rejects the use of such questionnaires and is based on interviews and direct observation of certain aspects of human behavior instead. However, if personality tests are well constructed and their questions are answered properly, we expect results that often make sense. For that reason, we do not reject test questions principally, but we have to take into account their self-referential character. Another difference relates to the fact that socionics tries to understand Jung's intuitive system and to provide a deeper explanation for it, mainly in terms of informational metabolism (Kepinski & PZWL, 1972). Further, socionics is not so much a theory of personalities per se, but much more a theory of type relations providing an analysis of the relationships that arise as a consequence of the interaction of people with different personalities. "
За визначенням самої Ауґустінавічюте соціоніка є наукою про «соціон, соціонну структуру суспільства, про різні типи інформаційного метаболізму і різні форми відносин між ними, про структуру і функціонування моделі інформаційного метаболізму».Аугустинавичюте А. Социон. (Основы соционики). — Рукопись, 1982—1983, 100 стр, //Соціоніка, ментологія та психологія особистості, № 4-5, 1996.http://socionics.socionic.info/ru/soc_96_4.htmlHorwood J., Maw A. Theatre Teams Assembled Using Personality Profiles Can Improve Predicted Teamworking Scores // Bulletin of The Royal College of Surgeons of England. — 2012. — Vol. 94. — No 3. — Pp. 1-6. «Socionics is a relatively new science developed and popularised by Ausra Augustinaviciute in the 1970s».Калмыков В. Н. Основы философии: Учебное пособие. Минск: Высшая школа, 2003. — 541 с. (2-е изд., исправленное и дополненное) ISBN 985-06-0725-4.«С 70-х годов XX века развивается соционика — наука о человеческих возможностях и взаимоотношениях людей».Арутюнов В. Х., Мішин В. М., Свінціцький В. М. Методологія соціально-економічного пізнання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2005. — 353 c. — ISBN 966-574-000-0 «Соціоніка виникла в 1970-х і на початку 1980-х років. З моменту свого виникнення ця наукова дисципліна характеризується послідовним і цілісним дослідженням людської психіки та поведінки. Важко перерахувати всі сфери його застосування. Знання соціоніки можуть бути використані для гармонізації сімейних і подружніх стосунків, стабілізації стосунків у колективі, самоуправління, формування творчих груп і т. д. Іншими словами, закони соціоніки можна побачити у всіх сферах діяльності людини чи організації. колективів, від найменших — таких як сім'я — до суспільства в цілому. Ці закономірності часто спостерігаються в політиці, науці, культурі». Соціоніку називають наукою про «стійкі типи мислення та поведінки людини»Ходаківський Є. І., Богоявленська Ю. В., Грабар Т. П. Психологія управління. Підручник. 3-тє вид. перероб. та доп. /За редакцією Ходаківського Є. І. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 664 с.http://culonline.com.ua/Books/Psyhologiya_Upravl_Hodakivsky2011.pdfРозділ 15.1 «Основні поняття соціоніки», с.272, цитата: Соціоніка — це наука про стійкі типи мислення та поведінки людини, а також про людські риси характеру, закономірності відносин, що виникають у процесі взаємодії між окремими людьми і колективами в цілому. Її висновки і рекомендації будуються на основі аналізу закономірностей обміну інформацією про «обмін інформацією між людиною і зовнішнім світом»MELECA, Olga. Socionica — tipologia psihosocială a personalității. In: Anale Ştiințifice ale IP USMF «Nicolae Testemiţanu». Ed. a 10-a. Chișinău: CEP Medicina, 2009, Vol. 2: Probleme actuale de sănătate publică și management, pp. 354—358 «Socionics is a science that explores the informational organization of the human conscience. Starting from the principal traits of the surrounding world and the way of perception of these traits, the eight fundamental functions of the mind are introduced. The mutual relationship between these functions (but also the general structure of perception) determines the configuration of the type of the informational metabolism (TIM). The author of this paper has chosen the objective of revealing the dependence between the domain of human activity and the TIM of the people engaged in this domain»https://repository.usmf.md/handle/20.500.12710/3614?mode=full та «типи психоінформаційних систем (людина, колектив, етнос, держава) і взаємодію між ними»Вихристюк М. О., Юхнов Б. Ю. Використання соціоніки для вдосконалення системи нематеріальної мотивації персоналу підприємств машинобудівної галузі // Машинобудування. — 2011. — № 7–8. — ISSN 2079—1747 Цитата: Соціоніка — це наука, що вивчає процес обміну інформацією між людиною і зовнішнім світом, тобто яким чином люди сприймають, переробляють і видають інформацію. Також можна визначити соціоніку як науку про типи психоінформаційних систем (людина, колектив, етнос, держава) і взаємодії між ними Букалов А. В. Потенциал личности и загадки человеческих отношений. — М: ИГ «Черная белка», Международный институт соционики, 2009. — 592 с. — ISBN 978-5-91827-004-2. Багатьма дослідниками вважається псевдонаукою .
В англомовному науковому світі соціоніка () — це поле міждисциплінарних досліджень між соціологією, інформатикою та штучним інтелектом. Метою таких досліджень є аналіз поведінки штучних соціальних систем. Теорії інформаційного метаболізму А. Ауґустіновічюте це поле не стосується.
Історія
Соціоніка з'явилась як поєднання ідей К. Г. Юнга про психологічні типи з концепцією польського психіатра А. Кемпінського про інформаційний метаболізм. Одним з ключовим термінів соціоніки є поняття типу інформаційного метаболізму, або соціонічного типу («соціотипу») як структури психіки, яка визначає в людині певний набір рис характеру.
Історія теорії, що отримала згодом назву «соціоніка» почалась ще в другій половині 60-х років, коли Аушра Ауґустінавічюте (коротке написання прізвища — Ауґуста), декан факультету сім'ї та шлюбу Вільнюського педагогічного університету, зацікавилась питанням: «Чому хороші люди, навіть за наявності взаємного бажання, так часто не можуть порозумітись між собою». Спочатку вона спробувала пояснити це в межах переважної на тоді ідеології марксизму-ленінізму, однак майже одразу зрозуміла безперспективність цієї ідеї — стосунки між людьми формуються не лише на основі приналежності людей до певних класів (зовнішні чинники), а завдяки певній внутрішній схильності. Ознайомившись із низкою різноманітних типологій особистості, Аушра Ауґустінавічюте вирішила поєднати ідеї швейцарського психолога, основоположника аналітичної психології Карла Густава Юнга з ідеєю польського психіатра Антонія Кемпінського про інформаційний метаболізм (там йдеться що подібно до того, як тіло людини потребує їжі у вигляді продуктів у певних співвідношеннях, психіка людини також потребує «їжі» у вигляді різної інформації, а нестача інформації певного типу пригнічує психіку і навіть може призвести до хвороб психіки). Ці ідеї вона поєднала з концепціями кібернетики та моделювання психічних процесів, що інтенсивно розвивались у 60—ті роки.
У 1995 році Російська академія природничих наук визнала соціоніку як відкриття, і її творця, Аушру Ауґустінавічюте, було нагороджено дипломом та медаллю імені академіка П. Л. Капіци .
Офіційним часом «народження» соціоніки вважається 1980-й рік, коли була оприлюднена перша робота з цієї дисципліни («Mokslas ir technika», Vilnius, 1980, Nr. 4). До новоствореної науки вкрай агресивно поставилися радянські ідеологи, а також їх ідеологізовані поплічники у сфері психології. Засади соціоніки, в яких розглядались різні та сталі типи та форми поведінки, мислення особистості, як раніше — аналогічні ідеї генетики та кібернетики, суперечили самій сутності тоталітарної радянської ідеології, що розглядала людей одномірно, як гвинтиків, які можна довільно переставляти. Однак низка вчених, зокрема доктор психологічних наук, професор М. М. Обозов та інші, особливо педагоги, кібернетики й фахівці зі створення штучного інтелекту, з цікавістю поставилися до теорії соціоніки. Тому Аушра Ауґустінавічюте, на запрошення різних зацікавлених наукових організацій, час від часу читала лекції у різних містах колишнього СРСР, на яких були присутні психологи, педагоги, вчителі, кібернетики, програмісти, інженери та наукові співробітники, які побачили у соціоніці як науці великий потенціал для всебічного застосування в багатьох наукових та суспільних сферах. Саме тому майже одразу соціоніка «пішла в народ» — неформальні клуби і гуртки з її вивчення почали виникати у різних частинах колишнього Радянського Союзу (Вільнюс, Ленінград, Київ, Новосибірськ тощо). В 1984-85 рр. А. Ауґустінавічюте, за запрошенням керівництва найбільшого в СРСР Інституту Кібернетики імені В. М. Глушкова АН УРСР (Київ) прочитала низку лекцій. Звідси, за підтримки прогресивних педагогів та філософів, постала Київська школа соціоніки — доктори філософії О. В. Букалов, В. В. Гуленко, В. Д. Єрмак, О. Г. Шульман, А. О. Овчаров, О. Б. Карпенко, В. В. Мегедь, С. І. Чурюмов, І. Ю. Литвиненко, та інші). Школа стала на чолі соціонічної спільноти аж до початку 2000-х рр.Ніканорова О. Соціоніка: батьківщина — Литва, столиця — Київ. // Урядовий кур'єр. — 9 червня 1998. Київ і донині (на початку XXI століття) залишається неформальною столицею соціонікиДонченко Е. А. Фрактальная психология. — К.: Знання, 2005. — 323 с. — ISBN 966-8148-74-6. Автор: Донченко Елена Андреевна, доктор социологических наук, зав.лаб. психологии масс и организаций Института социальной и политической психологии АПН Украины. Рецензенти: В. О. Татенко, д.психол. н., профессор, член-корр. АПН Украины; Ю. И. Яковенко, д.социол.н., профессор. Рекомендації: Рекомендовано Ученым советом Института социальной и политической психологии АПН Украины