Послання до Тита — лист Апостола Павла до свого учня та вірного супутника Тита, книга Нового Заповіту.
Два листи до Тимотея і один до Тита становлять окрему групу листів апостола Павла. Їх зазвичай називають пастирськими листами, бо у них не містяться догматичні чи моральні повчання, а лише говориться про особливості, завдання та обов'язки пастирів Церков.
Святий Тит
Тит був греком і язичником за народженням, як повідомляє Павло у Посланні до Галатів (). Точна дата його навернення до християнства невідома, однак у 49 р. він уже супроводжував Павла і Варнаву на Єрусалимський Собор (). Під час апостольських подорожей по Греції він виконує доручення апостола, укріплюючи у вірі місцеві церкви (, , ). Після звільнення апостола Павла з першого ув'язнення, він ставить самих своїх випробуваних учнів єпископами — Тимотея у Ефесі, а Тита — на Криті. Послання написано в той же час, що і 1-е послання Тимофію, найімовірніше у 62 — 65 роках.
Зміст листа, та його розділи
Вітання () Доручення Титу самостійно поставити пресвітерів по містах острова () Критика ложних вчителів і звичаїв критян () Настанови різним групам віруючих () Про благодаті Божі () Загальні обов'язки християн ) Окремі доручення і привітання ()
Див. також Послання апостола Павла
Джерела Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005. Р. Шнакенбург. Етичне послання Нового Завіту. Київ, Дух і Літера, 2005, −340 с, ISBN 966-378-003-7