Сер Бра́ян Га́рольд Мей (; ) — англійський музикант, співак, автор пісень, астрофізик і фотограф. Командор Ордену Британської імперії. Найзнаніший як гітарист рок-гурту «Queen», 2001 року його ввели до Зали слави рок-н-ролу як одного із членів цього гурту. Крім того, 2018 року, він, як член «Queen», отримав премію «Греммі» за досягнення протягом життя, яка відзначає «найвидатніші записи в історії музики». Мей використовує саморобну електрогітару Red Special. Його композиції для гурту включають «We Will Rock You», «Tie Your Mother Down», «I Want It All», «Fat Bottomed Girls», «Flash», «Hammer to Fall», «Save Me», «Who Wants to Live Forever» і «The Show Must Go On».
Найвеличніший рок-гітарист усіх часів, за рейтингом видання Total Guitar (червень 2020).
Мей був співзасновником гурту «Queen», разом з вокалістом Фредді Мерк'юрі та барабанщиком Роджером Тейлором. Раніше Мей виступав з Тейлором у гурті «Smile», до якого він приєднався, коли вчився в університеті. За п'ять років після формування «Queen» 1970 року та найму басиста Джона Дікона (чим остаточно завершилося формування складу гурту), «Queen» стали одним з найвеличніших рок-гуртів у світі завдяки успіхові альбому «A Night at the Opera» і його синглу «Bohemian Rhapsody». Із середини 1970-х років до початку 1990-х гурт «Queen» майже постійно перебував у чартах Великої Британії і грав на деяких з найбільших у світі музичних подіях, особливо відзначившись на «Live Aid» 1985 року. Як учасника «Queen», Мея почали вважати віртуозним музикантом з характерною манерою виконання, з притаманними йому багатошаровими гітарними партіями.
Після смерті Мерк'юрі 1991 року, гурт «Queen» зробив перерву, яка тривала впродовж декількох років, але в кінцевому підсумку Мей і Тейлор знову скликали гурт для подальших виступів з участю інших вокалістів. 2005 року під час опитування «Planet Rock» Мею присвоїли сьому позицію серед видатних гітаристів усіх часів. Він посів 26-е місце в списку 100 найкращих гітаристів усіх часів за версією журналу «Rolling Stone». У 2012 році Мей зайняв 2-е місце як видатний гітарист всіх часів за опитуванням читачів журналу «Guitar World».
2005 року Мея призначили командором Ордена Британської імперії (CBE) за «заслуги перед музичною індустрією і благодійну діяльність». 2007 року Мей здобув ступінь доктора філософії з астрофізики в Імперському коледжі Лондона і був канцлером Ліверпульського університету Джона Мурса з 2008-го по 2013 рік. Він був «науковим співробітником команди» під час місії НАСА «New Horizons» на Плутон. Він також є співзасновником кампанії з підвищення обізнаності щодо небезпеки астероїдів, Asteroid Day (День астероїда). На його честь названий астероїд 52665 Brianmay. Мей також активіст із захисту прав тварин, який бореться проти полювання на лисиць та відлову борсуків у Великій Британії.
Ранні роки Браян Гарольд Мей народився в Гемптоні, Міддлсекс 19 липня 1947 року, був єдиною дитиною Рут і Гарольда Мея, який працював креслярем у Міністерстві авіації. Його мати шотландка, а батько — англієць. Мей спочатку відвідував приватну школу в Гемптоні, а згодом державну. За цей час він створив свій перший гурт, названий «1984», на честь однойменного роману Джорджа Орвелла, з вокалістом і басистом Тімом Стаффеллом.
У Гемтоні він здобув повну шкільну освіту зі спеціалізацією: фізика, математика, прикладна математика. Він вивчав математику і фізику в Імперському коледжі Лондона, здобувши ступінь бакалавра з фізики 1968 року з відзнакою.Brian May. riaus.org.au 2007 року Мей здобув ступінь доктора філософії в галузі астрофізики в Імперському коледжі Лондона за роботу, розпочату 1971 року і закінчену 2007 року.
Музична кар'єра
1968—1970: гурт Smile
1968 року Мей сформував гурт «Smile». До гурту ввійшов Тім Стаффелл як вокаліст і басист, а пізніше, барабанщик Роджер Тейлор, який також грав у «Queen». Гурт проіснував лише два роки, з 1968 по 1970 рік, оскільки Стаффелл пішов 1970 року, залишивши гурт, каталог якого складався з дев'яти пісень. 22 грудня 1992 року «Smile» возз'єдналися для кількох пісень. Гурт Тейлора «The Cross» був хедлайнером, і він запросив Мея і Стаффелла зіграти пісні «Earth» і «If I Were A Carpenter». Того вечора Мей також виконав кілька інших пісень.
1970 — до тепер: гурт Queen
У вокальних гармоніях «Queen» з трьох частин, Мей, як правило, був бек-вокалістом нижнього діапазону. У деяких з його пісень він співав головну вокальну партію, насамперед перший куплет пісні «Who Wants to Live Forever», останній куплет пісні «Mother Love», перехід у піснях«I Want It All» та «Flash's Theme», і повністю головну вокальну партію в піснях «Some Day One Day», «She Makes Me (Stormtrooper in Stilettoes)», «'39», «Good Company», «Long Away», «All Dead, All Dead», «Sleeping on the Sidewalk», «Leaving Home Ain't Easy» і «Sail Away Sweet Sister».
Упродовж усієї кар'єри «Queen» Мей часто писав пісні для гурту і склав багато хітів, як-от «We Will Rock You», «Tie Your Mother Down», «I Want It All», «Fat Bottomed Girls», «Who Wants to Live Forever» і «The Show Must Go On», а також написав такі хіти, як «Hammer to Fall», «Flash», «Now I'm Here», «Brighton Rock», «The Prophet's Song», «Las Palabras de Amor», «No-One but You (Only the Good Die Young)» і «Save Me». Як правило, Мерк'юрі або Мей написали більшість пісень на кожному альбомі гурту «Queen».
Після знаменитого концерту «Live Aid» 1985 року Мерк'юрі подзвонив членам свого гурту і запропонував написати пісню разом. Результатом стала пісня «One Vision», яка переважно складалася з музики Мея (документальний фільм «Магічні роки» показує, як він придумав вступну частину й основний гітарний риф), а тексти були написані в співавторстві всіма чотирма учасниками гурту.
Для їхнього альбому 1989 року, «The Miracle», гурт вирішив, що всі треки будуть зараховані на рахунок усього гурту, незалежно від того, хто був головним автором. Однак, інтерв'ю і музичний аналіз, як правило, допомагають визначити внесок кожного учасника в кожен трек. Мей написав для цього альбому «I Want It All», а також «Scandal» (на основі його особистих проблем з британською пресою). Для іншої частини альбому він не вніс стільки творчого вкладу, хоча допоміг у створенні основи треків «Party» і «Was It All Worth It» (обидва це переважно п'єси Мерк'юрі) і створив гітарний риф треку «Chinese Torture».
У наступному альбомі Queen — «Innuendo», внесок Мея збільшився, хоча здебільшого за допомогою аранжування, ніж безпосереднього написання пісень. Для титульного треку він зробив аранжування важкого соло, потім додав вокальні гармонії в «I'm Going Slightly Mad» і написав соло для «These Are the Days of Our Lives», клавішну партію для якої створювали всі четверо разом. Він змінив темп і тональність у пісні Мерк'юрі «The Hitman» і почав опікуватися нею, навіть записав вокал до демо-версії пісні. Мей також співавтор деяких гітарних ліній у «Bijou».
Дві пісні, які Мей написав для свого першого сольного альбому, «Headlong» і «I Can't Live with You», надалі опинилися в проєкті «Queen». Ще одним його твором став хіт «The Show Must Go On», над яким увесь гурт працював разом, але Мей був його координатором та основним композитором, своєю чергою Дікон і Тейлор написали знамениту послідовність акордів. Останніми роками він керував ремастерінгом альбомів «Queen» і різних DVD-релізів найкращих хітів. 2004 року Браян оголосив, що він і барабанщик Роджер Тейлор уперше за 18 років гастролюватимуть як «Queen» разом з колишнім вокалістом гурту «Bad Company» Полом Роджерсом. Під назвою «Queen + Пол Роджерс» гурт грав упродовж 2005—2006 років у Південній Африці, Європі, Арубі, Японії та Північній Америці і випустив новий альбом «The Cosmos Rocks» з Полом Роджерсом 2008 року. На підтримку цього альбому провели великий тур. Пол Роджерс покинув гурт у травні 2009 року, і тільки 2011 року взяли на роботу іншого вокаліста, Адама Ламберта. Згодом вони вирушили в європейське турне 2012 року, світове турне протягом 2014 і 2015 років і фестивальне турне 2016 року. Вони також грали на концерті «Новорічний Біґ-Бен» напередодні Нового 2014 року і Нового 2015 року.
1983—1999: Сторонні проєкти та сольні роботи
Упродовж 1983 року кілька членів гурту «Queen» спробували себе в сторонніх проєктах. 21 і 22 квітня Мей провів у студії в Лос-Анджелесі з Едді Ван Галеном, не маючи наміру записати що-небудь. Результатом тих днів став мініальбом «Star Fleet Project», який попервах не виходив.
Мей зробив свій внесок у альбом «Feedback 86» колишнього гітариста гурту «Genesis» Стіва Хекетта. Він зіграв на гітарі для треку «Cassandra» і зіграв на гітарі, а також вокально, у треці «Slot Machine», що написаний у співавторстві з Меєм. Хоча його випустили 1986 року, альбом не випускався як комерційний реліз до 2000 року. Мей працював зі своєю другою дружиною Анітою Добсон над своїм першим альбомом, в якому вона співала під мелодію на тему мильної опери «Мешканці Іст-Енда». У такому вигляді мелодія стала піснею «Anyone Can Fall in Love».«Anita Dobson and Brian May surprise wedding». Hello!, 5 December 2000, republished at «Brian May and Anita Dobson Wedding Reports» . BRIANMAY.com. Процитовано 22 травня 2010. Мей спродюсував пісню, яка досягла 4 позиції у «UK Singles Chart» у серпні 1986 року.Roberts, David (2006). British Hit Singles & Albums. London: Guinness World Records Limited 1989 року Мей записав гітарні соло для пісні «When Death Calls» для 14-го альбому гурту «Black Sabbath» — «Headless Cross» і трек «Blow The House Down» для альбому «Gatecrashing» гурту «Living in A Box».
Після смерті Фредді Мерк'юрі в листопаді 1991 року, Мей вирішив упоратися зі своїм горем і повністю присвятити себе роботі, і спочатку закінчив свій сольний альбом «Back to the Light», а потім поїхав у всесвітній промо-тур. В інтерв'ю для преси він часто наголошував, що це єдина форма самостійної терапії, про яку він міг думати. За словами вокаліста «Def Leppard» Джо Елліотта: «Безсумнівно, було величезним і жахливим ударом втратити когось, з ким він був таким близьким. Особисто я знаю, що це вирвало Браянове серце, але, мушу сказати вам, він був у відмінному настрої після того, як завершив альбом».
Гурт Браяна Мея був неформально зібраний 19 жовтня 1991 року, коли той брав участь у фестивалі легендарних гітаристів у Севільї, Іспанія. Наприкінці 1992 року «The Brian May Band» сформувався офіційно. Склад гурту був таким: Мей — вокал та соло-гітара, Козі Пауелл — ударні та перкусія, Майкл Моран та Рік Вейкман клавішні, Майкл Кассвелл — гітара, Ніл Маррі — бас-гітара, а також Меггі Райдер, Міріам Стоклі та Кріс Томпсон — бек-вокал. Таким складом гурт мав лише 5 виступів під час південноамериканського туру на підтримку гурту «The B-52's» та Джо Кокерa.
Пізніше Мей зробив суттєві зміни, відчуваючи, що гурт ніколи не буде грати на концертах. Мей запросив до складу гурту гітариста Джеймі Мозеза, щоб замінити Майкла Кассвелла. Іншу зміну зробили у складі бек-вокалу, коли Райдер, Стоклі і Томпсон замінили Кетрін Портер і Шеллі Престон. 23 лютого 1993 року «The Brian May Band» у новому складі почав своє світове турне по США, на підтримку гурту «Guns N' Roses», а також як хедлайнер кількох концертів. Тур проходив Північною Америкою, Європою (гуртом підтримки були «Valentine») і Японією. Після того, як 18 грудня 1993 року тур закінчився, Мей повернувся до студії з іншими живими членами гурту «Queen» Роджером Тейлором і Джоном Діконом, щоб працювати над треками, які сформували останній студійний альбом «Queen» «Made in Heaven».Buckley, Peter (2003). «The Rough Guide to Rock». p.837. Rough Guides, 2003 Гурт взяв демо-записи сольного альбому Мерк'юрі та останні записи, які йому вдалося виконати в студії після завершення роботи над альбомом «Innuendo», і завершив їх доповнивши музичними та вокальними партіями. 1992 року Дікон і Мей розпочали роботу над альбомом після смерті Мерк'юрі, але відклали її через інші зобов'язання.