Аварія на АЕС у префектурі Фукусіма (2011) — радіаційна аварія, яка за заявою японських авторитетних осіб має 7-й рівень за шкалою INES, з локальними наслідками. Виникла внаслідок найдужчого за час спостереження землетрусу в Японії.

Це була найтяжча ядерна аварія з часів Чорнобильської катастрофи 26 квітня 1986 року. Вона була класифікована як 7 рівень за Міжнародною шкалою ядерних подій (INES), після того як спочатку була класифікована як рівень 5, приєднавшись до Чорнобиля як єдиної іншої аварії що отримала таку класифікацію. Хоча вибух 1957 року на російському об'єкті «Маяк» (Киштимська аварія), був другим за рівнем радіоактивності, INES ранжує надзвичайні події за впливом на населення, тому Чорнобиль (335 000 людей евакуйовано) і Фукусіма (154 000 евакуйованих) посідають вищі місця, порівняно з 10 000 відселеними з території Маяка — сільської місцевості Південного Уралу.

Причиною аварії стали землетрус і цунамі Тохоку у п'ятницю, 11 березня 2011 року. Виявивши землетрус, активні реактори автоматично припиняють свої звичайні реакції поділу, що генерують електроенергію. Через ці зупинки та інші проблеми з електропостачанням реакторів, вимкнули електроенергію й їх аварійні дизель-генератори автоматично запустилися. Важливо, що вони були потрібні для забезпечення електроенергією насосів, які прокачували теплоносій крізь активну зону реакторів. Ця постійна циркуляція була життєво важливою для видалення залишкового тепла розпаду, яке продовжує вироблятися після припинення реакції поділу. Однак землетрус також спричинив цунамі висотою 14 метрів, яке прибуло невдовзі після цього і прокотилося дамбою станції, а потім затопило нижні частини реакторів 1—4. Це затоплення спричинило вихід з ладу аварійних дизель-генераторів та втрату живлення циркуляційними насосами. Внаслідок цього, припинення охолодження активної зони реактора, призвело до трьох ядерних розплавів, трьох водневих вибухів і викиду радіоактивного забруднення на блоках 1, 2 і 3 в проміжок з 12 по 15 березня. Басейн відпрацьованого палива раніше зупиненого реактора 4, підвищився 15 березня через тепло розпаду від нещодавно доданих відпрацьованих паливних стрижнів, але не википів достатньо, щоби відкрити паливо. Зовнішнє електропостачання атомної станції було відновлено лише через 9 діб.

Протягом кількох днів після аварії радіація, випущена в атмосферу, змусила уряд оголосити дедалі більшу зону відселення навколо станції, що досягла меж евакуації радіусом 20 км. Загалом, близько 154 000 жителів були евакуйовані з населених пунктів, навколо станції, через підвищення рівня іонізуючого випромінювання за межами території, викликаного радіоактивним забрудненням повітря від пошкоджених реакторів.

Велика кількість води, забрудненої радіоактивними ізотопами, була випущена в Тихий океан під час і після катастрофи. Мічіо Аояма, професор радіоізотопної геонауки Інституту радіоактивності навколишнього середовища, підрахував, що під час аварії в Тихий океан було викинуто 18 000 терабеккерелів (ТБк) радіоактивного цезію-137, а 2013 року 30 гігабекерелів (ГБк) цезію-137 було викинуто в Тихий океан, що відбувалося щодня. З тих пір оператор станції побудував нові стіни вздовж узбережжя і створив 1,5 км «крижану стіну» із замерзлої землі, щоби зупинити потік забрудненої води.

Попри те, що тривають суперечки щодо наслідків катастрофи для здоров'я, у доповіді Наукового комітету ООН з впливу атомної радіації (UNSCEAR) та Всесвітньої організації охорони здоров'я за 2014 рік, передбачалася відсутність збільшення кількості викиднів, мертвонароджених або фізичних та психічних порушень у дітей, народжених після аварії. Згідно з даними UNSCEAR, евакуація та укриття для захисту населення значно зменшили потенційне радіаційне опромінення в 10 разів. Поточна програма інтенсивного очищення як для знезараження постраждалих територій, так і для виведення з експлуатації станції, триватиме від 30 до 40 років після катастрофи, за оцінками керівництва.

5 липня 2012 року Національна комісія Японії з незалежного розслідування ядерної катастрофи на Фукусімі (NAIIC) виявила, що причини аварії були передбачуваними, і що оператор станції, Tokyo Electric Power Company (TEPCO), не дотримався елементарної безпеки — таких вимог, як оцінка ризику, підготовка до стримування побічної шкоди та розробка планів евакуації. На зустрічі у Відні через три місяці після катастрофи Міжнародне агентство з атомної енергії звинуватило в слабкому нагляді Міністерство економіки, торгівлі та промисловості, заявивши, що міністерство зіткнулося з притаманним конфліктом інтересів, оскільки урядове агентство відповідальне як за регулювання, так і за сприяння атомній енергетиці. 12 жовтня 2012 року TEPCO вперше визнала, що не вжила потрібних заходів, боячись подань судових позовів чи протестів проти своїх атомних станцій.

Перебіг подій

11 березня 11 березня 2011 року на Першій Фукусімській АЕС три робочі енергоблоки були зупинені дією аварійного захисту, проте було перервано електропостачання (у тому числі від резервних дизельних електростанцій), необхідне для відводу залишкового енерговиділення реактора.

12 березня О 7:00 було оголошено евакуацію населення з 10-кілометрової зони навколо АЕС.

О 15:36 стався вибух на першому енергоблоці АЕС, у результаті зруйнувалася частина бетонних конструкцій. Причина вибуху — утворення водню внаслідок падіння рівня води в реакторі і перегріву активної зони. Корпус реактора не постраждав, зруйновано зовнішню оболонку блоку із залізобетону. Чотири людини, які брали участь у роботах на станції, отримали поранення і були направлені в лікарні.

12 березня у взятих пересувними лабораторіями за територією проммайданчика АЕС пробах був виявлений цезій, що могло говорити про негерметичність оболонок частини ТВЕЛів (тепловидільних елементів), але кількісних даних не було наведеноURGENT: Concerns of core partially melting at Fukushima nuke plant (english).

Об 11:20 стало відомо, що Генеральний секретар уряду Японії підтвердив інформацію про витік радіації. Масштаби витоку не уточнювалися.

Генеральний секретар кабінету міністрів Юкіо Едано підтвердив інформацію, що під час вибуху була зруйнована зовнішня бетонна стіна будівлі реакторного відділення, а внутрішня сталева непроникна оболонка не була пошкоджена. Таким чином, за його словами, істотного викиду радіоактивних речовин не сталося. Юкіо Едано також заявив, що з метою охолодження реактора прийнято рішення заповнити його гермооболонки морською водою. Операція із закачування води триватиме від п'яти до десяти годин. З приводу причин вибуху Юкіо Едано заявив, що в міру падіння рівня охолоджувальної води утворювався водень, який, просочуючись у простір між бетонною стіною і сталевою оболонкою, змішувався з повітрям, що і призвело до вибуху.

Рівень радіації на межах проммайданчика станції, відразу після вибуху досяг 1015 мікрозіверт/год, через 4 хвилини — 860 мікрозіверт/годину, за 3 години 22 хвилини — 70,5 мікрозіверта/год.

13 березня 13 березня Уряд Японії поінформував про складне становище на блоці № 3 — вийшла з ладу система його аварійного охолодження, яка повинна була запрацювати у разі зменшення рівня теплоносія нижче певного значення. Були попередні дані, що ТВЕЛи по висоті частково перебували вище рівня води. Існувала загроза вибуху водню.

13 березня японські офіційні особи повідомили МАГАТЕ, що о 9:20 за місцевим часом почалося скидання тиску з гермооболонки 3-го блоку контрольованим випуском пари. Надалі через відсутність всіх можливостей охолодження реактора зсередини почалася операція з закачування морської води в гермооболонки 3-го енергоблока, для охолодження корпусу реактора зовні.

14 березня

14 березня о 11:04 два вибухи сталися один за одним на 3-му енергоблоці станції внаслідок скупчення водню під дахом реактора. Генеральний секретар уряду Японії повідомив, що реактор та його захисна оболонка не постраждали, проте агенція з питань ядерної безпеки Японії заявила, що поки не може відповісти чи супроводжувалися ці нові вибухи на АЕС викидом радіації. Від вибуху звалилося зовнішнє огородження 3-го енергоблока і було пошкоджено стелю.

О 9:03 повністю відмовила система охолодження реактора № 2. Через нього також почали прокачувати морську воду, як це вже відбувалося з першим і третім реакторами. Поки що ці заходи не привели до бажаних результатів і стали, швидше за все, причиною вибухів . Експерти припускали, що принаймні в одному з реакторів, побудованих 40 років тому, почалося плавлення паливних елементів, і існувала відмінна від нуля ймовірність розвитку аварії у катастрофу.

15 березня

Приблизно о 6:20 за місцевим часом стався вибух на четвертому блоці АЕС, проте через брак інформації керівництво не одразу зрозуміло, де саме стався вибух, вважаючи, що вибухнув другий енергоблок. Причиною вибуху, як і в попередніх випадках, стало скупчення водню, що потрапив системою вентиляції з третього блоку. Джерела водню на самому четвертому блоці не було.

В терміновому телезверненні до народу, прем'єр-міністр Японії Наото Кан повідомив, що близько 5 години ранку сталася пожежа на 4-му енергоблоці. Пожежу вдалося загасити, але через вибухи і пожежу, стався викид радіації. Пожежа була згашена протягом 2 годин. Він закликав населення, яке проживає в радіусі від 20 до 30 кілометрів від станції, не залишати свої будинки і зачинити вікна та двері.

Представник оператора станції — найбільшої в Японії енергетичної компанії «Токіо Електрик Пауер» — повідомив, що для охолодження аварійних реакторів в них продовжують закачувати морську воду.

16 березня Tokyo Electric Power Оператор АЕС повідомив, що паливні стрижні першого енергоблоку зруйновані на 70 відсотків, другого — на 33 відсотки. Рівень води в басейні з відпрацьованим паливом 4 енергоблоку різко впав, вода там практично закипіла. Управління з безпеки на ядерних і промислових об'єктах Японії підтвердило, що на четвертому блоці АЕС у басейні відпрацьованого ядерного палива, кипить вода«На первом реакторе АЭС „Фукусима-1“ топливные стержни разрушены на 70 процентов» . «Вести. Ru», 16 марта 2011, 3:36 мск .

О 5:45 ранку за місцевим часом співробітниками, що намагалися налагодити електропостачання, було помічено полум'я на розі будівлі енергоблока 4. Через 30 хвилин розвідка персоналом не виявила ознак займання. Подати воду до енергоблоку 4 було неможливо через рівень випромінювання від блоку 3.

О 8:34 ранку за місцевим часом від блоку 3 стали підніматися клуби білого диму. Визначити причину не вдалося через відсутність необхідного персоналу та важкої радіаційної обстановки.

Єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Етінгер назвав становище «апокаліпсисом», відзначивши, що місцева влада майже повністю втратила контроль за нею.

Рівень води в басейні витримки палива блоку 5, що впав до небезпечних величин, вдалося підняти. Планувалося подавання електроживлення від справного дизель-генератора 6-го блоку для вирішення цієї проблеми.

Влада Японії намагалася впоратися з надзвичайною подією на АЕС «Фукусіма-1». Однак високий рівень радіації на станції не дозволив використовувати військові вертольоти, які могли б скидати воду на зруйновані 12—15 березня енергоблоки. Мета подібних операцій — тимчасове охолодження тепловидільних елементів .

17 березня

О 09:48 за місцевим часом, зважаючи на загрозу пошкодження відпрацьованого палива у басейнах витримки поруч з реакторами, почалася операція зі скидання на перегріті третій і четвертий реактори води. Всього за допомогою вертольотів Сил Самооборони Японії за чотири рейси було скинуто близько 30 тонн води , яка, за словами міністра оборони Тосімі Китадзави, потрапила до реакторів . Крім того, для охолодження реакторів було використано близько 100 тонн води, з яких 30 тонн закачали п'ять спецмашин сил самооборони, а 40 тонн викинули водометні гармати спецмашин національного управління поліції .