Рі́д Да́те (, ) — самурайський рід в Японії 12 — 19 століття. Нащадок північної гілки аристократичного роду Фудзівара. Володар земель на півдні провінції Муцу, в районі префектури Фукусіма. У 16 столітті очолювався Дате Масамуне, одним з найбільших політичних лідерів тогочасної Північно-Східної Японії. Із утворенням сьоґунату Токуґава в 17 столітті переселений до міста Сендай. До середини 19 століття був володарем Сендай-хану. Бічна гілка роду керувала уділом в Уваджімі провінції Ійо, сучасній префектурі Ехіме.

Історія Родина Дате була заснована на початку періоду Камакура (1185–1333) Ісою Томомуне, який походив з району Іса провінції Хітаті та був нащадком Фудзівари но Уони (з Північних Фудзівара)) у 16-му поколінні. Родина отримала свою назву від повіту Дате провінції Муцу, дзіто якого було призначено Ісі Томомуне в 1189 році Мінамото но Йорітомо, першим сьоґуном Камакури, за його допомогу у війні з кланом Тайра та в боротьбі Мінамото но Йорітомо за владу зі своїм братом, Мінамото но Йосіцуне.

Під час воєн періоду Намбокутьо в 1330-х роках Дате підтримували Імперський південний двір, перебували на службі імператора Ґо-Дайґо, бепосередньо підпорядковуючись Кітабатаке Акія, якого імператор призначив головнокомандувачем (або сьоґуном-тіндзюфу) оборони Півночі.

Вже на початку XV ст. клан контролював значні землі в провінціях Муцу і Дева. Дате надавали допомогу допомогу сьогунам Асікаґа під час протистояння з камакура-кубо. У 1467—1477 роках Дате Танемуне стає одним з могутніх даймьо Півночі. 1517 року він отримує молодший 4 ранг нижнього ступеню і почесну посаду саньонодайфу (міського голови лівої половини столиці). 1522 року отримує посаду сюґо провінції Муцу, який було вперше впроваджено. У 1542—1548 роках точилася боротба Танемуне проти його повсталого сина Харумуне (відома як Уцуро-ран («смута у клані»), або Тенбунно-ран («смута років Тембун»), за підсумками якою Танемуне зрікся влади.

Дате Харумуне продовжив поширювати свій вплив та політичну вагу, отримавши посаду осю-тайндай (намісника центрального уряду) в Муцу. До того ця посада була спадковою у клані Оосаки. Танемуне уклав союзи з могутніми кланами Сома, Оосаки, Тамура, Касаї, що було закріплено шлюбами.

У період Сенґоку воєначальники здобували та втрачали владу, намагаючись об'єднати країну. Дате разом з кількома іншими впливовими родинами робили все можливе, щоб зберегти незалежність та панування над своєю частиною землі (у випадку Дате – далекою північчю). Хоча вони не здобули слави чи влади таких воєначальників, як Ода Нобунага, Уесугі Кенсін чи Тойотомі Хідейосі, вони чинили опір вторгненням цих воєначальників на північ. Дате Масамуне зробив особливий внесок у ці зусилля, об'єднавши родини півночі в союзи проти головних воєначальників. У 1589 році Масамуне за допомогою колишнього самурая Асіна, Інавасіро Морікуні, захопив володіння Айдзу Асіна в битві при Суріагехарі; і він влаштувався в замку Курокава в провінції Вакамацу. Проте 1590 року Тойотомі Хідейосі здобув перемогу над Ґо-Ходзьо з князівства Одавари; і тоді Хідейосі зобов'язав Масамуне задовольнитися феодом Йонедзава (300 000 коку)Papinot, Jacques Edmond Joseph. (1906). Dictionnaire d’histoire et de géographie du Japon; Papinot, (2003). "Date", Nobiliare du Japon, p. 5. Масамуне зрештою здобув певний ступінь незалежності, підтримавши Токугаву Іеясу. Останній надав Дате значну частину півночі, проте Дате не користувалися повною довірою. Незважаючи на те, що Дате надали підкріплення Токугаві під час битви при Секігахарі, Дате вважалися загрозою. У період Едо Дате вважалися одним із тодзамаAppert, Georges. (1888). Ancien Japon, p. 64, на відміну від кланів фудай, що були спадковими васалами або союзниками клану Токугава.

У 1600 році Іеясу доручив Дате боротися проти Уесуґі Каґекацу; і за допомогою Могамі Йошітеру війська Масамуне перемогли Наое Канецегу. На знак визнання цього успіху в битві, Масамуне отримав феоди у дванадцяти районах, які до того часу належали клану Уесуґі. Дате оселилися в Сендаї (620 000 коку). До 1658 року Масамуне змінив назву замку Уесугі в Іватезаві на замок Сендай. Феодальних даймьо іноді ототожнювали за допомогою суфікса «-ко» (правитель землі), якому передувала назва місця або замку, наприклад, Сендай-ко було одним із імен, під яким був відомий Дате МасамунеPlutschow, Herbert. (1995). Japan's Name Culture: The Significance of Names in a Religious, Political and Social Context, p. 44.

Було багато прямих нащадків Масамуне, і багато родичів та спадкових васалів Дате, які проживали поблизу, володіли маєтками щонайменше 10 000 коку, і таким чином мали певний вплив. У 1660 році Дате Цунамуне було заарештовано в Едо за пияцтво та розпусту. Загалом вважалося, що звинувачення були правдивими. Цунамуне був засуджений до розкопок ровів, що оточували замок Едо сьогуна. Невдовзі йому було наказано контролювати та оплачувати покращення північно-східного рову, що пролягав від Мегане-баші до воріт Усігоме. Вважається, що початкові звинувачення у розпусному житті були сильно заохочені певними васалами та родичами на півночі. Ці васали та родичі звернулися до Ради старійшин в Едо з проханням не вважати Цунамуне придатним для правління, а його син Дате Цунамура, праонук Масамуне, має стати даймьо (володом) Дате хан (феоду). Таким чином, Цунамура став даймьо під опікою своїх дядьків, Дате Мунекацу та Мунейосі.

У 1671 році Акі Мунесіге, впливовий родич Дате, поскаржився сьогунату на неефективне управління ханом під керівництвом Цунамури та його дядьків. Події стали відомі як «Дате Содо» (Порушення Дате). Акі було викликано до Едо, щоб обґрунтувати свою позицію перед різними радами та чиновниками, і його було притягнуто до низки допитів, розслідувань та зустрічей, як і кілька інших васалів Дате. Один із васалів, зокрема Харада Мунесуке, був прихильником Цунамури та його дядьків і, з яким Акі вступив у герць та загинув. Хараду було вбито через кілька хвилин чиновниками або їхніми охоронцями. Офіційний вердикт полягала в тому, що Харада витягнув першим; родину Харада було розформовано, і хоча Цунамуру було затверджено як повноправного даймьо, його дядьків було покарано.

Хоча Дате найбільш відомі своєю владою на півночі, Дате Хідемуне, другий син Масамуне, мав феодальний маєток у 100 000 коку на Сікоку.

Управління В часи найбільшого посилення і фактичної незалежності даймьо Дате власноручно здійснювали управління, але консультувалися й спиралися на думку вищої ради при даймьо (хьодзьосю).

Очільники клану Дате Томомуне (1129–1199) Дате Мунемура (1173–1251) Дате Йосіхіро (1185–1256) Дате Масайорі (1227–1301) Дате Мунецуна (1254–1317) Дате Мотомуне (пом. 1335) Дате Юкітомо (1291–1348) Дате Мунето (1324–1385) Дате Масамуне (1353–1405) Дате Удзімуне (1371–1412) Дате Мохімуне (1393–1469) Дате Сіґемуне (1435–1487) Дате Хісамуне (1453–1514) Дате Танемуне (1488–1565) Дате Харумуне (1519-1578) Дате Терумуне (1544-1585) Дате Масамуне (1567 - 1636) Дате Тадамуне (1600 - 1658) Дате Цунамуне (1640 - 1711) Дате Цунамура (1659 - 1719) Дате Йосімура (1680 - 1752) Дате Мунемура (1718 - 1756) Дате Шигемура (1742 - 1796) Дате Нарімура (1775 - 1796) Дате Тікамуне (1796 - 1812) Дате Нарімуне (1796 - 1819) Дате Нарійоші (1798 - 1828) Дате Нарікуні (1817 - 1841) Дате Йосікуні (1825 - 1874) Дате Мунемото (1866 - 1917) Дате Кунімуне (1870–1923) Дате Окімуне (1906–1947) Дате Садамуне (1937–1981) Дате Ясумуне (нар. 1959)

Законотворчість 1536 року Дате Танемуне прийняв збірку законів «Дзінкайсю» («Збірка безлічі порошок») зі 171 статті, за допомогою якого намагався розширити свої судово-адміністративні повноваження. Переважно присвячено карному правосудді. Перші 15 статей торкаються синтоїстських святилищ і буддистським храмам. Далі визначалися статус залежних і напівзалежних селян, рабів, право самураїв на їх. Іншими птання, що регулювалися кодексом, були земельні права і суперечки з цього приводу, спадкове право, користування водними ресурсами, відносини між васалами, статус ремісників, сімейні та шлюбні відносини.

Суд даймьо мав виключне право на розгляд справ, пов'язаних із вбивством, крадіжкою, підпалом, грабунком, збройними сутичками). Оголошувати прсиуд мав даймьо або призначені ним довірені особи.

Суспільство На чолі ієрархії стояв даймьо з клану Дате. Далі йшли самураї 2 типів — васали-землевласники (дзіто) і служилі безземельні самураї. Дзіто мали право судової влади над власними селянами. З часом з кола дзіто виокремилися могутні клани, відомі як кеммон («могутні дома»). Потім чиновники (сосейбай), слуги (дайкан) і представники (сюґоцукаї) даймьо, що також могли мати маєтки з холопами і кріпаками. Наступники за становим статусом були служителі синтоїстських святилищ і буддистські ченці. Нижчі за останніх були слуги дзіто (матахікани). Далі йшли протстолюдини (дзіге-не моно або дзігенін), що складалися з селян (хякусьо) і ремісників. Хякусьо були власниками дзайке (заливних і суходольних полів) сплачували ренту дзіто і податки даймьо. Їм могли належати кріпаки, з яких (а також орендарів) хякусьо отримували особливу ренту (кадзісі токубун). На нижньому щаблі розташовувалися залежні селяни, кріпаки (наго) і холопи (генін).

Господарство 1535 року було прийнято «Мунеяку ніккі» — податковий список, яким закріплювався обсяг податків мунабецун (подимне). 1536 року запроваджено податковий реєстр «Тансен котьо», де зазначилися розміри тансен (податки, що сплачувалися селами з заливних полів).

Вірування Представники клану дотримувалися як буддизму, так і синтоїзму. Їх родинними храмами вважалися Тодзенджі (гілки Мьошінджі буддистської секти Ріндзай) і синтоїстське святилище Камеока Хатімаґу. Примітки

Джерела та література