Народна Республіка Болгарія (НРБ) () — офіційна назва Болгарії у 1946—1990 роках, коли країна була під владою Болгарської комуністичної партії (БКП) після Другої Світової війни. Болгарія була членом Варшавського блоку та РЕВ.

У 1989 році були розпочаті ліберальні реформи і Тодора Живкова було відсторонено від влади. У 1990 році БКП змінила свою назву на Болгарська соціалістична партія (БСП), і прийняла лівоцентристську політичну ідеологію замість марксизму-ленінізму. Після перших вільних виборів (на яких виграла БСП), що відбулися в Болгарії, назва країни була змінена на Республіка Болгарія.

Історія Перші роки і епоха Червенкова

Хоча Болгарське царство змінило союзників і оголосило війну нацистській Німеччині 7 вересня, 9 вересня 1944 року відбувся державний переворот за підтримки Червоної армії та СРСР, встановивши новий уряд на чолі з комуністичним Вітчизняним фронтом Болгарії.

У 1946 році Георгій Димитров — близький друг Йосипа Сталіна, став прем'єр-міністром. У тому ж році проведено референдум, на якому 95 % виборців висловилися за скасування монархії і підтримали створення республіки. Майже відразу ж після цього Болгарія була проголошена народною республікою. Юний цар Симеон II утік із країни зі своєю сестрою та матір'ю. Васил Коларов очолив державу до прийняття нової конституції у 1947 році.

У 1948—1949 роках мусульманські, православні, протестантської і римсько-католицькі релігійні організації було обмежено або заборонено.

У 1950 році після смерті Василя Коларова і за рік до того Георгія Димитрова прем'єр-міністром став Вилко Червенков, який почав процес форсованої індустріалізації. Проте підтримка курсу Червенкова навіть у Комуністичній партії була занадто мала, тому за рік після смерті Сталіна Червенкова було скинуто і призначено молодого Тодора Живкова. Червенков залишався на посаді прем'єр-міністра до квітня 1956 року, коли його остаточно звільнили і замінили Антоном Юговим.

Епоха Тодора Живкова Тодор Живков керував Болгарією протягом наступних 33 років, будучи повністю лояльним до СРСР, але проводив поміркованішу політику. Були відновлені відносини з Югославією і Грецією. Було відновлено обмежений ступінь свободи вираження думок​ і припинено гоніння на церкву.

Повстання у Польщі і Угорщині в 1956 році не поширилися на Болгарію, партія обмежила інтелектуальну та літературну свободу задля запобігання повстання в країні. У 1960-х роках було ухвалено деякі економічні реформи, які дозволили вільний продаж продукції, що перевищувала план. Країна стала найпопулярнішим туристичним напрямом для країн Східного блоку та великою виробничою базою сигарет і шоколаду, які було важко придбати в інших соціалістичних країнах.

У 1962 році Антон Югов пішов на пенсію, а Живков став прем'єр-міністром і партійним секретарем. У 1971 році з ухваленням нової Конституції Живков став Головою Державної Ради і зробив Станко Тодорова своїм прем'єр-міністром. Живков залишався на посаді за зміни в радянському керівництві від Микити Хрущова до Леоніда Брежнєва у 1964 році, а 1968 року знову продемонстрував свою лояльність відносно до СРСР, беручи участь у вторгненні до Чехословаччини. Болгарія була найлояльнішим європейським союзником СРСР.

Падіння комуністичного режиму З огляду на перебудову в СРСР 10 листопада 1989 року Тодора Живкова було знято з посади і замінено міністром закордонних справ Петром Младеновим.

У лютому 1990 року комуністична партія добровільно відмовилася від своєї абсолютної влади і в червні 1990 року було проведено перші з 1946 року вільні багатопартійні вибори.

Уряд і політика Народна Республіка Болгарія була однопартійною комуністичною державою. Болгарська комуністична партія створила велику номенклатуру на кожному організаційному рівні. Конституція змінювалася кілька разів, проте Живковська Конституція була найдовготривалішою. Згідно зі статтею 1 Конституції Болгарії, «Народна Республіка Болгарія є соціалістичною державою, на чолі з трудящими села і міста. Провідною силою в суспільстві та політиці є Болгарська комуністична партія».

НРБ функціонувала як однопартійна народна демократія, з народними комітетами, що представляли місцеве самоврядування. Їх роль полягала у здійсненні рішень партії у їх областях, і в той же час спиратися на громадську думку в процесі ухвалення рішень. Наприкінці 1980-х років БКП, за оцінками, мала 1000000 членів або понад 1 % населення.

Військо Після проголошення Народної Республіки Болгарії у 1946 році військові швидко прийняли радянську військову доктрину та організацію. Країна отримала велику кількість радянських озброєнь. До 1988 року болгарська «народна армія» () мала 152 000 солдатів, — Сухопутні війська, ВМС, ВПС і ППО, ракетні війська.

НРБ мала значну кількість озброєння для країни такого розміру: 3000 танків, 2000 броньованих машин, 2500 крупнокаліберних артилерійських систем, понад 500 бойових літаків, а також 67 Скадів, 24 SS-23 і десяток FROG-7.

Див. також Балканська федерація

Примітки