Винищувальні батальйони (в народі — стрибки або ястребки, істребки; рос. истребки від истребительные батальоны) — радянські воєнізовані формування, виконували патрульно-каральні функції, створені з місцевого українського (на початку також із польського), литовського та естонського населення для захисту радянської влади, господарства та боротьби проти українського, польського та балтійського підпілля в регіонах. Члени винищувальних батальйонів відповідальні за чисельні воєнні злочини, особливо щодо українських селян в Галичині, Волині й Полісся. В Україні «стрибки» найактивніше діяли у Львівській, Волинській, Рівненській, Тернопільській та Івано-Франківській областях. Винищувальні батальйони найактивніше діяли у тих місцевостях, де діяли українські кущові самооборони або боївки ОУН.
Почали формувати навесні 1944 року; від 1947 року підпорядковані МДБ СРСР. 1948 р. реорганізовані в групи охорони правопорядку, ліквідовані 1954 р. Залучення до винищувальних батальйонів відбувалося здебільшого на добровільній основі, хоч були й випадки насильної мобілізації. Станом на 1946 рік кількість вояків у цих батальйонах становила 63 000 осіб. У боротьбі проти підпілля «стрибки» відзначилися низькою боєздатністю, поганою дисципліною та часто знущалися з селян.
Бувало, що «стрибки» настільки жорстоко поводили себе з населенням, що радянські органи почали проводити арешти командирів та окремих бійців. Але здебільшого «стрибки» залишалися безкарнимиЛітопис УПА т. 25 "Коломийська округа ОУН 1945-1952"..
Радянські документи свідчать про випадки, коли бійці винищувальних батальйонів переходили на бік ОУН та УПАПисьмо начальника ГУББ НКВД СССР А.М. Леонтьева B.C. Рясному о случаях измены в рядах истребительных батальонов .
Примітки
Джерела Українська повстанська армія: Історія Нескорених / Протиповстанська боротьба (Роман Грицьків). — Львів : ЦДВР, 2007. — С. 299. — ISBN 978-966-8041-43-3. Коваль М. В. Винищувальні батальйони // Михайлов О. О. Винищувальні батальйони //