Городо́цький цви́нтар () — колишній цвинтар у Львові, назва походить від Городоцької дороги, яка прямувала зі Львова до виїзду з міста у напрямку містечка Городок-Ягайлонський. Заснований у другій половині XVII століття на південно-західній околиці, на полях Білогорщі; функціонував до 1 вересня 1875 рокуJaworski F. Cmentarz Gródecki we Lwowie… — S. 7.Cmentarze starego Lwowa // Medyński A. Ilustrowany przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim. — cz. 1. .

На початку XX століття Городоцький цвинтар мав видовжену форму та займав територію, яка обмежувалася вулицями Білінських, Городоцькою (навпроти приміського залізничного вокзалу, за будинками № 163—169 по вул. Городоцькій), Кентшинського, а головна цвинтарна брама містилася неподалік перетину вулиць Шептицьких, частина площі Більчевського та Адама Сапеги.

Історія 11 грудня 1783 року Надвірна канцелярія Габсбургів у Відні видала декрет, згідно з яким маґістрати всіх провінцій монархії мали ліквідувати всі цвинтарі при храмах і протягом 4 тижнів виділити за межами міст спеціальні ділянки для облаштування на них місць для поховань (цвинтарів). Це стосувалося й Галичини, тому 22 січня 1784 року цей декрет опублікувало Галицьке намісництво у Львові. Але спершу це не мало ефекту, бо й після закінчення терміну, вказаного в декреті, галичани продовжували ховати померлих навколо храмів. Тому процес улаштування заміських цвинтарів тривав ще декілька роківJaworski F. Cmentarz Gródecki we Lwowie… — S. 17-18..

Наприкінці XVIII століття почали зносити оборонні укріплення Львова, внаслідок чого територія міста стрімко збільшилася, бо середмістя злилося з передмістями. Через це площа міста досягла 31,9 км². Збільшення території спричинило зростання чисельності населення міста, водночас через постійні спалахи епідемій смертність серед населення зросла. Все це призвело до нестачі місць для поховань навколо храмів. Згодом місто поділили на 5 дільниць, одна з яких (II, або Краківська) отримала право ховати померлих на Городоцькому цвинтарі.

Городоцький цвинтар вперше згадується 1682 рокуCiesielski W. Pomnikowe rysy z cmentarzy lwowskich… — S. 15. як місце зборів війська польського короля Яна III Собеського, готового йти на допомогу обложеному турками гарнізону Відня у 1683 році. Спеціально для цього на південно-західній околиці Львова, на Білогорщівських полях, було виділено земельну ділянку площею 5 300 м² (0,53 га), де королівські війська отаборилися та формувалися у підрозділи для подальшого походу на Відень.

Згодом тут до останніх днів першої Речі Посполитої відбувалися військові паради Рицарського колаJaworski F. Cmentarz Gródecki we Lwowie… — S. 10.. Також тут ховали загиблих солдатів, бо бракувало місця на цвинтарі біля костелу Святої Анни. Саме на цьому місці (на білогорщівських полях), де були поховані польські вояки, й почав формуватися Городоцький цвинтар. Зокрема, тут почали ховати незаможних городян. На захід від площі Святого Юра до цвинтаря прямувала так звана «Цвинтарна дорога», яка після проведення адміністративно-територіальної реформи й упорядкування довкілля Львова отримала назву «вулиця Цвинтарна».

1 липня 1751 року на полях Білогорщі львівські отці-домінікани, через брак місця у своєму костелі, який тоді відновлювали, інсценізували пишну коронацію Чудотворної ікони Божої МатеріJaworski F. Cmentarz Gródecki we Lwowie… — S. 11.. Згодом, на місці урочистої події домінікани вирішили поставити пам'ятну колону і 29 травня 1756 року звернулися за дозволом до львівського маґістратуRachwał S. Cmentarz Gródecki… — S. 4..

Пам'ятну колону на честь коронації Чудотворної ікони Божої Матері було зведено домініканцями в дуже стислі терміни. В основі колони був чотиригранний кам'яний постамент, висотою 12 м, шириною — 2,52 м з трьома сходинками. На ньому стояла триярусна піраміда з нішами у формі таблиць, в яких були образи святих: Матері Божої, святого Йосипа, святого Алоїза, святого Луки Євангеліста, святого Якова, святого Вінцента та святого Домініка. Під ними містились родинні герби Потоцьких та Мнішеків. Колону вінчала бляшана позолочена корона, а з неї виблискувала на всі боки шестипроменева золотиста зіркаCiesielski W. Pomnikowe rysy z cmentarzy lwowskich… — S. 76.. На колоні був пам'ятний напис, який свідчив, що вона встановлена переважно коштом меценатки, фундаторки декількох костелів, Людвіки з Мнішеків Потоцької, дружини краківського каштеляна і великого коронного гетьмана Юзефа ПотоцькогоJaworski F. Cmentarz Gródecki we Lwowie… — S. 16.. Ще один напис на мармуровій таблиці свідчив про те, що 1837 року її відновив львівський міщанин Станіслав Бернацький. При відновленні колони допущено ряд брутальних помилок. Зокрема, на фронтальному боці колони було написано, що коронація Матері Божої відбулася у 1753 році, а з протилежного зазначено, що колону поставлено 1750 року.

У 1751 році, після коронації образу Матері Божої, довкола цієї пам'ятної колони почав розростатися Городоцький цвинтар.

У 1851 році, в соту річницю встановлення колони Матері Божої на полях Білогорщі, конвент домініканців востаннє повторив урочистості коронації. В першій чверті XX століття пам'ятна колона ще існувала. Вона зберігалася у майже незмінному вигляді, попри обдертий вигляд (оббитий місцями до червоної цегли тиньк і відсутність ікон у нішах) утримувала свої рококові форми відносно непогано і була єдиною пам'яткою цього стилю у ЛьвовіJanusz B. Zniszczone cmentarze Lwowskie / B. Janusz // Wiadomości konserwatorskie. — Lwów, 1925. — № 5—6. — S. 150—151. . Саме тому львівські консерватори пам'яток намагалися зберегти її.

Регулярні поховання на Городоцькому цвинтарі тривали до 1 вересня 1875 року. На день офіційного закриття цвинтаря там ще було 300 надгробківJaworski F. Cmentarz Gródecki we Lwowie… — S. 9.. За оголошенням від 18 вересня 1876 року, маґістрат зібрав власників цих гробівців і звернувся з проханням перенести їх на інші львівські цвинтарі коштом міста в термін до 1 вересня 1880 рокуRachwał S. Cmentarz Gródecki… — S. 2..

17 травня 1908 року президент Львова Станіслав Цюхцінський повторно подав урядовий список решти гробівців Городоцького цвинтаря для того, щоб протягом року родини померлих перенесли гробівці своїх предків на інші цвинтарі. В іншому випадку місто знімало зі себе відповідальність за подальше їх існування. Рідні померлих іґнорували цю постанову маґістрату, тоді на засіданні міської ради 27 травня 1908 року ухвалено рішення про видання опису цвинтаря. Його виконав Францішек Яворський у статті «Городоцький цвинтар» (1908). Відповідно до опису, на цвинтарі було близько 70 надгробків, на той час також зберігалася книга реєстрації поховань з кінця XVIII — початку XIX столітьJaworski F. Cmentarz Gródecki we Lwowie… — S. 20..

На початку XX століття була пропозиція перетворити територію Городоцького цвинтаря на публічний парк і, таким чином, зберегти колону й уцілілі рештки давніх надгробківJanusz B. Zniszczone cmentarze Lwowskie / B. Janusz // Wiadomości konserwatorskie. — Lwów, 1925. — № 5 — 6. — S. 152.. Ця ідея не була би профанацією для колишнього цвинтаря, бо публічний парк слугував би тоді благословенням для живих, виразом пієтизму для запущених могил. Незадовго до початку першої світової війни був створений проект перебудови збережених решток цвинтаря (зокрема, вцілілої колони) на невеликий відпочинковий парк для мешканців цієї околиці ЛьвоваOrłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta… — S. 154..

У 1920-х роках існував проєкт перенесення та встановлення пам'ятної колони біля палацу архієпископа під Високим Замком. Але консерватори пам'яток із «Ґрона консерваторів Східної Галичини» відхилили цю пропозицію магістрату, бо, на їхню думку, пам'ятку не можна було переносити з одного місця на інше, тому вона протягом довгих років слугувала символом колишнього Городоцького цвинтаря.

1908 року у східній частині Городоцького цвинтаря, біля вулиці Кентшинського, 30 і 32 за проектом архітектора Юзефа Пйонтковського постав будинок польського фізкультурно-гімнастичного товариства «Сокіл II» (нині обома будинками користується дорожній фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив»). Водночас від західного боку цвинтаря почав розбудову, займаючи його колишню територію, заклад Антонія та Вікторії Білінських для невиліковно хворих.

Після першої світової війни територію Городоцького цвинтаря почали поступово забудовувати сучасними будівлями.

Оскільки територія колишнього цвинтаря знаходилася у безпосередній близькості до залізниці, то повстала необхідність у будівництві будинку профспілки залізничників. У 1928 році, для забезпечення процесу спорудження по вулиці Кентшинського (нинішня вул. Федьковича, 54/56) будинку профспілки залізничників (саме так називався нинішній Будинок науки та техніки Львівської залізниці) було обрано Комітет із будівництва. Остаточний проєкт споруди було погоджено у 1932 році, але будівельні роботи розпочалися значно раніше — у 1929 році. У 1932 році, на конкурсній основі, підряд на будівництво виборола львівська будівельна фірма «Генрик Заремба і Спілка». Архітектурне опрацювання проєкту здійснив відомий варшавський архітектор Ромуальд Міллер, технічне опрацювання — інженер-будівельник Єжі Нехай. У березні 1938 року роботи зі спорудження будинку були завершені.

Сквер перед головним фасадом будинку профспілки залізничників постав на фрагменті Городоцького цвинтаря, остаточно ліквідованого після Другої світової війни. Зі скверу по закінченню другої світової війни, безслідно зникла пам'ятна колона на честь коронації Чудотворної ікони Божої Матері, проте у 1945 році у сквері з'явився пам'ятник Йосипу Сталіну (демонтований у 1961 році), пізніше пам'ятник В. І. Леніну (демонтований у 1990 році)Мельник I., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова… — С. 280—281.. Вільною від забудови залишилася лише територія цього скверу та і частина площі Берестейської унії, що біля Привокзального ринку.

Поховання

У 1880 році з Городоцького цвинтаря урочисто перепоховано і з великими почестями перенесено в гробівець Львівської капітули на Личаківському цвинтарі труни українських греко-католицьких митрополитів — Григорія Яхимовича та Спиридона Литвиновича. Могили їхнього попередника Митрополита Галицького та Архієпископа Львівського, єпископа Кам'янецького, предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви Антона Ангеловича, не зважаючи на докладні пошуки останків, не було знайдено на території Городоцького цвинтаряКрип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 131.. З історичних джерел відомо, що на Городоцькому цвинтарі греко-католицькі митрополити були поховані посередині цвинтаря, а їх могили прикрашав необароковий пам'ятник, завершений короною і зіркоюIlustrowany przewodnik po Lwowie i powszechnej wystawie krajowej… — S. 152..

Окрім трьох митрополитів і цілого ряду крилошан церкви святого Юра, на Городоцькому цвинтарі були поховані також ректор греко-католицької духовної семінарії Андрій Дуткевич та віце-ректор цієї семінарії Фердинанд КордасевичJaworski F. Cmentarz Gródecki we Lwowie… — S. 33.. З духовних осіб на Городоцькому цвинтарі були поховані також ксьондз костелу святої Анни Турський і парох з міста Кросно у південно-східній Польщі Юзеф Бєльський.

На Городоцькому цвинтарі були могили сестер з монастиря Святого Серця. Серед них були монахині, які померли далеко від своїх батьківщин, зокрема, на цвинтарі, були поховані німкені: Клара Фреда, Вільгельміна Граділлек, Луїза Ґрубер, Луїза Турк; французки: Леона Летрідарт, Евеліна Безірс, Марія Понцет та англійка Дженні Ґеорґес. Але їх поховання так і залишилися незнайденими.