Соле́ць — колишнє село в Дрогобицькому районі Львівської області, нині мікрорайон міста Стебник Дрогобицької міської громади. Перша письмова згадка про населений пункт датується XV століттям. Солець відомий як давній осередок соляного промислу на Дрогобиччині. У різні періоди його історія була пов'язана із солевидобуванням, громадським і культурно-освітнім життям краю. У селі протягом близько двадцяти років проживала та вчителювала українська письменниця Уляна Кравченко.

У міжвоєнний період у Сільці діяла місцева філія товариства «Просвіта». 1934 року населений пункт увійшов до складу ґміни Стебник. За даними на 1939 рік, у селі проживало 1670 українців і 10 німців.

Після приєднання Сільця до Стебника населений пункт утратив статус окремого села та нині є мікрорайоном міста. 2023 року тут було зареєстровано орган самоорганізації населення «ОСН мікрорайон Солець м. Стебник імені Уляни Кравченко», діяльність якого спрямована на благоустрій території, розвиток громадського простору та збереження історичної пам'яті мікрорайону.

Історія В урочищі «Річки», на межі Дрогобича і Сільця у 1975 р. знайдено кераміку 12-13 ст. та залишки горнів залізорудного виробництваАрхеологические открытия 1974г. -М.,1975..

У XVII ст. займало 10 ланів, з яких осілих було 3Дрогобицький краєзнавчий збірник / Ред. кол. Л.Тимошенко (голов. ред.), В.Александрович, Л.Винар, Л.Войтович, Я.Ісаєвич та ін. – Вип. XI-XII. – Дрогобич: Коло, 2008. – 728 с. ISBN 978-966-7996-529.

Згідно з люстраціями село, будучи в складі Дрогобицького староства, обирало тівуна (1765). Солець був давнім центром добування солі. В першій половині 18 століття тут було споруджено дві вежі -„панви“ за допомогою яких видобувалася сіль. В 1753 р родовище давало 30 бочок з панви за тиждень. Протягом тижня сіль випарювали близько 15 разів. Окремо в дрогобицьке староство поставлялося 3947 бочок в рік.Батюк Т. Соляні жупи Дрогобицького Староства в 16-18 ст.//Дрогобицький Краєзнавчий Збірник Вип.11-12. 2008.-С.45.А в 1788 р. Солецька Жупа поставила до «Скарбу» (в Дрогобицьке староство) 11 930 скарбових бочок — другий показник серед соляних родовищ, після самої Дрогобицької Жупи.Інкін В. Сільське суспільство Галицького Прикарпаття у 16-18ст.-Львів ,2004.-С.86.

В часи середновіччя y Польщі на землях Галицького князівства були шахти королівські у Тураві Сольні, Старій Солі, Ясениці, Модричах, Стебнику, Сільці, Трускавці, Калуші i Солотвині, які працювали з римських часівStanisław Hwałek — «Górnictwo soli kamiennych i potasowych», Katowice 1971.

Початок польського правління ознаменувався збиранням контрибуції «підслудчиками» з Сільця — 50 тис. Трагедія Галицької України 1918, 1919 ,1920 рр./Упрод. Осип Мегас -Віппенг 1920 р. Превид .1979.

У Сільці двадцять років з невеликими перервами жила і вчителювала поетеса Франкової школи Уляна Кравченко (справжні ім’я та прізвище – Юлія Юліївна Шнайдер (1860 – 1947)).

У міжвоєнний період в селі існувала філія товариства Просвіта. Голова — Стах Главач та інж. Микола Главач.

1 серпня 1934 р. було створено ґміну Стебник в дрогобицькому повіті. До неї увійшли сільські громади: Стебника, Доброгостова, Гассендорфа (Gassendorf), Колпця, Орова, Сільця, Станилі та Уличного. Кредитовий кооператив у селі на 31.01.1938 р. мав 4.1 тис. злотих.

Станом на 01.01.1939 р. в селі проживало 1670 українців, 10 німцівКубійович В. М. Етнічні групи Південно-Західної України (Галичини) на 01.01.1939 року. — Весбаден, 1983. Автор передмови німецький українознавець Георг Штадтмюллер.

Діяльність ОСН Орган самоорганізації населення «ОСН мікрорайон Солець м. Стебник імені Уляни Кравченко» було зареєстровано 2023 року. Він став другим офіційно зареєстрованим органом самоорганізації населення у відповідній громаді та об'єднав мешканців колишнього села Солець, яке нині є мікрорайоном міста Стебника. До сфери діяльності ОСН входять 760 домоволодінь, у яких проживає понад 2 тисячі мешканців.

Ідея створення органу самоорганізації населення виникла на початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Ініціативу проявили місцеві мешканці та старійшини громади, які скликали загальні збори. За результатами зборів було створено ініціативну групу, а її головою обрано Андрія Бугу. У процесі реєстрації ОСН допомагав староста Стебника Тарас Городиський. На момент створення ОСН у Сільці існувала низка проблем із благоустроєм та інфраструктурою. Центральна частина мікрорайону була занедбаною та заболоченою, окремі території заросли чагарниками, а частина старих будівель перебувала в аварійному стані. Окремі дороги були важкопроїзними, а деякі частини мікрорайону не мали вуличного освітлення. Також потребувала впорядкування будівля колишньої початкової школи, де понад два десятиліття працювала вчителькою українська письменниця та педагогиня Уляна Кравченко

Одним із перших напрямів діяльності ОСН стало впорядкування центральної частини мікрорайону. Було розчищено територію площею близько 0,82 га, яка тривалий час залишалася заболоченою та занедбаною. На цій ділянці раніше розташовувалася, зокрема, будівля колишньої молочарні. Після розчищення території розпочалося її облаштування як громадського простору.

На території майбутньої рекреаційної зони було висаджено дерева, саджанці для яких придбали та висадили місцеві мешканці. Також тут встановили освітлення із використанням сонячних панелей. Проєкт розвитку території передбачає створення багатофункціональної площі, паркової та відпочинкової зони, футбольного поля, спортивного і дитячого майданчиків. Окрему увагу в діяльності ОСН приділяють увічненню пам'яті загиблих захисників України — вихідців із Сільця. У мікрорайоні проживають родини трьох полеглих військовослужбовців. На честь двох із них було перейменовано вулиці, а майбутній парковій зоні планують присвоїти ім'я загиблого захисника України Андрія Кравчишина.

Діяльність ОСН здійснюється за участю місцевих мешканців, значна частина робіт виконується на громадських засадах. Організація стала одним із механізмів самоорганізації громади та залучення мешканців до вирішення питань благоустрою, розвитку громадського простору й збереження пам'яті про видатних уродженців та загиблих захисників мікрорайону.

Відомі уродженці Мінчак Михайло Дмитрович (, 8 листопада 1894, Солець Дрогобицького повіту, нині мікрорайон Стебника Львівської області — 11 лютого 1976, Філадельфія, США) — український військовик, хорунжий Легіону Українських січових стрільців (УСС), поручник, командир «пробоєвої» сотні 1-ї бригади УСС Української галицької армії (УГА), командир 7-ї сотні 1-го полку 1-ї ЧУСС Червоної Української Галицької армії (ЧУГА), інженер-лісівник, громадський діяч, мемуарист. Був активним у громадському житті української діаспори, член Братства УСС.

Примітки