Тимчасо́ві пра́вила (; у народі відомі як «Травневі правила» або «Травневі закони») — низка дискримінаційних законодавчих актів російського уряду стосовно єврейського населення Російської імперії, затверджених 3 (15) травня 1882 року імператором Олександром III.

Ці правила стали реакцією уряду на хвилю єврейських погромів 1881–1882 років і суттєво обмежили права євреїв на проживання, володіння майном та економічну діяльність навіть у межах так званої «смуги осілості». У 1883 році була створена «Верховна комісія з перегляду законів про євреїв» під керівництвом графа К. Палена.

Правила були скасовані лише в березні 1917 року Тимчасовим урядом.

Історичний контекст Після вбивства Олександра II у 1881 році півднем Російської імперії (зокрема територією сучасної України) прокотилася хвиля масштабних єврейських погромів Новий міністр внутрішніх справ Микола Ігнатьєв дотримувався думки, що причиною насильства була «експлуатація корінного населення євреями».

Замість захисту потерпілих, уряд вирішив запровадити обмежувальні заходи, щоб «захистити сільське населення» та ізолювати від нього єврейську громаду.

Основні положення Правила складалися з чотирьох головних пунктів:

Заборона на нове поселення: постановлено заборонити євреям знову оселятися в сільській місцевості (селах та містечках) навіть у межах смуги осілості, за винятком уже існуючих єврейських землеробських колоній. Майнові обмеження: заборонялась видача євреям іпотечних позик та інших актів, а також укладання договорів купівлі-продажу, оренду та застави нерухомого майна (землі, будинків) на ім’я євреїв поза межами міст та местечек; а також видача євреям довіреностей на управління та розпорядження таким нерухомим майном. Торговельні обмеження: євреям заборонялося торгувати в недільні та християнські святкові дні (що змушувало їх закривати крамниці на два дні на тиждень, враховуючи суботу). Ці правила були обов'язкові у для всіх 15 губерній смуги осілості, за винятком Царства Польського

Надалі ці обмеження змінювалися та доповнювалися центральною владою. Так, у 1887 році євреям, які жили в селах до 1882 року, заборонили переїжджати з одного села до іншого.1903 року євреям дозволили проживати в 101-му селі, що фактично вже стали єврейськими містечками; до початку Першої світової війни таких сіл було вже триста.

Наслідки та тривалість дії Незважаючи на назву «Тимчасові», ці правила залишалися чинними протягом 35 років — аж до Лютневої революції 1917 року.

Економічний занепад: Через неможливість орендувати землю тисячі єврейських родин втратили засоби до існування. Штучне перенаселення: Заборона жити в селах призвела до скупчення людей у містах («містечках»), що спричинило бідність і антисанітарію. Еміграція: Травневі правила стали потужним стимулом для масової еміграції євреїв до США, Канади, Аргентини та Палестини. За наступні десятиліття імперію залишило понад 2 мільйони євреїв.

Див. також

Смуга осілості Ховевей Ціон

Посилання