Долів, долів, долинами Їдуть турки з татарами, Везуть собі віз покритий, А в тім возі хлоп убитий. За тим возом кінь турецький, А на коні хлопець царський: В правій руці палаш держить, А з палаша кровця цюрить. З тої кровці річка біжить, Над річкою явір росте, За Мигалем мати плаче: "Чи дуже ти порубаний?" "Головонька начетверо, Білі ручки на три штучки, Біле тіло як мак дрібно. Шукай, мамо, лікарочки, Зеленої муравочки, Клади, мамко, світличеньку Без оконець та без дверець, Щоби в дверці не ходити, В віконці ся не дивити". Куди впала головонька, Там виросла могилонька; Куди впали білі руки, Туди бігли бистрі ріки; Куди впало біле тіло, Там виросло от чом кійло; Куди впали білі ноги, Там виросли два явори.