Вулиця Полтавський Шлях

Ву́лиця Полта́вський Шлях — одна з найстаріших вулиць Харкова. З'єднує центр міста з вокзалом, Холодною Горою, Залютиним. Вулиця йде по межі між адміністративними районами міста. Парна сторона належить до Холодногірського району, непарна — до Новобаварського.

Виникла наприкінці XVII століття як дорога з харківської фортеці до Дніпра, Полтави, Києва та інших міст. На вулицю в сучасному розумінні цього слова Полтавський Шлях перетворився лише в другій половині XVIII століття, коли було прийнято план забудови міста. У 1804 році, коли всі харківські вулиці дістали сталі назви, Полтавський Шлях, забудований тоді дерев'яними будинками до Холодної гори, було названо Катеринославською вулицею.

Наприкінці XIX століття Катеринославська вулиця стала однією з найважливіших артерій міста, на ній було розміщено будинки губернатора та заможних міщан, насаджено сквер, збудовано перший у Харкові оперний театр (будівля не збереглася) та в 1905 році відкрито перший у Російській імперії кінотеатр «Боммер» (зберігся). У 1882 році вулицею було прокладено першій у Харкові маршрут кінного трамвая.

Назва Протягом своєї історії вулиця неодноразово змінювала назву. Згідно зі списком вулиць 1724 року, вона мала назву вулиця Василя Ктитора. З 1794 року вулиця іменувалася Катеринославською, що вказувало на напрямок до Катеринослава (нині Дніпро), а також вживалася назва Херсонська — за напрямком до Херсона. У 1804 році вулиця отримала офіційну назву Катеринославська вулиця (). 13 березня 1919 року вулицю перейменували на честь російського радянського політичного і державного діяча Якова Свердлова. 1942 року Харківська міська управа, підпорядкована Третьому Рейху, прийняла рішення про повернення вулиці назви Катеринославська. Після повторного встановлення радянської влади у 1943 році перейменування було скасоване, вулиці повернулася назва Якова Свердлова. 27 червня 1995 року Харківська міська рада вирішила повернути вулиці історичну назву, назвавши її вулицею Полтавський ШляхРішення Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 444 від 27 червня 1995 рокуРішення Харківської міської ради № 1395/13 від 25 грудня 2013 рокуРішення Харківської міської ради № 1395 від 25 грудня 2002 року. Однак, за дослідженнями історика Андрія Парамонова, ця вулиця ніколи не мала подібної назви.

Історія Сучасна вулиця Полтавський Шлях є однією з найдавніших магістралей Харкова. Її формування розпочалося в другій половині XVIII століття, коли від Харківської фортеці, розташованої на території теперішньої Університетської гірки, проклали дорогу в напрямку Катеринославської губернії, Бельова (Берестин), Полтави та Києва. Дорога стала центральною віссю новоутвореного району Залопань, що почав забудовуватися після освоєння територій за річкою Лопань. У 1724 році вулиця при Дмитрівській церкві мала назву на честь Василя Ктитора. На перетині із сучасним Гончарівським бульваром вона закінчувалася та упиралася у міський земляний оборонний вал та ворота. У 1804 році вулиця отримала офіційну назву Катеринославська, що фіксувалася ще з кінця XVIII століття. При в'їзді у місто, перед Лопанським мостом, стояла міська будка зі шлагбаумом, де ніс службу міський вартовий.

Забудова вулиці наприкінці XVIII — початку ХІХ століття була переважно хаотичною, лише будинки ближче до центру будувалися за належними проєктами. На вулиці з 1689 року стояла дерев'яна Дмитрівська церква, знесена у 1764 році для будівництва нової дерев'яної будівлі, яка згоріла у 1804 році. У 1805—1808 роках зведена нова кам'яна церква у стилі класицизм. Церква була розширена у 1841—1842 роках. Повторно її реконструювали у 1888—1896 роках за проєктом Михайла Ловцова у поєднанні неовізантійського стилю та неоготики. Храм було закрито у лютому 1930 року і віддано клубу «Автодор», а пізніше передано товариству ДТСААФ. У 1935 році колишню церкву було перебудовано у стилі конструктивізму. Було знищено куполи та верхні яруси дзвіниці, перегороджено внутрішній простір, збито фасадний декор. У 1942—1943 роках під час німецької окупації Харкова в храмі ненадовго було відновлено богослужіння. Після німецько-радянської війни в будівлі розмістився кінотеатр «Спорт». Розбиті на два поверхи бічні приділи займали майстерні ДТСААФ, магазини, кафе «Витязь», медичний кабінет. 1966 року фасад церкви облицювали керамічною плиткою, а також знищили храмові розписи, до того лише приховані під шаром побілки. Останнім часом храм відновлюють в історичному вигляді.

До 1822 року Катеринославська закінчувалася поруч із храмом, але вже тоді вулиця була довжиною понад 1 кv. Лише після облаштування Жандармського майдану (нині майдан Національної Гвардії) вона продовжилася далі на захід. До приїзду у Харків генерал-губернатора всі старі будинки на вулиці було знесено. До 1869 року вулиця була популярною для прогулянок на санях взимку. З 1843 до 1919 року по Катеринославській двічі на рік проходила хресна хода із Курязького монастиря в Харківський Покровський монастир під час якої переносилася Озерянська ікона Божої Матері, покровительниці Харкова, втрачена під час радянської окупації.

На території сучасного «Круглого скверу» у першій половині ХІХ століття існувало озеро-стариця річки Лопань. Разом з іншими навколишніми озерами довгий час воно служило джерелом води. За наказом генерал-губернатора у 1796 році озеро, що розташовувалося тоді вже на одній із центральних вулиць міста, було облаштоване і очищене, 1822 року через нього існував міст. У 1850-х роках у водойму запустили рибу, а саме озеро стали називати Рибним. Згодом озеро висохло, на його місці облаштували фонтан, а наприкінці ХІХ століття — сквер. Розташування озера вплинуло на навколишню забудову, утворивши ввігнуті в середину кварталів лінії вулиць з «Круглим» сквером у центрі.

На початку XIX століття, згідно з «Положенням про впорядкування губернського міста Харкова», на центральних вулицях дозволялося будувати лише кам'яні будівлі. Це сприяло появі вздовж вулиці кам'яних особняків купців, чиновників, дворян, а також контор, банків та культурних закладів. У 1845—1857 роках одна з найперших будівель пожежних частин в Україні — Залопанська пожежна частина, реконструйована у 1906—1908 роках Борисом Корнієнком. У 1870-х роках будівлю жандармської казарми передали під митницю. У другій половині ХІХ та на початку ХХ століття в будинку № 23 працювала кондитерська Єфима Муравйова, що вважалася однією із найкращих у місті. У 1874 році на її початку відкрився оперний театр, а в 1880-х роках з'явилося музичне училище. У 1908 році на початку вулиці відкрився перший в Російській Імперії стаціонарний кінотеатр «Боммер», який нині є найстарішим відкритим кінотеатром України та Східної Європи (тимчасово не працює). У середині XIX століття вулицю вирівняли та замостили каменем. 12 вересня 1882 році по вулиці пролягла перша в Харкові лінія кінного трамвая, замінена у 1919 році електричним.

Будівлі На вулиці Полтавський Шлях розташовано 25 пам'яток архітектури Харкова та ще декілька історичних будівельНаказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 4 червня 2020 року № 1883 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».