Алое деревоподібне (Aloe arborescens, Mill.) — сукулентна рослина роду алое. Вічнозелена багаторічна рослина, відома в народі як столітник, здобула широку популярність завдяки своїм лікувальним властивостям та невибагливості у догляді, що зробило її однією з найпоширеніших кімнатних культур у світі. У природних умовах алое деревоподібне росте у формі великого куща або невеликого дерева, що може сягати кількох метрів у висоту, і вражає своїм ефектним цвітінням у вигляді яскравих суцвіть, схожих на смолоскипи.
Батьківщиною рослини є південні та тропічні регіони Африки, де вона зростає на схилах гір та берегах річок. Завдяки здатності накопичувати вологу в товстих м'ясистих листках, алое чудово адаптувалося до посушливих умов існування. Окрім декоративного значення, рослина здавна використовується в народній та офіційній медицині як потужний бактерицидний, загоювальний та біостимулюючий засіб.
Синоніми
Aloe arborescens var. frutescens (Salm-Dyck) Link Aloe arborescens var. milleri A.Berger Aloe arborescens var. natalensis (J.M.Wood & M.S.Evans) A.Berger Aloe arborescens var. pachythyrsa A.Berger Aloe arborescens var. ucriae (A.Terracc.) A.Berger Aloe arborescens var. viridifolia A.Berger Aloe frutescens Salm-Dyck Aloe natalensis J.M.Wood & M.S.Evans Aloe ucriae A.Terracc.
Місцеві назви
— канделяброве алое — рослина-канделябр — рослина-восьминіг — рослина-смолоскип
Морфологічні ознаки Кущеподібна або деревоподібна рясно гілляста рослина висотою 2-4 м. Коренева система — мичкувата. Стебло дерев'янисте, кільчасте. Листя до 60 см довжини, 5-7 см ширини, соковиті, мечоподібні, із зубчиками по краях, зеленого кольору з восковим нальотом. Верхній бік листка увігнутий, нижній — опуклий. Квітконіс близько 80 см висоти, квітки 4 см довжини, в густих конічних кистях. Забарвлення квітів варіюється від вогненно-червоного до рожевого або жовто-оранжевого. Плід — 3-гніздова суха коробочка з чорно-бурими, стислим з боків і крилатим насінням сірувато-чорного кольору.
Місця зростання
Широко поширена в Південній (Ботсвана, ПАР, Есватіні) і тропічній Африці (Малаві, Мозамбік, Зімбабве) в заростях чагарників, по берегах річок, на схилах гір на висоті до 1 800 м над рівнем моря.
Використання Одна з популярних кімнатних рослин, що отримала назву столітник. Воно пов'язане з вкоріненою думкою, що алое цвіте раз на сто років. Старі екземпляри столітника чудово цвітуть в оранжереях в грудні — січні, а також нерідкі випадки його цвітіння в кімнатах. Лікарська рослина. Відома в Європі з 1700 р.
В рослинах алое містяться гіркі глікозидні сполуки, органічні кислоти, смоли, дубильні речовини, ефірна олія, вітаміни і ферменти.
В медицині використовують розвинені листки і сік із них як послаблюючий та жовчогінний засіб, при послабленні зору, хронічному гастриті зі зниженою кислотністю, гострому риніті, закапуючи в ніс для підвищення стійкості організму проти інфекційних захворювань, із метою лікування опіків, гнійних ран, лишаїв, трофічних виразок, туберкульозу. Рослина має бактерицидні й бактеріостатичні властивості. Сабур — випарений, згущений і затверділий сік, який застосовують внутрішньо при різних видах запорів, для поліпшення травлення, збудження апетиту тощо. З метою захисту рослин використовують для обробітку насіння проти ряду збудників хвороб.
Збір сировини Лікувальною сировиною алое деревоподібного прийнято вважати свіжі листки, сухі листки, бічні пагіни та свіжий і сік з них.Листки відокремлюють від рослини разом з піхвами. Збирачі роблять маленький надріз біля основи листка, зрізають нижні й середні листки, які досягли 15 см у довжину. Переробляють зібрані листя і пагони у свіжому вигляді протягом доби після їх збирання.
Охоронний статус Алое деревоподібне внесений до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES).
Див. також
Список видів роду алое.
Примітки
Посилання
Все про квіти, вазони та рослини. Алое
Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К. — 2002. — 46 с. Arnold, T. H. & B. C. De Wet, eds. 1993. Plants of southern Africa: names and distribution. Mem. Bot. Surv. S. Africa no. 62. (Pl SAfr) Bond, P. & P. Goldblatt. 1984. Plants of the Cape Flora, J. S. African Bot. suppl. vol. 13. (L Cape) Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO). 2010. Ecocrop (on-line resource). (Ecocrop) Germishuizen, G. & N. L. Meyer, eds. 2003. Plants of southern Africa: an annotated checklist. Strelitzia 14. (Pl SAfr ed2) Hanelt, P., ed. 2001. Mansfeld's encyclopedia of agricultural and horticultural crops. Volumes 1-6. (Mansf Ency) Howard, R. 1979. Flora of the lesser Antilles. (F LAnt) 3:457. [mentions]. Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (Dict Gard) Lazarides, M. & B. Hince. 1993. CSIRO Handbook of Economic Plants of Australia. (Econ Pl Aust) Liberty Hyde Bailey Hortorium. 1976. Hortus third. (Hortus 3) Munro, D. B. Canadian poisonous plants information system (on-line resource). (Can Poison Pl) Porcher, M. H. et al. Searchable World Wide Web Multilingual Multiscript Plant Name Database (MMPND) (on-line resource). (Pl Names) Reynolds, G. W. 1974. The aloes of South Africa, ed. 3. (Aloe SAfr) Tutin, T. G. et al., eds. 1980. Flora europaea. (F Eur) 5:21. [naturalized]. Walters, S. M. et al., eds. 1986-. European garden flora. (Eur Gard F) Wyk, B.-E. van et al. 2009. Medicinal plants of South Africa. (Med Pl SAfr) БМЭ — Т. 3. — М., 1976; Машковский М.Д. Лікарські засоби. Т. 1. — М., 2000.
Джерела
Українська інтернет-енциклопедія Tacca.ru — все про квіти і рослини Aloe arborescens на сайті Germplasm Resources Information Network (GRIN) Міністерства сільського господарства США Aloe arborescens на сайті «Desert-tropicals» http://www.tropicos.org/Name/18400127 Aloe arborescens на сайті «Рослини Африки» http://www.ville-ge.ch/musinfo/bd/cjb/africa/details.php?langue=an&id=39562 Aloe arborescens на сайті «eMonocot» Aloe arborescens на сайті «Aloes.wz» Aloe arborescens Mill. на сайті «Flora of Zimbabwe» Aloe arborescens на сайті «San Marcos Growers» The Aloe Page // The Succulent Plant Page Алое деревоподібне на сайті Полтавського ботанічного саду