Ревю де Де Монд ( , у перекладі «Огляд двох світів» або «Огляд Старого й Нового світу») — двотижневий французький журнал ліберального спрямування. Видавався в Парижі з 1829 по 1944 рік, з 1945 року виходив під різними назвами, видається до сьогодні.
Історія Перший номер журналу вийшов 1 серпня 1829 року. Засновники: Сегюр, Дюпейрон і Моруа. Через брак коштів вони не могли довести своє починання навіть до кінця першого року. У 1831 році Франсуа Бюлоз, колишній пастух, набув право на видання цього журналу і так зміцнив його успіх, що під кінець життя воно давало йому не менше 365 000 франків щорічного прибутку. Журнал скоро завоював собі солідну репутацію і завдяки співпраці багатьох академіків став вважатися голосом академії. Концепція видання полягала у встановленні культурного, економічного і політичного мосту між Америкою та Європою. Часопис почав виходити як літературно-мистецький, але згодом дедалі більше місце приділяв питанням філософії та політики.
У журналі в різний час співпрацювали найвизначніші письменники та вчені: Віктор Гюго , Жорж Санд , Оноре де Бальзак, Александр Дюма, Альфред де Віньї, Шарль Сент-Бев, Генріх Гейне, Шарль Бодлер, Іполіт Тен, Жуль Ренан, Франсуа Моріак, Шарль де Мазад та ін. У XIX столітті і в першій половині XX століття «Revue des deux Mondes» — найкращий і найпоширеніший з французьких літературних журналів.
У 1945 році часопис змінив назву на Ревю літератури, історії, мистецтв і науки двох світів ().
У 1956 році журнал об'єднався зі щомісячником «Люди й світи» (). З 1969 року також став виходити щомісяця. З 1972 року виходить під назвою «Щомісячний журнал двох світів» ().
У 1982 році журнал повернув собі первісну назву. Нині часопис має близько 5 тисяч передплатників і загальний наклад 8 тисяч примірників. З 14 травня 2008 року журнал заснував премію «Прі д'Есе» (10 тис. євро) за найкраще есе року.
Редактори Редактори: 1831—1877 — Франсуа Бюлоз, 1877—1893 — Шарль Бюлоз, син Франсуа Бюлоза; 1893—1906 — відомий критик, академік Французької академії Фердинанд Брюнетьєр, був співробітником журналу з 1874 року, а з 1890-го — секретар редакції; 1907—1915 — академік Франсіс Шарм; 1916—1937 — академік Рене Думік; 1937—1955 — академік Андре Шомьє; 1955—1966 — академік Клод-Жозеф Гіньу, 1966—1971 — Жан Віньо; 1971 — Жан Жодель; 1989—1991 — Жан Мішель Плас; 1991—1995 — Жан Боторель; 1995—1999 — Брюно де Сессоль; 1999—2002 — Наталі де Бодрі д'Ассон; 2002 і до сьогодні: Мішель Крепю — головний редактор.
Література Gabriel de Broglie, Histoire politique de la Revue des Deux Mondes de 1829 à 1979, Paris, Perrin, 1979, 381 p. Mihailo Pavlovic, « Apollinaire lecteur de la Revue des Deux Mondes », Revue d'Histoire Littéraire de la France, July-Aug 1992, n° 92 (4), p. 694-703. Alain Mercier, « Edouard Schuré, Baudelaire et le wagnérisme à la Revue des Deux Mondes, d’après un document inédit », Bulletin Baudelairien, Summer 1980, n° 16 (1), p. 11-12. Françoise Escoffier, « Henri Heine et la Revue des Deux Mondes », Nouvelle Revue des Deux Mondes, Oct. 1982, p. 130-37. Louis Le Guillou, « L’Avenir du monde : les Manifestes de Lamartine, Chateaubriand et Lamennais dans la Revue des deux mondes de 1834 », Travaux de Litterature, 1995, n° 8, p. 231-39. Thomas Loué, « L’Inévidence de la distinction : la Revue des Deux Mondes face à la presse à la fin du XIX e », Romantisme, 2003, n° 121, p. 41-48. Mariella Colin, « La Littérature italienne contemporaine vue par la Revue des Deux Mondes (1880-1900) », Polémiques et dialogues : les Échanges culturels entre la France et l’Italie de 1880 à 1918, Caen, Univ. de Caen, 1988, p. 11-22. Collectif, Cent ans de vie française à la Revue des Deux Monde. Le livre du centenaire, Paris, Hachette, Revue des Deux Mondes, 1929, 524 p. Collectif, "Pages retrouvées. 1829-2009", Paris, Revue des Deux Mondes, 2009, 320 pages.
Примітки
Посилання Офіційний сайт La Revue des Deux Mondes (1829 - 1930) на сайті електронної бібліотеки Ґалліка