Іван Іванович Гончаренко ( , Яблуневе — 5 червня 1989, Київ) — український радянський поет.
Біографія Народився 30 липня (12 серпня) 1908 року в селі Яблуневому (тепер Оржицького району Полтавської області) в бідній селянській родині. Навчався на робітфаці Харківського сільськогосподарського інституту, 1934 року закінчив Інститут червоної професури у Харкові. Член ВКП(б) з 1931 року.
Учасник оборони Одеси, Севастополя, Сталінграда від нацистів у 1941—1943 роках. В роки війни був спецкором армійських газет.
Працював редактором, науковим співробітником Інституту літератури імені Тараса Шевченка, керівником кабінету молодого автора при Спілці письменників України, відповідальним секретарем комісії Спілки з військово-художньої літератури.
Жив у Києві. Помер 5 червня 1989 року. Похований на Байковому кладовищі Києва (ділянка № 52).
В журналі «Перець» № 14 за 1983 р. розміщено дружній шарж А.Арутюнянца, присвячений 75-річчю поета.
Творчість Друкуватися почав 1925 року. Перша збірка віршів — «Друзі» вийшла у 1930 році. Автор збірок віршів і поем, присвячених радянській молоді, життю колгоспного села, подвигам народу в роки радянсько-німецької війни. Основні книжки віршів:
«На риштованні» (1931); «Пісні весни» (1933); «За наше щастя» (1938); «Краю рідний» (1940); «Одеса, Севастополь» (1943); «Заручини», поема (1950); «На землі оновленій» (1951); «Іду землею рідною» (1956);
поема «Матрос Гайдай» (1956); «На клич життя» (1960); «Літа ідуть» (1968); «Обеліски» (1974); «Сяйте, зорі яснії!» (1977); «Твори. В двох томах» (1978); «Поезії» (1983).
Перекладав твори російських, білоруських, вірменських, азербайджанських, грузинських, латиських, болгарських та інших поетів. Окремі твори Гончаренка перекладено російською, білоруською, вірменською, азербайджанською, грузинською, молдовською, латиською, литовською, болгарською, фінською мовами.
Видання у перекладах російською мовою: «Приморцы» (Уфа, 1942); «Иду родной землёй» (Ленінград, 1956); «Матрос Гайдай» (Москва, 1968); «Обелиски» (Москва, 1977).
Нагороди Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, Червоної Зірки, двома орденами «Знак Пошани», медалями.
Примітки
Джерела Недзведский А. Песни и стихи защитников Одессы в 1941 году// Героическая Одесса: литературно-публицистический альманах, посвященный годовщине освобождения Одессы от немецко-румынских захватчиков. - Одесса: Облиздат, 1945. - С.43 - 47.
Костенко В. К. Гончаренко Іван Іванович // — С. 457.