Інститут червоної професури при ВУЦВК (1932—1937) — вищий навчальний заклад з підготовки викладачів суспільних наук для вишів, а також працівників науково-дослідних установ, центральних партійних та державних органів. Курс навчання тривав три роки. Створений у січні 1934 в ході реорганізації інститутів червоної професури, що постали 1932 року на базі навчальних частин Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів (ВУАМЛІН) у Харкові.
Утворений єдиний Інституту червоної професури мав сім відділень: економічне філософське історичне раданського будівництва і права літератури підготовки кадрів Інституту червоної професури заочної аспірантури.
Від вересня 1934 інститут функціонував у Києві.
Директорами Інституту червоної професури в різний час були: С. М. Цареградський, Я. C. Блудов, З. A. Ашраф'ян, А. Г. Сенченко, Л. Гіттель. В листопаді 1937 на базі інституту було створено Інститут підготовки викладачів соціально-економічних дисциплін вузів і втузів (вищих технічних навчальних закладів при заводах).
Джерела та література О. В. Юркова. Інститут червоної професури при ВУЦВК // О. В. Юркова. Інститут червоної професури при ВУЦВК //
Література Стрижак Є. Інститут червоної професури (1929—1937): у пошуках більшовицької альтернативи «старій професурі». // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 17. — С. 307—319. Комаренко Н. В. Установи історичної науки в Українській РСР (1917—1937 рр.). — Київ: Наук. думка, 1973.