Корана () - річка в Хорватії та Боснії і Герцеговині, права притока річки Купа. Її довжина становить 134,2 км, а площа басейну - 2595 км². Річка належить до басейну Дунаю, а її води через Саву та Дунай стікають до Чорного моря.
Географія протікання Корана формується у районі Плитвицьких озер, де води озерної системи, Плитвиці, а також Білої і Чорної річки пов'язані з витоковою частиною річки. Виток і верхня частина долини лежать у карстовому районі, де вапнякові породи та тривалий процес осадження травертину сформували природні бар'єри, водоспади й озера Плитвицької системи.
Нижче Плитвицьких озер Корана тече каньйоноподібною долиною; у посушливі літні періоди на окремих ділянках верхньої течії можливе часткове або повне пересихання русла, що пов'язано з карстовими гідрогеологічними умовами. Після виходу з парку річка приблизно на 25 км утворює ділянку державного кордону між Хорватією та Боснією і Герцеговиною, а далі повертає на північ і північний захід територією Хорватії.
Корана протікає через місто Слунь, де в неї впадає Слуньчиця. У місцевості Растоке Слуньчиця впадає в Корану через систему з 23 водоспадів заввишки 22-25 м. Нижче Слуня Корана тече в напрямку Карловаца, де впадає в Купу. Біля Карловаца вона приймає одну зі своїх головних лівих приток - Мрежницю.
Гідрологія і природні особливості Корана є типовою карстовою річкою. Її верхня частина тісно пов'язана з гідрологічною системою Плитвицьких озер, що вважається винятковим прикладом тривалих геологічних і біохімічних процесів творення туфових бар'єрів. Збереження якості води в цьому басейні має ключове значення для підтримання процесу травертиноутворення.
У сучасній науковій літературі Плитвицьку систему описують як комплекс із 16 каскадних озер, розташованих приблизно на 9 км із перепадом висот близько 162 м; наприкінці цієї системи починається течія Корани. Динаміка зростання й ерозії туфових бар'єрів безпосередньо впливає на рівні води, витрати, втрати води з системи та морфологію водойм у верхів'ях Корани.
Офіційні матеріали національного парку зазначають, що озерна система виникла в колишній річковій долині завдяки зростанню туфових бар'єрів, а самі бар'єри продовжують активно змінювати вигляд озер і водоспадів і в наш час. Для верхньої Корани та Плитвицьких озер характерні також втрати води у карстове підземелля, особливо в маловодні періоди.
Серед головних приток Корани, за даними енциклопедичних джерел, виділяють Слуньчицю і Мрежницю як ліві притоки та Радоню як праву притоку. Річка багата на рибу; серед характерних видів згадано, зокрема, форель, харіус, щуку, коропа, клена, окуня та молодицю.
За даними малакологічного дослідження 2009-2012 років, у Корані виявлено 33 види водяних молюсків, що підкреслює її біологічне різноманіття як карстової річки. У тій самій роботі річку охарактеризовано як таку, що на більшій частині течії зберігає природний характер русла; виняток становлять кілька гребель і коротка ділянка в межах Карловаца.
Природоохоронне, культурне і рекреаційне значення Корана є важливим природним елементом історико-географічного регіону Кордун, який простягається вздовж її течії. Долина річки та пов'язані з нею ландшафти мають природоохоронне, туристичне й культурне значення, зокрема в районах Плитвицьких озер, Слуня та Растоке. Значення Корани для національного парку пов'язане не лише з поверхневим стоком, а й із підтриманням активних карстових і туфоутворювальних процесів, які визначають виняткову цінність Плитвицьких озер.
Місцевість Растоке при впадінні Слуньчиці в Корану відома як ансамбль водоспадів і традиційних млинів, збудованих із кам'яними основами та дерев'яними надбудовами. Завдяки поєднанню річкового ландшафту та історичної забудови ця частина долини Корани має окреме культурно-ландшафтне значення.
У нижній течії, в межах Карловаца, Корана виконує також рекреаційну функцію. Офіційні туристичні ресурси міста відзначають річку як основу літнього відпочинку, а міське Фогінове купалище на Корані описують як головне річкове купальне місце Карловаца.
Див. також Плитвицькі озера Растоке Купа (річка)
Примітки