Інститути посвяченого життя () — назва церковних організацій чи спільнот, заснованих відповідно до Канонічного права Католицької церкви. У даних спільнотах чи організаціях віруючі беруть на себе певні форми посвяченого Богові життя за допомогою обітниць цнотливості, послуху і бідності або інших форм ініціації, які існують в певному інституті богопосвяченого життя.
Інститути посвяченого життя діляться на чернечі (ордена та конгрегації) і секулярні (товариства апостольського життя). Члени чернечих орденів і громад приносять публічні євангельські обітниці цнотливості, бідності і послуху і живуть спільним общинним життям згідно з заснованим статутом. Канонічним правом Католицької церкви члени чернечих чинів та громад зараховуються до церковного кліру. Товариства апостольського життя влаштовані за принципом чернечих орденів і громад, але при цьому для їх членів принесення чернечих обітниць необов'язкове.
Членами світських інститутів богопосвяченого життя можуть бути як миряни, так і священнослужителі, які спільно намагаються виконати характерні для певного церковного співтовариства мети. Спільноти світських інститутів богопосвяченого життя, на відміну від чернечих, характеризуються відсутністю громадського життя і публічних обітниць. Світські інститути посвяченого життя також мають затверджений церковною владою статут, згідно з яким члени цих спільнот ведуть ту чи іншу діяльність.
Канонічне право Католицької церкви виділяє інститути посвяченого життя понтіфікального права, які можуть бути засновані Святим Престолом і тому вони безпосередньо підпорядковуються Папі Римському. Існують також інститути посвяченого життя дієцезіального права, засновані ординарієм певної дієцезії Канонічне право Католицької Церкви, 589, 595—596.
Примітки
Джерела Католическая Энциклопедия, т. II, изд. Францисканцев, М., 2005 г., стр. 287—288, ISBN 5-89208-054-4 Иоанн Павел II, О посвящённой Богу жизни: Vita consecrate, М., 1998 г.