містить велику кількість людино- і твариноподібних розумних рас. Тут наведено список розумних рас цього всесвіту.
Ельнофеї Ельнофей () — пращури мерів та людей. З'явилися у результаті того, що деякі з ет'ада (первородні духи) втратили більшість своїх сил під час створення світу і стали смертними. Вважаються вимерлими, бо вони з часом змінилися у людей та ельфів.
Мери (ельфи) Ельфи світу TES походять від єдиних з людьми пращурів, ельнофеїв. Їхні фізіологічні відмінності від людей нечисленні. Найпомітніша відмінність — великі, загострені згори, вуха. Але найзначнішою відмінністю від інших розумних рас можна назвати вельми тривалий термін життя, у середньому, від 200 до 400 років (залежно від виду ельфів). Обмежений термін життя — головна відмінність ельфів світу TES від ельфів інших фентезійних світів (як правило, безсмертних). За допомогою магії деякі з ельфів змогли багаторазово подовжити й цей чималий термін, наприклад, данмерові Дівайтові Фіру — близько чотирьох тисяч років. Але багатьом ельфам (інформація стосується перш за все данмерів) хвороби та голод значно вкорочують вік. З ігрових книг відомо, що ельфи, попри довготривале життя, не дуже плідні (жінки народжують не більше, ніж чотири рази, у середньому маючи тільки одного-двох дітей), а також, що ельфи та люди (будь-яких рас) можуть мати спільних плідних нащадків. Ще однією примітною відмінністю від ельфів «класичних» є те, що у ельфів TES ростуть бороди (двемери та деякі босмери навіть носять досить огрядні бороди, що робить їх схожими радше на гномів).
Синонімом слова «ельф» у більшості джерел є "альдмер", але називають альдмерами зазвичай народ ельфів, що існував у давні часи й був спільним пращуром усіх сучасних ельфійських рас. Часткова синонімія цих понять, що визначаються одним словом, призводить до деякої плутанини. У побуті ельфів називають просто «мерами».
Айлейди Айлейди (), або "дикі ельфи", — сходять своїм корінням до найперших з альтмерських колоністів у Тамріелі. Вважається, що їх як і раніше можна зустріти у віддаленій глушині майже кожної провінції Імперії, але свідчень про зустрічі з айлейдами немає. На відміну від альтмерів, босмерів і данмерів, вони не стали розчинятися в культурі тамріельської цивілізації і продовжують зберігати старий уклад життя. Спілкуються на складному діалекті давньосіродільскої мови.
Про історію айлейдів відомо мало. Вважається, що вони — альтмери, які оселилися в Сіроділі та стали з часом окремим народом. Айлейди поневолили недські народи, які прийшли з півночі, і тривалий час їхня раса процвітала. Вежа з білого золота, що стоїть в центрі Імперського міста, була побудована саме ними. По всьому Сіроділу досі можна зустріти вражальні руїни величних будівель стародавньої ельфійської цивілізації. Але 242 року 1Е рабиня Алессія підняла повстання, яке поставило крапку на пануванні айлейдів. Більшість айлейдів були вбиті, але ті, хто підтримували Алессію, продовжували жити на території Сироділу. 361 року 1Е до влади в Алессійській імперії приходить фанатична секта Алессійський орден. Головною ідеєю ордена було винищення усього ельфійського та насадження думки про панування людей. У результаті айлейди зазнали геноциду, а останні вцілілі втекли до Хай-Року та Валенвуду, де асимілювалися з місцевими ельфами. З цього моменту вважаються вимерлими.
Альтмери Альтмери (), або "вищі ельфи". Батьківщиною альтмерів є . Найвищі серед усіх ельфів. Високі ельфи обдаровані здібністю до таємних мистецтв значно більше за інші раси, однак, вони дуже вразливі до вогню, холоду та електрики.
Босмери Босмери (), або "лісові ельфи" — жителі західних валенвудських лісів. Лісові ельфи моторні та швидкі, з них виходять гарні розвідники та злодії. У всьому Тамріелі немає кращих лучників за них. Також вони відомі своєю здатністю керувати нижчими істотами. Вони відрізняються невеликим ростом і загостреними вухами. У чоловіків-босмерів добре ростуть бороди — іноді можна зустріти босмерів з густою пишною бородою.
Відомо про поклоніння босмерів рослинам, у зв'язку з чим лісовим ельфам заборонено вживати в їжу овочі та фрукти. Харчуються вони винятково м'ясом, а канібалізм серед босмерів не вважається непристойним. Навпаки, вважається, що людям, яких вибрали як головну королівську страву, була надана велика честь (описано у книзі «Танець у вогні»). Можливість канібалізму згадується у книзі «Ар'єргард» — «оточену фортецю зрештою буде здавати один товстий босмер». У зв'язку з цим звичаєм, а також звичкою жити в лісі і схильністю до крадіжки, інші жителі Імперії (особливо ельфи інших народів) називають босмерів дикунами.
Існує версія про те, що босмери походять від своїх сусідів каджитів як наслідок надання останнім ельфійських рис одним з князів дейдра.
Данмери Данмери (), або "темні ельфи" — одна з рас вигаданого ігрового всесвіту циклу відеоігор The Elder Scrolls.
Їхньою рідною провінцією є Морровінд, але по всій Імперії вони відоміші як "темні ельфи", де "темним" розуміється як «темношкірий», «похмурий». З темношкірих червонооких данмерів, що поєднують могутній інтелект із сильним і спритним тілом, виходять чудові воїни й чарівники. На полі бою вони відомі майстерним і гармонійним поєднанням мечоносців, стрільців і магів-воїнів. За характером — жорстокі, байдужі та стримані. Вони тримаються зарозуміло з усіма іншими расами — зокрема, з каджитами й аргонійцями, яких забирають у рабство. Вони володіють захистом від вогню і можуть викликати собі на допомогу духа предків.
Данмери складають понад половину населення Морровінда. В Сіроділі, та, можливо, в інших провінціях, їх набагато менше. Але данмери завжди вагомо впливали на життя Імперії. Так, данмерка Катарія стала Імператрицею і правила Тамріелем (її чоловік Пелагій був божевільним). Вона досі залишається єдиною темною ельфинею — правителькою Імперії. Королева Морровінда Барензія завжди мала чималий політичний вплив. Не без її допомоги став графом сіродільского міста Чейдінхол данмер Андел Індаріс з Дому Хлаалу.
Тривалість життя данмерів описана в «Інтерв'ю з данмером» — тексті від розробників, витриманому в ігровому стилі. У середньому данмери живуть 120—130 років, але окремі представники раси живуть «по двісті і більше років»«Інтерв'ю з данмером» переклад російською на сайті ElderScrolls.Net.
Ешлендери () — кочівники-данмери. Ешлендери живуть у засипаних вулканічним попелом околицях Червоної гори, куди вони були витіснені осілими (цивілізованими) темними ельфами. Вони зневажають осілих данмерів, не люблять чужинців, якщо ті не Друзі племені, і ненавидять Великі Доми Морровінда. Ешлендери сповідують давнє поклоніння предкам, котре осілі данмери змінили на поклоніння Алмсіві, храму Трибуналу.
Історія Раніше раса данмерів іменувалася "каймерами". Ці ельфи були такі ж золотошкірі, як альтмери, і спочатку теж жили на острові Саммерсет, звідки емігрували до Морровінду під керівництвом Велота (на честь нього народ темних ельфів іноді називають "велотами"). Але потім, після битви під Червоної горою у війні Першої ради вони були покарані дейдричною княгинею , і «їхня шкіра стала попелом, а очі — жаринками». Нинішні данмери червоноокі і сірошкірі.
Багато елементів культури данмерів нагадують японські або близькосхідні.
Великі Доми Чимало темних ельфів за правом народження чи шлюбу належать організаціям, що називаються Великими Домами. У грі The Elder Scrolls III: Morrowind можна вступити до одного з трьох Великих Домів, які мають представництво у Вварденфеллі, за рідкісним винятком залежно від раси гравця: Редоран, Телванні або Хлаалу. Інші Доми Морровінда: Дрес та Індоріл — не мають представництв на острові. Дім Дагот, або Шостий Дім, був знищений під час історичної Битви біля Червоної гори. Відтоді її називають Мертвим Домом.
Релігія Пантеоном данмерів у книзі «Різновиди віри…» названі такі персоналії: Алмалексія, Вівек і Сота Сіл, яких трьох об'єднують в Алмсіві — пантеон Храму Трибуналу; Азура, Боетія, Мефала, яких називають добрими княгинями дейдра та Предтечами Трибуналу; Лорхан (поклоніння йому в Морровінді, втім, нема, але на основі Серця Лорхана двемери двічі намагалися створити рукотворного бога Нумідія); Неревар — один зі святих Храму Трибуналу і головна фігура одного з ешлендерських культів — Культу Нереварина; Малакат, Молаг Бал, Мерунес Дагон і Шеогорат, яких називають лихими князями дейдра, або Чотирма стовпами Дому Турбот.
Видатні данмери Андел Індаріс — правитель Чейдінхола (заселеного переважно данмерами й орками), Сіроділ (події TES4). Барензія — королева-мати Морровінду в грі The Elder Scrolls III: Morrowind. Ведам Дрен — герцог округу Вварденфелл, Морровінд (події TES3). Вален Дрет — в'язень імперської тюрми, що зустрічається на початку гри, Сіроділ (події TES4). Дівайт Фір — великий чарівник, відомий довгожитель. Катарія — імператриця Тамріеля (153—199 3Е). Неревар — вождь данмерів часів війни Першої ради. Його реінкарнація, Нереварин, може бути як данмером, так і представником будь-якої іншої раси. Хелсет — король Морровінду, син пані Барензії.
Двемери Двемери () — в ігровому всесвіті серії відеоігор The Elder Scrolls — неігрова ельфійська раса; станом на час подій Morrowind вважається повністю зниклою.
Двемер у перекладі означає «глибинний ельф». У внутрішньоігровій літературі двемерів часто називають "гномами" (. Іноді обидві ці раси присутні в тих самих книгах та іграх. Bethesda Softworks пропонує власну інтерпретацію гномів, хоча й близьку до Толкінової.
У світі Стародавніх сувоїв двемери зовсім не гноми. Вони були не нижчого зросту за людей. Ймовірно, вони їх стали називати так після зустрічей із велетнями, для яких двемери здавалися меншими. Судячи зі статуй, що збереглися ще з часів існування двемерів, можна побачити, що вони мали характерні для ельфів загострені великі вуха, а гноми-чоловіки відпускали довгі бороди і завивали їх.
Традиційно у фентезі гноми вважаються рудокопами й майстрами. У світі Стародавніх сувоїв, цивілізація двемерів мала вищий рівень розвитку технології. Двемери вміли використовувати парову енергію й будувати складні машини, які продовжують функціонувати у двемерських руїнах, охороняючи їхні таємниці.
Історія Двемери зникли 668 року Першої ери, під час битви на Червоній горі. На той час вони знайшли містичний артефакт, відомий як Серце Лорхана, і спробували використати його, щоб набути божественності. Як наслідок, вони щезли.
Данмери вважають, що раса двемерів насміхалася над богами, за що зрештою і була стерта з обличчя . Практично не викликає сумнівів відсутність особливої поваги до богів (див. ігрову книгу «Скриня Азури» Маробара Сула) у цієї раси, але існують і інші версії її зникнення. Є припущення, що всі двемери, бажаючи стати безсмертними, загинули, є — що вони знайшли вихід у зовнішні виміри. Таємниця зникнення двемерів хвилює багатьох вчених і магів.
Поселення Жили двемери переважно на острові Вварденфелл у Морровінді. У давні часи ця місцевість мала назву Велоті, згодом Данмер(ет), а після об'єднання двемерів із каймерами — Ресдайн. Однак клан Руркен, відмовляючись примиритися з давніми ворогами, емігрував до приблизно 420 року Першої ери.
На острові Вварденфелл, як і на материку, залишилися численні двемерскі споруди. Двемери були дуже майстерні у механіці: багато їхніх пристроїв, в тому числі охоронних (такі як механічні павуки, сфери-охоронці та парові центуріони), функціонують досі. Енергія, яка живить їх, швидше за все, витягується з «крові Нірна». Це своєрідний симбіоз техніки та чаклунства.
Крім Морровінду, поселення двемерів існували в Гаммерфеллі, де були засновані кланом Руркен. Цей клан відмовився укладати мир із каймерами. За легендою, голова клану кинув свій молот Волендранг у небо, пообіцявши вивести свій народ туди, куди він упаде. Молот злетів так високо, що виглядав на небі яскравим метеором, і, зрештою, впав на заході Тамріеля. Руркен покинув Вварденфелл приблизно 420 року Першої ери. Двемери Гаммерфелла зникли так само, як і їхні родичі в Морровінді.