Архітектура Великої Британії — сучасні та історичні пам'ятки, що мають архітектурну та історичну значимість.
Загальна характеристика
Британська архітектура тісно пов'язана з історією країни. Часто провідні військово-політичні ініціативи йшли від її південно-східної і центральної області, відомої як Англія. Але на острові мешкали різні народи з різними культурами і мовами — Уельс, Шотландія, сусідній острів Ірландія. Англійським володарям знадобилося декілька століть, аби війнами, насиллям чи політичними хитрощами поєднати різні області у єдине королівство, що не мало федеративного устрою.
Протестантизм у формі англіканства в 16 столітті посів провідні позиції в релігійно-політичному житті королівства. Це обумовило значні особливості розвитку мистецтва на острові:
обмежений характер ідей відродження, що більше відбилося в літературі, а не в архітектурі чи живопису короткий термін існування англійського бароко, досить стриманого і через його запозичений характер, і через протистояння з католицькими країнами Європи, прихильницями стилю бароко (стиль єзуїтів) активні пошуки власного шляху в мистецтві і перевага ідеям палладіанства і класицизму в 17-18 століттях міщанський характер архітектури 18-19 століть національна прихильність до середньовічних форм мистецтва і архітектури і повернення до готики в 17-му, і особливо в 19-му століттях у формі неоготики.
Доісторичні часи
З доісторичних часів збереглися мегалітичні гробниці, які відносять до доби неоліту. Серед найвідоміших споруд 2 тисячоліття до н. е. — ритуальний комплекс Стоунхендж. Велетенські кам'яні брили поєднані особливим ладом, створюють незвичний ансамбль з навколишнім краєвидом поблизу міста Солсбері (графство Вілтшир) за 130 км на південний захід від Лондона.
Це споруда з 82 п'ятитонних мегалітів, 30 кам'яних блоків, вагою по 25 тонн і висотою понад 4 м. Зверху на них покладені плити-перемички довжиною 3,2 м. Існують різні гіпотези щодо призначення комплексу — від храму до цвинтаря. Але зрозуміло, що у кам'яного Стоунхенджа були малі і дерев'яні попередники, що не збереглися. Сучасні залишки комплексу охороняють, але унікальна споруда залишається предметом дискусій, дешевих поп-акцій і порожніх медійних сенсацій, наукових досліджень і гіпотез, кінострічок, які мало що пояснюють і в історії споруди, і в її функціях.
Давньоримська колонізація У 1-му тисячолітті на острові оселилися племена кельтів. Але кельтських споруд не збережено через ймовірне використання органічних будматеріалів (дерево, солома, трава, глина). Археологічні залишки дозволяють говорити про прихильність кельтів до «звіриного стилю» в ужитковому мистецтві.
У 43—69 роках нашої ери південну частину Британії колонізував Стародавній Рим. Спротив місцевих племен був таким значним, що контрольовані римлянами землі були відокремлені від варварських племен мурами. Добре збережені лише ділянки римських мурів поблизу Хаусстедса, Нортумберленд. Римляни налагодили виробництво цегли, але використовували і природний камінь. Споруди давньоримської доби збережені погано, серед відомих — * вали імператора Адріана залишки терм (римських лазень) на курорті Бат залишки терм у Лондоні давньоримські цвинтарі з надгробками римські вілли з мозаїчними підлогами тощо.
Римляни відносно недовго господарювали в Британії, а їх вплив на архітектурну ситуацію в країні не був значним в порівнянні з Італією чи Францією. Варварські племена ще не були здатні тоді наслідувати багатий будівельний досвід римлян.
Раннє середньовіччя
В 5—6 століттях на острів пропливли германські племена (юти, англи, сакси), що змішалися з кельтами. На острові іде розпад родового устрою і починається доба раннього середньовіччя.
Приблизно з сьомого століття і рахують початок англійської середньовічної архітектури. Англосакси склалися в єдину народність. Їх архітектура — примітивні дерев'яні хижки. Але в великих родинах виник Холл (Holl), видовжена споруда з двосхилим дахом, де збирались усі працездатні. Під впливом емігрантів з Європи починається христианізація земель. Давньоримські кам'яні і цегляні споруди руйнують, а будматеріали використовують для створення простих християнських церков. Їхні зразки збереглися (Бредвелл в Ессексі, Бріксуорт в Нортхемптонширі, Бредфорд на Ейвоні, Уілшир). У 9—11 століттях землі підпали під владу Данії. Сакральні споруди Британії збільшилися, виникає трансепт, ускладнюється декор західного фасаду. Ці риси входять в традицію, що отримає розвиток в добу англійської готики.
Романський стиль
Острів пережив чергове вторгнення норманів у 1066 р. Завойовники створюють централізовану феодальну державу. Головує Вільгельм Завойовник, що офіційно підтримує будівництво у романському стилі (собори, церкви, замки). Військові загони норманів будують палісади з казармами для лучників і дерев'яні вежі донжони на пагорбах. З часом дерево міняють на камінь, а замки удосконалюються, збільшуються у розмірах і стають характерною ознакою усього британського середньовіччя та рисою архітектурної культури Британії взагалі. Наприкінці 12 століття в країні існувало вже 80 замків. Найважливіший серед них — замок Тауер в Лондоні, що був резиденцією Вільгельма Завойовника. Залишки романських замків мають — * Рочестер Ньюкасл Дувр Ноттінген Конісбро Йоркшир Ричмонд.
Наприкінці 12 ст. виник як тип англійський садибний будинок — дерев'яний чи фахверковий, комори на першому поверху, житло на другому, сходи на другий поверх ведуть від холу.
В забудові поселень головують собори. Межі між англійським монастирем і собором швидко стерлися. У 11—12 ст. нормани-завойовники вибудували 95 соборів, силоміць зганяючи місцевих на будівельні майдани. Британські собори романської доби довгі, тринавні базиліки з розвиненим трансептом. План — у вигляді латинського хреста. Мають спільні риси зі спорудами французької Нормандії. Духовенство в Британії було чисельнішім, ніж у Франції. Аби розмістити ці загони священства, збільшували розміри хору, вівтарної частини. Часто відсутня звична абсида. Замість неї — прямокутна каплиця або стіна без вінця каплиць і без приміщення обходу. Хмарна погода, часті дощі обумовили використання великих вікон, а ярус верхніх вікон для освітлення соборів став обов'язковим. Стелі були пласкі, дерев'яні, покладені на товсті, громіздкі стіни. Велетенські прямокутні об'єми головували. Над перехрестям нав і трансепту теж головувала прямокутна вежа, в декорі — геометричні деталі. Готична французька «троянда» — вікно не прижилася, західні фасади часто прикрашені велетенським готичним вікном, що було більш практично і менш складно в побудові. Дахи пласкі, нечасто зустрічаються дахи-шатро. По периметру верхівок веж — зубці чи башточки-пінаклі, що ріднить архітектуру замків і соборів.
Наприкінці 12 ст. Британія поринула у міжусобні війни на 20 років, і це затримало розповсюдження стилю готика.
Плани соборів
Романські замки
Готика
Готика Англії виникла досить рано (наприкінці ХІІ ст.) й існувала до XVI ст. Млявий розвиток міст призвів до того, що готичний собор став не міським храмом, а монастирським, оточеним полями і луками. Звідси, очевидно, його «розпластаність» по горизонталі, розтягнутість у ширину, наявність декількох прибудов. Домінанта собору — величезна вежа на середхресті, ярусна, прямокутна з пласким дахом.
Головний готичний собор Англії — Кентерберійський, резиденція архієпископа Кентерберійського, національна святиня. Собор Вестмінстерського абатства в Лондоні — місце коронації і поховання англійських королів з часів Вільгельма Завойовника, згодом усипальниця великих людей Англії — близький до зразків французької готики за побудовою.
Починаючи із часу Столітньої війни (1337—1453) будівництво в Англії скорочується. З цивільної архітектури цього періоду можна згадати найславетніший Вестмінстерський королівський палац (XIV ст.) з його Вестмінстер-холом площею 1500 кв.м.
Фортифікаційна архітектура Британії розвивалася повільно. Оборонні споруди будують з боку Європи на випадок десантів та в центральних графствах. Фортифікаційна архітектура не відігравала значної ролі через острівне розташування королівства, захищеного морем і ще слабко розвинутими європейськими флотами.
На відміну від французької, англійська готика не пов'язана тісно з конструкцією, зберігала прямокутні, видовжені об'єми. Тло заповнювали декоративними елементами, що на фасадах утворювали справжні екрани-декорації. За ними важко було розпізнати побудову інтер'єру. Декор (форма вікон, малюнки віконних перетинок тощо) головує і першим кидається у вічі. Еволюцію англійської готики ведуть за змінами саме декору. Звідси і назви періодів — * ранньоанглійська готика (кінець 12 ст. — середина 13) геометрично-криволінійна (середина 13 — середина 14 ст.) перпендикулярна (середина 14 ст. — 16 століття).
Збережені свідоцтва про запрошення французьких майстрів в Британію. Хори собору у Кентербері вибудував французький архітектор Вільгельм з Сана. Але приклад не мав наслідків і його не копіювали. Велетенський собор у місті Дарем будували за планом собору Св. Трійці міста Кане у Нормандії, Франція. Даремський собор найменше постраждав від пізніх перебудов, але має «британські» риси — могутні прямокутні об'єми, прямокутна вежа над середхрестям, більш насичений декором західний фасад, ніж у соборі в Кане. Висота нав британських соборів менша за французькі зразки, тому не було розвиненої системи аркбутанів і контрфорсів, хоча вони зустрічаються.
Були свої герої і в добу англійської готики. Один з них жив в першій половині 14 ст в Уельсі. Коли мала завалитися вежа над середхрестям собору в Сомерсеті, він запропонував, переконав і вибудував хрещаті контрфорси не ззовні, а вт середині вежі, в інтер'єрі храму. Незвичні контрфорси Х-подібної форми створені по периметру квадратної вежі у 1338—1340 рр. Винахідником був Вільям Джой.
Нервюри склепінь з часом ускладнюються. Англійці починають змагатися у винаході все нових малюнків і орнаментів стель. Невеликі споруди досі дивують завеликими готичними вікнами і переускладненими малюнками стель. Їм настільки надавали перевагу, що вони пережили справжній розквіт в спорудах каплиць, балдахінів, стель над похованнями. Переускладнені готичні стелі — характерна ознака найстаріших англійських університетів (Оксфорд, Кембридж), де їх створення вітали ще у 17 столітті, ігноруючи європейські стилі і європейський досвід.
Храмове будівництво в країні потроху скорочувалося (великими були ще романські собори). Набирають міці торговельно-промислові корпорації, які замовляють «бенкетні зали», цехові будинки, до соборів прибудовують розкішні цехові каплиці. Так розповсюджуються зальні споруди з великими вікнами. Стелі дивують ювелірно створеними нервюрами зірчастих, сотових, віялоподібних форм різних варіантів.
Собор у Солсбері
Характерним і довершеним зразком англійської готики став собор у Солсбері, вибудований у 1220–1270 роках. Він має план латинського хреста, розпластаний на землі, це тринавна базиліка. П'ятинавні базиліки у Британії не будували. Довжина собору у Солсбері — понад 140 метрів. Абсиди нема, замість неї прямокутна каплиця Богородиці. Трансептів не один, а два. Собор має декілька допоміжних прибудов — дворик (клуатр), каплиці, ризниця, капітул (зала зібрань). Усі прибудови — різні за формами і висотою. Композицію докупи збирає величезна вежа над середхрестям, шатровий дах якої плутають зі шпилем. Вежа над середхрестям разом з дахом-шатро сягає на 135 метрів і є найбільшою соборною вежею в Англії.
14 століття Чотирнадцяте століття багато в чому стало переломним для королівства. Вперше була витіснена французька мова, навіть в тогочасному англійському парламенті. Розпочата релігійна реформа і Джон Вікліф сприяв перекладу з латини на англійську Біблії. При цьому в Британії дотримуються європейських настанов освіти і латина залишається мовою богословів, викладачів університетів, письменних аристократів. Латина була навіть головною мовою англійського короля (німця за походженням, обраного на престол), що не знав англійської.