Ро́злади навча́ння — медичний термін, який позначає нездатність засвоювати, зберігати або узагальнювати нову інформацію внаслідок недостатності або дефектів уваги, пам'яті, логічного мислення тощо. Враховуючи уточнення, за яким виникає «трудність навчання типовим способом», наявність нездатності не виключає здатності вчитися іншим способом. Таким чином, деяких людей можна більш точно описати як такі, що мають «відмінність у навчанні», це дозволяє уникнути будь-якого неправильного уявлення про нездатність з відсутністю здатності до навчання та можливих негативних стереотипів. Наприклад, у Великій Британії термін «нездатність до навчання» зазвичай належить до розумової відсталості, а такі труднощі, як дислексія та диспраксія, зазвичай називають «труднощами у навчанні».
Хоча нездатність до навчання і розлади навчання часто використовуються як взаємозамінні, вони багато у чому відрізняються. Розлади належать до серйозних проблем із навчанням в академічній сфері. Цих проблем, однак, недостатньо, щоб скласти офіційний діагноз. Нездатність до навчання, з іншого боку, є офіційним клінічним діагнозом, у якому людина відповідає певним критеріям, встановленим професіоналом (наприклад, психологом, психіатром, логопедом чи педіатром). Різниця полягає у ступені, частоті й інтенсивності симптомів і проблем, тому їх не слід плутати. Коли використовується термін «розлад навчання», він описує групу розладів, що характеризуються неадекватним розвитком певних академічних, мовних і мовленнєвих навичокChildhood Voyages in Development, Third Edition, Thomson Wadsworth. (2008), p. 387. Retrieved 2012-12-19.. Типи розладів навчання включають читання (дислексія), арифметику (дискалькулія) та письмо (дисграфія).
У Міжнародній класифікації хвороб труднощі навчання визначаються як розлади розвитку шкільних навичок, що виникають через розлади в обробці когнітивної інформації, причому розлади ранні, а не набуті (тобто які виникли після якоїсь травми чи якогось спеціального випадку). До труднощів навчання не відносять проблеми, викликані неправильним навчанням, хворобою чи розумовою відсталістю.
Через це розлади у здібності отримувати й обробляти інформацію людині може бути проблематично вчитися так само швидко або взагалі так само, як і тому, хто не страждає від розладів здатності до навчання. Людям з обмеженими можливостями навчання важко виконувати певні типи завдань, якщо їм надається можливість розібратися у всьому самостійно або якщо їх навчають традиційними способами.
Люди з обмеженими можливостями навчання можуть стикатися з унікальними проблемами, які часто виникають упродовж усього життя. Залежно від типу та серйозності нездатності можна використовувати різні втручання та сучасні технології, щоб допомогти людині опанувати стратегії, які сприятимуть успіху у майбутньому. Втручання сильно різняться за рівнем складності та кількістю залучених осіб — можуть бути залучені, наприклад, інші учні, від яких залежить підтримка у класі, педагоги, батьки. Багатопрофільна команда часто допомагає розробити втручання та координувати його виконання з вчителями та батьками. До цієї команди часто входять шкільні психологи, спеціальні педагоги, логопеди (дефектологи), ерготерапевти, психологи, тренери з навчання грамоти та/або фахівці з читання.
Поширена хибна думка про людей з обмеженими здібностями до навчання полягає в тому, що вони переростають їх у міру дорослішання. Часто це не так, і більшості дорослих з обмеженими можливостями навчання, як і раніше, потрібні ресурси та догляд, щоб впоратися зі своїми особливостями.
Визначення Питання про визначення нездатності до навчання викликало серйозні та тривалі суперечки. Термін «розлади навчання» відсутній у DSM-IV, але його додано до DSM-5. DSM-5 не обмежує розлади навчання конкретним типом, як-от читання, математика або письмове мовлення. Навпаки, це єдиний діагностичний критерій, що описує недоліки в загальних академічних навичках й охоплює докладні характеристики для розділів читання, математики та писемного мовлення.
У США та Канаді терміни «нездатність до навчання» та «розлади навчання» належать до групи розладів, які впливають на широкий спектр академічних і функціональних навичок, зокрема здатність говорити, слухати, читати, писати, вимовляти літери, розмірковувати, організовувати інформацію, виконувати математичні дії. Інтелект людей з обмеженими можливостями навчання, як правило, середній або вищий за середній.
У Великій Британії такі терміни, як специфічні труднощі у навчанні (specific learning difficulty, SpLD), дислексія, диспраксія та дискалькулія використовуються для позначення низки труднощів у навчанні, які у США називаються «нездатністю до навчання». У Великій Британії термін «нездатність до навчання» належить до цілої низки відхилень у розвитку або станів, які майже завжди пов'язані з більш серйозними когнітивними генералізованими розладами. «The Lancet» визначає «нездатність до навчання» як «значний загальний розлад інтелектуального функціонування, набуте у дитинстві», і стверджує, що воно є приблизно у кожного 50 дорослого британця.
У Японії визнання та підтримка учнів з обмеженими здібностями до навчання з'явилися відносно нещодавно і значно поліпшились з початку XIX століття. Перше визначення нездатності до навчання запропонували у 1999 році, а у 2001 році створили Проєкт щодо покращення системи підтримки учнів з обмеженими можливостями навчання. З того часу зроблено значні зусилля з обстеження дітей щодо розладів навчання, забезпечення подальшої підтримки та налагодження контактів між школами та фахівцями.
Наслідки Наслідки нездатності до навчання або відмінності в навчанні не обмежуються результатами навчання: люди з обмеженими здібностями до навчання можуть також мати соціальні проблеми. Нейропсихологічні відмінності можуть спричинити точне сприйняття соціальних сигналів від однолітківRourke, B. P. (1989). Nonverbal learning disabilities: The syndrome and the model. New York: Guilford Press.. Дослідники стверджують, що люди з обмеженими можливостями навчання зазнають негативних наслідків не тільки через свої різниці в навчанні, а й через те, що мають на собі стигматичний ярлик. Як правило, важко визначити ефективність послуг спеціальної освіти через обмеженість даних і методологічні обмеження. Нові дослідження показують, що підлітки з обмеженими можливостями навчання мають нижчі академічні успіхи навіть у порівнянні з однолітками, які пішли до старшої школи з аналогічним рівнем успішності та такою ж поведінкою. Ймовірно, їхні нижчі результати можуть бути наслідком нижчих очікувань вчителів; зібрані у США дані показують, що очікування вчителів від учнів з обмеженими можливостями навчання не відповідають їхньому академічному потенціалу (про що свідчать результати тестів та поведінка під час навчання).
Провели безліч досліджень для оцінки кореляції між нездатністю до навчання та самооцінкою. Ці дослідження показали, що на самооцінку людини справді впливає її власне усвідомлення своєї нездатності до навчання. Студенти з позитивним сприйняттям своїх академічних здібностей, як правило, мають вищу самооцінку, ніж ті, хто має інше сприйняття, незалежно від їхніх фактичних академічних досягнень. Однак дослідження також показали, що на самооцінку можуть впливати декілька інших факторів. Навички у неакадемічних галузях, як-от легка атлетика та мистецтво, підвищують самооцінку. Крім того, показано, що позитивне сприйняття своєї зовнішності також призводить до підвищення самооцінки. Ще одним важливим відкриттям є те, що учні з обмеженими можливостями навчання здатні розрізняти академічні навички й інтелектуальні здібності. Це показує, що студенти, які визнають свої академічні обмеження, але також усвідомлюють свій потенціал для досягнення успіху в інших інтелектуальних завданнях, вважають себе інтелектуально компетентними людьми, що підвищує їхню самооцінку.
Дослідження за участю людей з обмеженими можливостями навчання, які демонструють складну поведінку та яких згодом лікували антипсихотичними препаратами, дають мало доказів того, що переваги переважують ризики.
Причини Причини нездатності до навчання недостатньо вивчені, іноді очевидна причина нездатності до навчання відсутня. Однак серед деяких причин неврологічних порушень виокремлюють:
Спадковість і генетику. Нездатність до навчання часто пов'язана з генетикою та передається у спадок. У дітей з обмеженими здібностями до навчання часто є батьки, які мають ті ж труднощі. У США діти батьків, які відвідували школу менше ніж 12 років, більш схильні до розладу читання. Деякі діти мають спонтанні мутації (тобто такі, що не присутні в жодного з батьків), які можуть викликати розладу розвитку, зокрема труднощі у навчанніJohnson, Beena. «Learning Disabilities in Children: Epidemiology, Risk Factors and Importance of Early Intervention.» BMH Med J, vol. 4, no. 1, ser. 31-37, 2017. 31-37, doi:22348-393X.. Одне дослідження показало, що приблизно в одного з 300 дітей були такі спонтанні мутації, наприклад, дефект у гені CDK13, який пов'язаний з труднощами у навчанні та спілкуванні у вражених дітей. Проблеми під час вагітності та пологів. Нездатність до навчання може бути результатом аномалій розвитку мозку, хвороби чи травми. Факторами ризику є вплив алкоголю або наркотиків на плід та низьку вагу при народженні (1,4 кг або менше). Такі діти схильні до розвитку нездатності до математики чи читання. У дітей, народжених передчасно, пізно, з тривалішими пологами, ніж зазвичай, або з кисневим голодуванням у процесі пологів, з більшою ймовірністю розвинеться нездатність до навчання. Нещасні випадки після народження: нездатність до навчання також може бути викликано травмами голови, недоїданням або впливом токсичних речовин (як-от важкі метали або пестициди).
Діагноз
Невідповідність IQ досягненням Розлади навчання можуть виявити психіатри, логопеди, шкільні психологи, клінічні психологи, психологи-консультанти, нейропсихологи, дефектологи й інші фахівці з розладів навчання за допомогою комбінації тестування інтелекту, тестування успішності, успішності у класі та соціальної взаємодії. Серед іншої галузі оцінки можуть бути сприйняття, пізнання, пам'ять, увага та мовні здібності. Отримана інформація використовується для визначення чи відповідає успішність дитини його когнітивним здібностям. Якщо когнітивні здібності дитини набагато вищі, ніж його академічна успішність, учню у США й інших країнах можуть поставити діагноз «розлади навчання». Таким чином DSM-IV та багато шкільних систем та державних програм діагностують нездатність до навчання (DSM-IV використовує термін «розлади», а не «нездатність»).
Хоча модель невідповідності домінувала у шкільній системі протягом багатьох років, дослідники критикували цей підхід. Нещодавні дослідження надали мало доказів того, що невідповідність між формально виміряним IQ та досягненнями є явним показником розладів здатності до навчання. Щобільше, встановлення діагнозу на підставі невідповідності не дозволяє передбачити ефективність лікування. Особи з низькою успішністю, у яких показники IQ також низькі, мабуть, отримують користь від лікування такою ж мірою, як і особи з низькою успішністю, у яких показники IQ вищі, ніж їхня передбачувана академічна успішність.
З 1998 року робилися спроби створити еталонний індекс, корисніший ніж IQ, щоб одержати прогнозовані результати тестів досягнень. Наприклад, для учня, чий словниковий запас та загальні знання збігаються з його оцінкою розуміння прочитаного, вчитель може припустити, що розуміння прочитаного може бути підтримане роботою над словниковим запасом та загальними знаннями. Якщо оцінка розуміння прочитаного нижче у відповідному статистичному значенні, необхідно спочатку виключити такі ситуації, як можливі проблеми із зором.
Відповідь на втручання