Ви́нники — місто в Україні, у Львівській міській територіальній громаді Львівського району Львівської області. Підпорядковується Львівській міській раді.
Символіка міста
Символікою міста Винники є герб та прапор.
Герб Винників — офіційний геральдичний символ, затверджений 17 лютого 1992 року. Розроблений Андрієм Ґречилом та Іваном Сварником за мотивами старої печатки. Опис: у золотому полі синє гроно винограду із зеленим листком. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною. Варіант, пропонований на підставі печаток офіціялом львівського архіву Ф. Ковалишином 1897 року, мав такий вигляд: «На срібному тлі зелена галузка винограду з гроном».
Географічне розташування Місто має вигідне географічне розташування, яке сприяє розвитку туризму та сфери послуг, багате на історико-археологічні, культурні та природні пам'ятки. Площа міста — 6,67 км². Координати Винник — 49° 48' 56" Пн.ш і 24° 07' 47" Сх.д. Населення 21 560 осіб. Місто розташоване на схід від Львова (6 км).
На заході межує зі Львовом, на півночі — з селами Лисиничі та Підбірці, на сході і південному сході — з селами Підгірне, Підберізці, Чишки та Волиця.
Вулиці
У місті близько 200 вулиць. Головна вулиця Винників — вулиця Галицька. Найдовша — Івана Франка (170 будинків), найкоротша — Жупан (5 будинків). Вулиця Кільцева — найчисленніша за кількістю мешканців (понад 3000 осіб).
Ландшафти Територіально Винники розташовані на межі двох ландшафтів: Грядове Побужжя і Давидівське пасмо.
У Винниках є зона відпочинку Винниківське озеро, Винниківський лісопарк та Чотові скелі, які вражають своєю неповторністю та неординарністю.
Давидівське пасмо Давидівське пасмо — підвищений горбистий ландшафт, розташована на крайньому північному заході Подільської височини, у межах міста Львова, міста Винники та його південних і південно-східних околиць (в межах Пустомитівського району).
З півночі та північного заходу Давидівське пасмо прилягає до долини річки Полтви, з північного сходу обривається стрімким уступом (заввишки до 100 м) до рівнини Надбужанської котловини. Південна межа проходить по лінії сіл Милошовичі — Кугаїв — Товщів — Черепин — Шоломия. Західна межа плато прилягає до долини верхів'їв річки Щирки.
Грядове Побужжя Грядове Побужжя — південно-західна частина Надбужанської котловини. Розташоване на північ та схід від Львова. Головна особливість Грядового Побужжя — наявністю пологих гряд, які простягаються зі заходу на схід (більшість з них — паралельно одне до одного). Грядове Побужжя є низинним ландшафтом, який обмежений досить урвистим уступом від Розточчя, Львівського плато і (частково) Львівського Опілля. Таких гряд виділяють сім (з півночі на південь): Смереківська; Куликівська (Дорошівська); Грядецька; Малехівська (Дублянська); Винниківська; Дмитровицька (Чижиківська) Звенигородська.
Гори Винників Гори Винників знаходяться в межах Давидівського пасма, довжина якого близько 30 км. Чотові скелі (Чортові скелі) (висота 414 м над рівнем моря) — група скель, а також пагорб і пам'ятка природи місцевого значення. Розташовані між містами Львовом та Винниками, у межах Винниківського лісопарку. Жупан. Шипшина. Лисівка.
Внутрішні води Винників Річка Марунька Марунька — річка в Україні, у межах міста Львова (витоки), Винників та Львівського району Львівської області. Ліва притока Білки (басейн Західного Бугу).
Винниківське озеро Став на річці Маруньці, неподалік від східних околиць м. Львова, у західній частині м. Винників (звідси й назва). Озеро розташоване на території Винниківського лісопарку, частина якого вважається територією Львова (Личаківський район міста).
Охорона природи У межах Давидівського пасма розташовані: унікальний дендрологічний парк «Винниківський», створений у 1898 році, а також Лісовий заказник «Винниківський», Львівський заказник, лісовий заказник місцевого значення «Чортова Скеля»Байцар А. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання… — С. 92..
Населення 1785 — у Винниках і Підберізцях мешкало 2036 осіб (з них: християн — 1981 особа, юдеїв 55 осіб; християнських родин — 408, юдейських — 10).
1796 — у Винниках і Підберізцях мешкало близько 2900 осіб (чоловіків — 1387 та жінок — 1480).
1880 — перепис населення. У Винниках проживало 2857 осіб (з них — 239 євреїв).
1890 — перепис населення. У Винниках проживало 3390 осіб (з них — 302 євреїв).
1900 — перепис населення. У Винниках проживало 3881 особа (з них — 266 євреїв).
1921 — перепис населення. У Винниках — 3603 особи (з них — поляків 1835 осіб (50,9 %), українців — 1456 осіб (40,4 %), євреїв — 250 осіб (6,9 %), інші — 62 особи (1,7 %).
1939 — за даними В. Кубійовича, станом на 1 січня 1939 року, у Винниках мешкало 6000 осіб. З них — українців 2 600 осіб (43,3 %); поляків — 2 800 осіб (46,7 %); євреїв — 300 осіб (5 %). З цього випливає, що німців було близько 300 осіб (5 %).
1959 У Винниках проживало 7194 особи: українців — 5922 особи (82,3 %), росіян — 722 (10 %), євреїв — 30 (0,4 %), поляків — 302 (4,2 %), білорусів — 32 (0,4 %), інші — 186 (2, 6 %).
1989 У Винниках мешкало 12 017 осіб: українців — 10 957 осіб (91,2 %), росіян — 823 (6,8 %), євреїв — 12 (0,1 %), поляків — 127 (1,1 %), білорусів — 67 (0,5 %), інші — 31 (0,3 %).
За даними перепису населення 2001 року, у місті мешкало 12 917 особи.
У 2010 році — 15 547 осіб.
2011 — 15723 особи.
2012 — 15976 осіб.
У 2013 році — 16278 осіб.
У 2020 році — 21560 осіб.
У Винниках мешкають 19037 осіб (станом на 01.01.2022).
Національний склад Національний склад населення за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці95,36 %росіяни3,55 %поляки0,57 %білоруси0,29 %інші/не вказали0,23 % + Динаміка національного складу населення 1959 1989 2001 українці82,3 %91,2 %95,4 % росіяни10 %6,8 %3,6 % поляки4,2 %1,1 %0,6 % білоруси0,4 %0,5 %0,3 % євреї0,4 %0,1 % — інші2,6 %0,3 %0,2 %
Мовний склад Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська1240796,05 %російська4563,53 %польська210,16 %білоруська160,12 %німецька20,02 %інші/не вказали150,12 %Всього12917100 % Рідна мова за національностями за переписом населення 2001 року: Національністьусього, осіб%Рідна мовасвоєї національностіукраїнськаросійськаосіб%осіб%осіб%українці12 31895,412 27299,6 - -400,3росіяни4593,639085,06814,8 - -поляки740,62128,45168,922,7білоруси380,31539,5513,21744,7інші260,2830,81142,3726,9не назвали20,0 - - - - - -
Прізвища На основі даних з телефонного довідника, в якому зібрано власників помешкань не лише у Винниках, але й у межах Львівської міської ради (орієнтовно станом на кінець 1990-х — початок 2000-х років) були визначені найчисельніші та найбільш типові групи прізвищ, які мали львів'яни, а також й винниківці. Винники є особливими тим, що рівень поширеності груп прізвищ має умовний поділ на «верхню» та «нижню» частину міста, особливо це стосується частці носіїв російських та зросійщених прізвищ.
+Найпоширеніші суфікси прізвищ у Винниках (початок 2010-х років)Суфікси прізвищ% -ський(а), -цький(а), зький(а)12,6 -ук, -юк6,6 -ов(а), -ев(а), -єв(а)6,1 -ак, -як6,0 -ко (без -енко)5,2 -ик, ік5,0 -ич, -іч4,5 -ів, -їв4,5інші групи суфіксів49,6
Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини 1867—1918 — Винниківський судовий повіт (Австро-Угорщина). До повіту належали: Білка Королівська, Білка Шляхетська, Винники, Виннички, Вовків, Давидів, Дмитровичі, Гаї, Гончарі, Глуховичі, Гочманів, Загірці, Кам'янопіль, Жирівка, Журавники, Козельники, Кротошин, Кугаїв, Лисиничі, Миклашів, Милятичі, Підберізці, Підбірці, Селиська, Сухоріччя, Товщів, Черепин, Чишки, Чарнушовичі, Чижиків, Унтерберґен(; Підгірне), Вайнберґен (Винники) (). 1 листопада 1918 — 16 квітня 1919 — ЗУНР (Винниківський судовий повіт). 1 листопада 1918 — збори українців у Винниках (комісаром Винниківського судового повіту обрано професора Пилипа Миська). 1—22 листопада 1918 — осідок комісаріату Винниківського судового повіту у Винниках (згодом до 15 березня 1919 — у селі Миклашів). 15 березня 1919 — 15 квітня 1919 — осідок комісаріату Винниківського судового повіту у Винниках. 1919—1939 — у складі Другої Речі Посполитої. 23 грудня 1920 — 4 грудня 1939 — у складі Львівського воєводства (Львівський повіт). 1924—1939 — міська ґміна Винники. 17 жовтня 1933 року розпорядженням міністра внутрішніх справ гміна Винники Львівського повіту Львівського воєводства піднесена до статусу містаRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 17 października 1933 r. o podniesieniu gminy Winniki w powiecie i województwie lwowskiem do rzędu miast, rządzących się ustawą z dnia 13 marca 1889 r. . 19 вересня 1939 — 30 червня 1941 — перша більшовицько-російська окупація. 27 листопада 1939 — у складі Львівського воєводства (Львівський повіт). 4 грудня 1939 — у складі Львівської області (Львівський повіт). 10 січня 1940 статус міста Винникам підкріплено радянським режимом. 1940 радянська влада ліквідувала Львівський повіт, а його територію поділила на чотири окремих райони: Львівський, Винниківський, Сокільницький, Щирецький. 10 січня 1940 — 26 вересня 1959 (за винятком періоду німецької окупації) місто було центром Винниківського району Львівської області. До Винниківського району, у різний період, належали села:Підберізці, Чишки, Верхня Білка, Нижня Білка, Дмитровичі, Виннички, Гаї, Чижиків, Глуховичі, Гончари, Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Великі Кривчиці, Лисиничі, Підбірці, Ямпіль, Кам'янопіль, Козельники, Пасіки-Зубрицькі, Кротошин, Сихів, Зубра, Гори. 30 червня 1941 — 27 липня 1944 — німецька окупація. 1941 — 1944 — сільська ґміна Винники, до складу якої не входило м. Винники, але правління ґміни знаходилось у Винниках. До ґміни належали села: Чишки, Чижиків, Дмитровичі, Гаї, Глуховичі, Підберізці і Виннички. З 1 серпня 1934 по 1939 ці села входили до складу ґміни Чишки, а також до цієї ґміни належало й с. Гончари. Під час німецької окупації (1942—1944) Винники та близько 20 навколишніх сіл введено в адміністративні межі Львова. Винники входили до складу VIII-ї дільниці міста Львова (Вайнберґ). Разом із Винниками до дільниці входили Кривчиці, Лисиничі, Підбірці та Кам'янопіль. Керівником VIII-ї дільниці був п. Харкевич — колишній січовий стрілець. 27 липня 1944 — 24 серпня 1991 — у складі СРСР. Рішенням Львівського облвиконкому 26 вересня 1959 року Винники підпорядковано Ленінській районній раді Львова. 6 травня 1972 року, виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про зміну підпорядкованості міста Винники Львівської області» (передати місто Винники Ленінської районної Ради в підпорядкування Червоноармійській районній Раді депутатів трудящих міста Львова). З 24 серпня 1991 року — у незалежній Україні.
Історія
Давня доба V тис. до н. е. — поселення лінійно-стрічкової кераміки (урочище Лазки). Поселення культури лійчастого посуду.
IX—XX століття — урочище «Торговиця» (район верхньої частини сучасної вул. Шевченка; територія біля Винниківської школи мистецтв, між горами Лисівка та Жупан) — історичний центр Винників.
992 — підкорення князем Київським Володимиром Великим білих хорватів, остаточне приєднання до складу Київської Русі. 1080-ті — 1145 — у складі Звенигородського князівства. 1145 — 1199 — у складі Галицького князівства.
1253—1349: Руське Королівство (Галицько-Волинська держава; протистояння з Золотою Ордою) XIII століття — дерев'яний Винниківський замок.
Друга половина XIII століття — король Лев Данилович подарував війтові Бертольдові Штехеру млин «Сільський кут» зі ставом поблизу Львова, а також село Малі Винники з млином, ставом, корчмою і хутором Підберізці.
Початок XIV століття — Матеус Штехер (львівський війт німецького походження) — володар Винників. Син першого львівського війта Бертольда Штехера.
1349—1387: Руське Королівство (протистояння з Польщею та Угорщиною) 22 серпня 1352 — перша письмова згадка про Винники (за короля Казимира III). 1365 — перша письмова згадка про с. Млинівці (Винники) (територія в районі Винниківського озера).