«Кіно» — щомісячний україномовний часопис про кінематограф, заснований Всеукраїнським фотокіноуправлінням (ВУФКУ) у 1925 році. Журнал виходив у Харкові (1925 рік та 1932-1933 роки) та Києві (1926-1932 роки).Від упорядників // "Кіно" (1925-1933) : систематичний покажчик змісту журналу. Упорядники : Н. Казакова, Р. Рослик. Київ: Національна парламентська бібліотека України. 2011. 256 стор.: С. 5-9

Загалом вийшло 109 фізичних одиниць журналу, а враховуючи подвійні номери - 135 чисел.

Історія В 1926 році виходить раз на місяць. З 1927 року починає видаватися раз на два тижні, проголошує себе «Найкращим в СРСР двотижневим журналом кінематографії». Хоча журнал найчастіше підписували анонімно, наприклад, «Редагує Колегія», починаючи з №12 за 1926 рік редакційні статті підписує Микола Бажан. Тираж журналу сягав 8,5 тис. екземплярів.

На початку 1930-х років разом із переформатуванням ВУФКУ у підконтрольну Москві «Українафільм» інформація в журналі набуває все більш ідеологічного та звинувачувального характеру. В 1933 році журнал «Кіно» припиняє свою роботу.

Тематика

У часописі була представлена інформація про кінематограф як України, так і радянських республік і закордонних країн. Змістовне наповнення видання включало всю специфіку творення кіно: виробництво, прокат, сценарії, режисура. Журнал мав своїх власних кореспондентів за кордоном — Франція, США, Чехословаччина та Німеччина. Це дозволяло журналу «Кіно» розповідати своїм читачам достовірну інформацію з найкращих кіноринків того часу. До авторів часопису входили не лише журналісти, але і актори, письменники, режисери, працівники виробничої сфер, яких стабільно залучали для якнайцікавішого висвітлення молодого мистецтва. Свої статті автори писали аргументовано і недвозначно, що забезпечувало велику популярність цього журналу. Серед ілюстраторів журналу, зокрема, були Олександр Довженко, Володимир Татлін, Костянтин Болотов, Микола Івасюк, Василь Касіян, Фотій Красицький, Еріх Мордмілович.

Зразком захисту національного українського кіно є статті керівників ВУФКУ і директора Одеської кіностудії П. Нечеса, який підтримав О. Довженка у його перших спробах на ниві кінематографу. Автори часопису боролися за можливість виходу українського кіно на закордонні ринки та ринки союзних республік, критикували обмежувальні заходи щодо вітчизняного кіно і намагалися обмежити формалізм та бюрократизм у ставленні до творчості. Наприклад, у статті «Адміністратори в кіно» П. Нечес казав: «За останні два роки на різні наради, конференції, засідання у справах покращання адміністративного персоналу витратили не менше, як два місяці часу і списали біля двох пудів паперу на найцікавіші постанови. Всі ці постанови лагідненько, в нових теках лежать собі по секретаріатах, відділах Правління фабрик. Жодної з них поки що не запроваджувалося в життя»Л.Брюховецька, Розквіт і знищення Журнал «Кіно» (1925–1933).

Наприкінці 20-х рр. журнал сфокусувався на висвітленні проблем із згортання незалежності українського кіно. Проте якість журналу «Кіно» була на високому рівні, про що свідчить той факт, що його отримували паризька та лондонська бібліотеки, академічна читальня в Празі, кіночитальня в Берліні. Натомість до Одеси і Києва надходила європейська преса з відгуками на українські фільми.

Редколегія До офіційного складу редколегії в різні роки входили Б. Ліфшиц, М. Христовий, І. Воробйов, П. Косячний, Д. Фальківський, Г. Епік та ін.

Див. також Кінематограф України Українське кіно у 1893-1922 роках Кінематограф Західної України (1896-1939) Українське кіно 1930-1940-х років Кіно (журнал, Львів)

Джерела

Примітки

Посилання

Журнал «Кіно» в Електронній бібліотеці «Україніка» Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського (окремі номери за 1926—1931 роки) Журнал «Кіно» в Електронній бібліотеці «Культура України» Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого (номери за 1925—1931 роки) Журнал «Кіно» в Електронній бібліотеці «ВУФКУ» (номери за 1925—1930 роки, лише обкладинки) Журнал «Кіно» на сайті LIBRARIA - Архів Української періодики он-лайн (109 номерів; якісна навігація) Станіслав Мензелевський. Стрімка історія журналу «Кіно», або чому в Україні досі бракує притомної кінокритики//Читомо. Проєкт Екземпляри XX