Фе́ї (, )Katharine Mary Briggs (1976) 'An Encyclopedia of Fairies. New York, Pantheon Books. «Euphemistic names for fairies» p. 127 — в кельтському фольклорі духи, що ведуть утаємничений спосіб життя і при цьому здатні втручатися в повсякденне життя людини. Феї могли бути як окремим видом духів, так і збірною назвою, тому їхній образ дуже строкатий. Популярний образ феї як мініатюрної та привабливої жінки сформувався в епоху розквіту романтизму в західній літературі і отримав розвиток у вікторіанську епоху. В широкому значенні під феями прийнято розуміти всіх споріднених міфологічних істот народів Європи, а часом і інших регіонів, які нерідко кардинально відрізняються одна від одної.
Етимологія Слово «фея» походить від fae — англійського прочитання латинського слова fata — «доля». Передусім під феями малися на увазі різноманітні духи-помічники та провісники майбутнього. Fae в свою чергу сходить до праіндоєвропейського *bha- — «говорити, мовити, ректи». В сучасній англійській мові переважно вживається не fae, а fairy — так з початку XIV ст. називалася земля, де мешкають духи (fairyland), ототожнювані з феями. В британському фольклорі вважалося, що про присутність фей свідчать знаки на землі, схожі на рукотворні — кільця грибів, скам'янілості морських їжаків, а також камені вздовж доріг, прокладених римлянами, котрими позначали відстані.
Також у германських мовах є подібне слово fey, утворене від давньоанглійського fæge — «приречений на смерть» чи «призначений долею» і також «боязкий», «немічний», від протогерманського *faigjo з тим же значенням, виниклим, як і foe — «ворог» від давньогерманського fehan — «ненависть» або готського faih — «обман». З ним пов'язується санскритське pisunah — «злісний».
Образ
Феями (фейрі) в англосаксів спочатку називалися різні види духів, здатні впливати на долю людини, допомагаючи в скруті чи повідомляючи про майбутнє знаками: брауні, піксі, ельфи, лепрекони, спрайти, гобліни, морські діви. Разом з тим, до обсягу фей зазвичай належать духи природи, і хоча вони можуть перебувати в людських житлах, проте не є суто домашніми духами. Зрідка феями могли називатися й люди, котрим приписувалися магічні здібності. Таким чином, слово «фея» була радше вказівкою на функцію істоти, а не її видову належність. З цієї причини первісний вигляд фей міг бути різноманітний — від високої сяйливої істоти до потворного карлика; феї могли бути як жіночої, так і чоловічої статі. Часом феями вважалися душі дітей, які померли нехрещеними, або душі язичників.
Здібності фей різноманітні: ставати невидимими, створювати майстерні вироби, виконувати роботу за людей, які шанують їх, викрадати нехрещених дітей, замінюючи власними. Вважалося, феї допомагають тим, хто лишає для них підношення, наприклад, молоко, виконують тоді за господарів будинку дрібну роботу. Мірошники, передусім у Шотландії, вважалися товаришами фей, тому вони ніколи не будуть пограбовані, а з настанням темряви феї трудяться на млині замість хазяїна. Існує переказ про мірошника з Гемпшира, який вночі підглянув за феями і вони дали йому дві пригорщі чарівного зерна. Відтоді мірошник тривалий час брав зерно з запасів, а вони не зменшувались. За повір'ям, якщо знати ім'я феї, то можна сказати їй своє бажання і фея виконає його; але за виклик фея може образитись і жорстоко помститись. Ображені феї кидають каміння, задмухують свічки, скидають посуд з полиць, напускають в будинок дим, а крім того не дають зростати пшениці. В деяких переказах феї забирають жінок до себе, щоби ті піклувалися про дітей фей, а потім повертають, заплативши золотом. В інших варіантах потворний чоловічок забирає людську жінку, щоб вона доглядала його прекрасну дружину й дочку. У скандинавів є подібні історії про те, як феї викликають жінку аби прийняти пологи у викраденої смертної. В нагороду феї дають повитусі лікувальну мазь для очей її дитини. З цікавості жінка вирішує випробувати мазь на собі, після чого повертається додому сліпою, або здатною відтоді бачити фейBriggs (1976) «Fairy ointment» p. 156.. Якщо жінка помирала після пологів, вважалося, що феї забрали її доглядати за власними дітьми. Хто опинявся в їхніх володіннях, міг провести там сотні років, які здавалися йому одним днем. На додаток, феям приписувалася здатність перетворюватися на тварин: звичайних, як-от олень, або чудовиськ. Так, у «Легендах Кнокшібагна» описується як фермер побачив королеву фей, що перетворилася на чорного коня з крилами яструба та хвостом дракона, що голосно шипів і дихав полум'ям.
Відомі перекази про те, як людина зустрічає групу фей, що йдуть вервичкою з місця, де більше не можуть жити — бо покидають невдячних людей, або не можуть витерпіти звуку церковних дзвонів. У частині переказів феї здатні насилати омануNorthumberland Folk Tales by Rosalind Kerven (2005) Antony Rowe Ltd, p. 532. Також викрадають дрібні речі, заплутують гриви коням, збивають мандрівників з дороги. Викраденнями людей феями пояснювалася раптова смерть — феї забирають людину, а її труп — це майстерна підробка з дерева, лишена натомість. Феї можуть заманити людину на свої танці й бенкети, але хто приєднається, буде змушений танцювати до самого світанку без перепочинку. Отямившись, людина може виявити себе побитою, паралізованою чи затерплою. Побутували й інші повір'я, що людина, забрана феями, «відмічена» та після повернення буде чимось видатна. Також вірили, що зникла людина може повернутися рівно в річницю зникнення. Смерть фольклориста Роберта Кірка пояснювалася викраденням феями: він помер, переходячи кургани, та опинився в полоні фей за розголошення їхніх таємниць.
За деякими віруваннями, феї тримають незвичайних тварин, зокрема псів. Ці пси можуть бути дивного вигляду, наприклад, зелені, чи дуже страшні. Буває, феї віддячують за допомогу їм золотом, але потім воно перетворюється на листя, квіти, печиво чи інші марні речі. Трапляються перекази про похорони фей. Своїх померлих вони кладуть у маленьку труну, обкладену квітами, похоронна процесія також несе багато квітів і прямує до церкви. У одній з історій чоловік бачить такий похорон, з несподіванки скрикує і тоді феї розлітаються, колючи його, чим змушують втекти.
Як часто траплялося з істотами язичницької міфології після запровадження християнства, феї описувалися як палі янголи, що після скинення з неба опинилися в різних місцях Землі. Таке вірування, підтримуване духовенством, зокрема поширилися при становленні пуританства, і тоді ж феї стали уявлятися злішими. Спілкування з феями стало розглядатися як форма чаклунства і відповідним чином каратися. За іншими віруваннями, феї жили в Раю, та були вигнані за недостатню чистоту, а в Пекло їх не впустили за те, що виявилися недостатньо грішні. «Вважається, що ті, кого називають… феями, займають проміжну сходинку між людиною і ангелом, подібно демонам в минулому», — писав преподобний Роберт Кірк у 1691 році. Прямий стосунок до цієї ідеї має і повір'я про те, що феям доводиться щорічно платити данину дияволу, інакше той забиратиме десяту частину фей до Пекла. Таким чином, не будучи демонами, феї перебували у владі диявола.
Захистом від фей вважалося залізо та сталь: феї не можуть увійти в хату, зачинену на залізний замок; не зашкодять людині, що носить залізну шпильку; не зможуть викрасти дитину, коли лишити біля колиски ножиці чи щипці; не залізуть через комин, якщо лишити в печі лезо коси тощо. Хто потрапить під чари фей, повинен торкнутися заліза чи одягнути одяг навиворіт і тоді звільниться. У Вельсі вважали, що коли людину намагаються викрасти феї, їй треба вхопитися за траву і викрадачі відпустять. На заході Англії вірили, що фей відлякують сіль та риба. Традиція солити масло можливо виникла спершу для його захисту від псування феями. Також засобами від цих духів вважалися чотирилисна конюшина, ромашки, звіробій, вербена, ясен; а також камені з природними отворами. Феї начебто не можуть перейти водний потік. Також засобами від них вважалися християнські хрест і молитва. За ірландськими віруваннями, феї не можуть обійти кут будинку, ненавидять слова подяки.
Образ феї як гарної молодої дівчини з крильцями метелика чи бабки виник досить недавно, у другій половині XIX століття за Вікторіанської та Едвардівської епох Великої Британії. В фольклорі феї якщо літають, то чарівним чином, або на «парашутиках» жовтозілля та спинах птахів. Комашині крила фей виникли як романтична раціоналізація магічного польоту. В рамках «Кельтського Відродження» феї стали вважатися характерним образом ірландської культури.
Спостереження фей
Примітно, що навіть у час, здавалося б, занепаду вірувань в чарівних істот, чимало дітей, а часом і дорослі, стверджують ніби особисто зустрічали фей: маленькі чоловічки дозволяють себе розглядати, залазять на долоні, причому як на природі, так і в приміщеннях. Так, антрополог Волтер Еванс-Ветц у 1912 році наводив 102 свідчення від очевидців з'яви фей.
Влітку 1917 року в селі Коттінглі, двоє дівчат, 10-річна Елсі Райт і 16-річна Франсіс Гриффіт, стверджували, що регулярно бачать в лісі гномів і фей. Попросивши у батька фотокамеру, вони зробили знімки танцюючих у повітрі чотирьох фей і гнома. На фото ці істоти мали популярний образ чоловічків з крилами метелика. Кисті нагадували плавники зі з'єднаними пальцями, а «борода» гнома була відростком голови. Ажіотаж навколо «свідчення» існування фей спонукав до наслідувань, ще декілька людей надали впродовж 1920-х років власні знімки цих істот .
Артур Конан Дойл, оскільки був прихильником спіритизму, відправив знімки на експертизу Оліверу Лоджу — одному з провідних фізиків Великої Британії. Той відповів, що фотографії підроблені, проте преса в 1920—1922 роки регулярно цікавилася спілкуванням дівчат із феями і ті робили нові знімки. В 1978 році британський письменник Фред Геттінгс виявив, що феї на фото співпадають з малюнками Артура Шеппертона в «Книзі подарунків принцеси Мері» (1915). Самі Елсі та Франсіс у 1970-і й 1980-і кілька разів стверджували, що бачили фей у дитинстві, але не могли їх зняти, тому вдалися до підробки для наочності. В 1983 році вони все ж зізналися, що феї були вирізаними малюнками, що трималися на шпильках, а гном — глиняною фігуркою.
У 1927 році в Британії було засновано окультне напівтаємне Товариство дослідження фей, що займалося збором свідчень існування цих істот і фольклору про них. Товариство проіснувало до 1990-х, а з 2014 відновлено онлайн.
У 2007 році лондонський майстер з реквізиту Ден Байнс створив фальшивий труп феї, що виглядав як людинка з крилами, подібними на листя. На цей першоквітневий жарт, однак, відгукнулося кілька сотень людей, які стверджували, що бачили подібних істот, і заперечували факт підробки навіть після Байнсового підтвердження, що це фальшивка.
Трактування образу Залишки корінного населення. Уявлення про фей могли виникнути в прибулого населення, що завоювало місцевих жителів (можливо, в бритів, які підкорили невідомі місцеві племена); ті з аборигенів, які переховувалися від завойовників, або й чинили їм опір, вели партизанську боротьбу, стали уявлятися як невидимі, мстиві сили. В кельтському фольклорі нерідко згадується «маленький народ», який, рятуючись від загарбників, змушений був піти під землю, в кургани, особливо вздовж британського західного узбережжя. Перевага зеленого одягу фей пояснюється його придатністю для маскування, а використання магії — як засіб протистояти добре озброєним прибульцям з інших земель. Іноді в фольклорі зазначається, що феї бояться заліза. Це може свідчити, що аборигени не вміли його обробляти, натомість завойовники володіли залізною зброєю.