Дніпропетровська і Павлоградська єпархія — єпархія УПЦ московського патріархату з центром в Дніпрі, Україна; включає території східних районів Дніпропетровської області.

Заснована 1775 року як Слов'янська і Херсонська, згодом Катеринославська.

Історія

У міру анексії Російською імперією у XVIII столітті територій, що раніше контролювалися Османською імперією, посилився приплив поселенців різних народностей православного віросповідання на нові території.

Спочатку малонаселена область відносилася до Київської єпархії через полтавських протопопів; з 1760 року — за допомогою Старокодацьких намісників.

Слов'янська і Херсонська єпархія (1775—1784) За пропозицією князя Григорія Потьомкіна, указом імператриці Катерини II від 7 вересня (вступив до Синоду 9 вересня) 1775 року Новоросійська губернія була включена в нову Слов'янську й Херсонську єпархію з кафедрою в Полтаві. На місто Слов'янськ було перейменовано Микитин Ріг, що повинен був стати центром Слов'янської провінції Азовської губернії на руїнах Січі, а землі Січі заселити неукраїнським, слов'янським елементом з Балкан та Росії. У межі єпархії також увійшла Азовська губернія, включаючи і козацьку слободу Половиця, на місці якої згодом був побудований Катеринослав.

Маріупольська і Готфійсько-Кафайська Митрополія (1779—1786)

Після захоплення Криму до складу Російської Церкви найвищим указом від 14 березня 1779 була приєднана частина грецької церкви, — автономна грецька Готфійська й Кафійська митрополія, що опіковувала греків на території Слов'янськоїй Херсонської єпархії після їхньої депортації з Криму разом з іншими християнами як вірмени. Митрополія існувала до кончини 16 лютого 1786 її архиєрея — Ігнатія Маріупольського.

Слов'янська і Херсонес-Таврійська єпархія (1784—1786) У квітня 1784 року до єпархії був приєднаний (Анексія Кримського ханства) також і захоплений Росією Крим після чогу назва була змінена на Слов'янську й Херсонес-Таврійську.

Катеринославська і Херсонес-Таврійська єпархія з катедрою у Полтаві (1786—1797) 28 листопада 1786, з призначенням на кафедру Катеринославського архієпископа Амвросія (Серебреннікова), єпархія була перейменована на Катеринославську, але кафедра продовжувала перебувати у Полтаві до 1797 року. Архієпископ Амвросій прибув до Катеринославської єпархії на початку січня 1787 року, коли саме місто Катеринослав ще не почали будувати.

Для перебування Катеринославського архієрейського будинку в листопаді 1791 року (ще 25 квітня 1788 пішов найвищий указ про заснування нового монастиря для перебування Катеринославського архієрея), за пропозицією архієпископа Амвросія і згоди князя Потьомкіна, був обраний Самарський Пустинно-Миколаївський монастир, проте, за свідченням архієпископа Гавриїла (Розанова), ні Амвросій, ні його наступники там ніколи «не живали», залишаючись в полтавському Хрестовоздвиженському монастирі.

Замість Маріупольської та Готфійсько-Кафайської Митрополії було створено Феодосійське й Маріупольське вікаріатство Катеринославської єпархії, що існувала у 1787—1799 роках.

Новоросійська і Дніпровська єпархія з катедрою у Новомиргороді (1797—1803) 21 грудня 1797, за указом Павла I, кафедра була переміщена до Новомиргороду; єпархія ж перейменована на Новоросійську (так як Катеринослав був перейменований на Новоросійськ).

Катеринославська, Херсонська і Таврійська єпархія (1803—1837) У 1803 році єпархія знову отримала назву Катеринославської, і її кафедра в наступному році перемістилася до знову перейменованого споруджуваного Катеринослава.

1813 року незначна частина західних земель єпархії відійшли до новоствореної Кишинівської єпархії, яка включала в себе Бессарабію, приєднаної до Росії в результаті російсько-турецької війни 1806  — 1812 років.

Катеринославська і Таганрозька єпархія (1837—1911) 9 травня 1837 року з Катеринославської єпархії була виділена самостійна Херсонська єпархія; у веденні першою з тих пір залишалася лише Катеринославська губернія.

Катеринославська і Маріупольська єпархія (1911—1921) З відділенням Таганрізького та Ростовського повітів від Катеринославської губернії була змінена назва єпархії.

Катеринославська і Новомосковська єпархія (1921—1926) Уло утворено Донецьку губернії, до єпарії якої відійшли єпархії східних повітів Катеринославської губернії.

Катеринославська єпархія УАПЦ (1921-1930-ті роки) 1921 року було утворено Українську автокефальну православну церкву. Частина парафій Катеринославської єпархії увійшла до однойменної єпархії в її складі. Та вже у 1930-х роках, через ліквідацію УАПЦ, майже всі парафії перейшли в юрисдикцію Дніпропетровської єпархії Українського екзархату.

Дніпропетровська і Запорізька єпархія (1926—1992) 1926 року створено Дніпропетровську єпархію Українського екзархату.

З 1961 до 1990 року тимчасово управлялася Сімферопольськими архиєреями.

Дніпропетровська і Криворізька єпархія (1992—1996) 1992 року зі складу Дніпропетровської єпархії рішенням Синоду УПЦ МП була виділена самостійна Запорізька єпархія.

Дніпропетровська і Павлоградська єпархія (з 1996) 27 липня 1996 року зі складу Дніпропетровської єпархії рішенням Синоду УПЦ МП була виділена самостійна Криворізька єпархіїя.

Перелік назв єпархії

Слов'янська і Херсонська 7/9.IX.1775-1784 Слов'янська і Херсонес-Таврійська 1784-9.IX/28.XI.1786 Катеринославська і Херсонес-Таврійська 9.IX/28.XI.1786-31.XII.1797 Новоросійська і Дніпровська 31.XII.1797-4.XII.1803 Катеринославська, Херсонська і Таврійська 4.XII.1803-9.V.1837 Катеринославська і Таганрозька 9.V.1837-1.IV.1911 Катеринославська і Маріупольська 1.IV.1911-1921 Катеринославська і Новомосковська 1921—1926 Дніпропетровська і Запорізька 1926—1992 Дніпропетровська і Криворізька 1992-27.VII.1996 Дніпропетровська і Павлоградська з 27.VII.1996

Єпископи

Євген (Булгаріса) (1 жовтня 1775 — 5 травня 1779) — з Венеційської республіки Никифор (Феотоки) (6 серпня 1779 — 28 листопада 1786) — з Венеційської республіки Амвросій (Серебренников) (28 листопада 1786 — 13 жовтня 1792) Іов (Потьомкін) (27 лютого — 10 травня 1793, т/к, єп. Феодосійський; 7 лютого 1812 — 28 березня 1823) Гавриїл (Бенулеску-Бодоні) (10 травня 1793 — 29 вересня 1799) — з Габсбурзької монархії Афанасій (Іванов) (1 жовтня 1799 — 18 серпня 1805) Платон (Любарський) (18 серпня 1805 — 20 жовтня 1811) Феофіл Татарський (19 травня 1823 — 16 жовтня 1827) Онисифор (Боровик) (28 листопада 1827 — 20 квітня 1828) Гавриїл (Розанов) (22 травня 1828 — 9 травня 1837) Анастасій (Ключар) (22 травня 1837 — 14 квітня 1838) Інокентій (Александров) (23 квітня 1838 — 19 серпня 1853) Леонід (Зарецький) (19 серпня 1853 — 14 листопада 1864) Платон (Троєпольський) (13 грудня 1864 — 21 серпня 1868) Олексій (Новосьолов) (21 серпня 1868 — 23 червня 1871) Феодосій (Макаревський) (23 червня 1871 — 5 лютого 1885) Серапіон (Маєвський) (16 лютого 1885 — 5 грудня 1891) Августин (Гуляницький) (14 грудня 1891 — 30 листопада 1892) Володимир (Шимкович) (5 грудня 1892 — 12 червня 1896) Симеон (Покровський) (12 червня 1896 — 4 жовтня 1911) Агапіт (Вишневський) (4 жовтня 1911 — 2 січня 1919) Димитрій (Вербицький) (1919) т/к, єп. Уманський Гермоген (Максимов) (1919 — листопад 1920) Володимир (Соколовський-Автономов) (1921 — кін. 1925) Макарій (Кармазін) (1925—1928, (?) 1937) Георгій (Делієв) (1928—1936/1937) Костянтин (Дьяков) (1929) т/к, архиєп. Харківський Сергій (Гришин) (1931) т/к, архиєп. Полтавський Димитрій (Маган) (24 червня 1942—1943/1944) Андрій (Комаров) (14 квітня 1944 — 17 липня 1955) Симон (Івановський) (липень — 19 жовтня 1955) т/к, архиєп. Вінницький Гурій (Єгоров) (19 жовтня 1955 — 21 травня 1959) Іоасаф (Лелюхін) (21 травня 1959 — 14 серпня 1961) Аліпій (Хотовицький) (14 серпня — 14 листопада 1961) 14 листопада 1961 — 20 липня 1990 — т/к архиєреями Сімферопольським Варлаам (Ільющенко) (20 липня — 17 вересня 1990) Никодим (Руснак), митрополит Харківський і Богодухівський, тимчасово керуючий (17 вересня 1990 — 24 листопада 1990) Гліб (Савін) (24 листопада 1990 — 17 липня 1992) Кронід (Міщенко) (19 вересня 1992 — 7 вересня 1993) Агафангел (Саввін) митрополит Одеський і Ізмаїльський тимчасово керуючий (7 вересня — 19 жовтня 1993) Іриней (Середній) (з 19 жовтня 1993)

Сучасний стан

Кафедральні собори Спасо-Преображенський кафедральний собор (Дніпро), Свято-Троїцький собор (Дніпро), Спасо-Нерукотворного Образу собор (Павлоград), Троїцький собор (Новомосковськ).

Благочиння (округи) Перший міський (правобережний) Другий міський (лівобережний) Лікарняний Дніпропетровський районний Павлоградський Перший Новомосковський Другий Новомосковський Синельниківський Юр'ївський Петропавлівський Васильківський Покровський Межівський

Парафіяльна статистика: 208 парафій; 208 священнослужителів (180 священиків, 28 дияконів).

Монастирі

Свято-Миколаївський пустельний Самарський чоловічий монастир у селі Орлівщина Новомосковського району; Свято-Тихвінський жіночий монастир у Дніпрі; Свято-Знаменський жіночий монастир у селі Вербівське Васильківського району; Свято-Вознесенський жіночий монастир у місті Тернівка.

Навчальні заклади катехізаційні курси (Дніпро), 45 недільних шкіл.

Див. також Дніпропетровська єпархія ПЦУ Храми Дніпра

Примітки

Посилання

Дніпропетровська єпархія на сайті РПЦ

У Дніпрі священик УПЦ МП розбещував рідних доньок, — обласна прокуратура В Онуфрія і ще понад 20 священників УПЦ МП знайшли російські паспорти У Дніпрі люди вийшли на мітинг проти УПЦ (МП). Попа, який розбещував рідних дочок, заборонили в служінні — Релігійна правда У Дніпрі пікетували кафедральний собор УПЦ (МП) Заборонити у Дніпрі церкву Московського патріархату: для розгляду петиції потрібно 3 тисячі підписів