Мура́тов Павло́ Па́влович (,  — 5 лютого, 1950) — російський письменник, музейний працівник, мистецтвознавець.

Життєпис

Народився в місті Бобров, Нині Воронезька область. Навчався в кадецькому корпусі. Вищу освіту отримав в Петербурзі, де закінчив залізничний Інститут шляхів сполучення. Створив першу подорож за кордон у 1905 — 1906 роках. По поверненню в Росію почав співпрацювати з російськими періодичними виданнями — (з 1906 р.) друкував статті в журналах «Весы», «Золотое руно», «Аполлон», «Старые годы».

Серед знайомих цього періоду -

Берберова Ніна Миколаївна (1901 — 1993) Ходасевич Владислав Феліцианович (1886 — 1929) Зайцев Борис Костянтинович (1881 — 1972) Некрасов Костянтин Федорович (1873 — 1940).

Тісно співпрацював з видавцем Некрасовим К. Ф. Видавництво мало різноманітні відділи, серед яких (російською)- «Переводная художественная литература», «Русская классика», «Современная русская литература», «Историческая литература», «Памятники Возрождения», «Памятники древнерусского искусства», «Биографическая библиотека».

До 1916 року, поки Некрасов не продав права на видавництво, з ним співпрацювали Олександр Блок, Костянтин Бальмонт, Валерій Брюсов, Андрій Бєлий, Олексій Толстой, Дмитро Мережковский, Федір Сологуб, Михайло Кузмін, В. Ходасевич, Б. Зайцев та інші. Належав до них і Муратов. З часткою цих літераторів Муратов зустрінеться в еміграції.

У 1914 році Некрасовразом з мистецтвознавцем П. П. Муратовым встиг надрукувати шість примірників литературно-художнього журналу «София», присвяченого дослідженням давньоруського мистецтва і порівняння його з мистецтвом західноєвропейським. В журнале тоді співпрацювали філософи Микола Бердяєв, М. Гершензон, В. Ходасевич, Б. Зайцев, И. Грабарь, Бенуа Олександр Миколайович та інші. Видання припинило існування у зв'язку з мобілізацією на фронт його багатьох співпрацівників, серед яких був і редактор П. П. Муратов. Муратов повернувся живим.

У 1918—1922 роках працював у відділі охорони пам'яток Наркомпроса РСФСР, разом з И.Грабарем брав участь в реставрації пам'яток Москви та Великого Новгорода. У 1918 році, аби підтримати литераторів в голодні роки, заснував разом з Ходасевичем та М. Осоргиним Книжкову красничку письменників. Муратов П. П. — також засновник Товариства італійських студій (итал. Studio Italiano).

Громадська діяльність Муратова не зупинялась на допомозі письменникам, бо голодували усі верства населення. Він брав участь в рятуванні не тільки письменників, співпрацював з Комитетом допомоги голодуючим (Помгол). У 1921 році, коли більшовицький уряд розпочав погроми громадських товариств інших ідейних (небільшовицьких) спрямувань, був заарештований разом з іншими співпрацівниками Помголу.

З 1922 року — в еміграції, спочатку мешкав у місті Берлін, потім перебрався у Рим. У 1927 році оселився у Парижі. Серед наукових зацікавлень Муратова — історія 1-ї світової війни. Драматичні політичні події в тогочасній Німеччині, прихід до влади фашистів в Німеччині і Іспанії спонукав старого історика і письменника перебратися у Велику Британію до початку нової війни. Помер у Ірландії.

Друковані твори Образы Италии, II 1911-12, III Berlin, 1924 Герои и героини, 1918 Магические рассказы, 1922 Эгерия, Berlin, 1922 Рассказы // «Современные записки», № 20, 1924, № 24, 1925 Приключения Дафниса и Хлои // «Современные записки», № 28, 1926 Мавритания // «Современные записки», № 33, 1927 Les icones russes, Paris, 1927 The Russian Military Campaigns of 1941—1943 (by WED Allen and Paul Muratof, part 1, 1943) The Russian Campaigns of 1944-45, New York, 1946 (by WED Allen and Paul Muratof) Caucasian Battlefields: A History of the Wars on the Turko-Caucasian Border 1828—1921 (by WED Allen and Paul Muratof, 1953)

Джерела

А. М. Муратов Павел Петрович //Энциклопедия фантастики: Кто есть кто /Под ред. В.Гакова. Минск: Галаксиас, 1995, с. 398. Deotto P. Mito e realta nelle 'Immagini d'Italia' di Muratov // L'Est europeo e l'Italia: Immagini e rapporti culturali. Studi in onore di Piero Cazzola. Genève: Slatkin, 1995, p. 419—428. Lettere di P.P.Muratov a B.A.Grifcov // Europa Orientalis, 1994, XIII, № 1, p. 189—206. Deotto P. Pavel Muratov i ego vklad v Serebrjanyj vek: Dissertacija. Milanskij universitet. (Dottorato di ricerca in Lingue e Letterature Slave comparate, VI ciclo). Milano, 1995 Толмачев В. М. Муратов, Павел Павлович// Культурология. XX век. Энциклопедия. Т.2. СПб.: Университетская книга, 1998, с.67-68 () Щемелёва Л. М. Муратов, Павел Павлович// Русские писатели 1800—1917. Биографический словарь. Т.4. М.: Большая российская энциклопедия; Фианит, 1999, с.171-175 (подробная биография, иконография, обширная библиография) Себежко Е. С. Муратов: образ Италии // Она же. Друг друга отражают зеркала… Уильям Бекфорд и его след в русской литературе. Москва; Калуга: Полиграф-Информ, 2002, с.120-144 Примочкина Н. М. Горький и Павел Муратов: История литературных отношений// Новое литературное обозрение, 2003, № 61 (3), с.273-287 Deotto P. Pavel Muratov (1881—1950)// Twentieth-century Russian emigré writers / Ed. by Maria Rubins. Detroit: Thomson Gale, 2005

Посилання

Див. також Мистецтвознавство Державний історичний музей Еміграція