Яненко-Хмельницький Павло (Павло Іванович (Янович) Хмельницький, також Яненко, Янович, Янченко; 1610-1620-ті — перед 1687) — військовий, державний і дипломатичний діяч Гетьманщини.
Біографія
Походження та ранні роки життя Павло, очевидно старший син, народився в 10-20 роках XVII століття. За однією з версій, доводився небожем Богдану Хмельницькому, адже батько Павла Іван (Ян) Михайлович Хмельницький був рідним братом гетьманаКривошея В. В. Козацька старшина Гетьманщини. Чигиринський полк // Гілея: науковий вісник: Збірник наукових праць, вип. 35. — К.: Всеукраїнська громадська організація Українська академія наук, 2010.Степанков В. Петро Дорошенко — шлях до булави // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2006. — Вип. 6. — С. 319.Дашкевич Я. Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури / 2-ге вид., виправл. й дововн. — Львів: Львівське відділення ІУАД ім. М. С. Грушевського НАН України / Літературна агенція «Піраміда», 2007. — 808 с. — ISBN 978-966-441-031-8. — с. 105.. У Реєстрі Війська Запорозького 1649 року бачимо Івана Хмельницького серед покозачених шляхтичів у містечку Чорному Камені Білоцерківського полкуКривошея В. Генеалогія українського козацтва. Білоцерківський полк. — К.: Стилос, 2002. — 184 с. ISBN 966-8009-28-2. — с. 34. В'ячеслав Липинський припускав, що саме він міг бути батьком Павла Яненка-ХмельницькогоЛипинський В. Твори. Архів. Студії. Том 2. Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. — Філядельфія, Пенсильванія, 1980. — с. 469..
За іншими даними, його батьком був Іван (Ян) Богуш (Богушевич), шляхтич з Любецького староства. З Богданом Хмельницьким Павло Яненко поріднився через шлюб з двоюрідною сестрою гетьмана, дочкою Філона Хмельницького — брата Михайла ХмельницькогоЗаруба В. Козацька старшина гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ: Ліра, 2011. — ISBN 978-966-383-297-5. — с. 917..
На користь першої версії свідчать згадки у тогочасних документах про Павла Яненка як про «братанича» або «небожа» (племінника, братового сина) Богдана Хмельницького (за другою версією його мали б називати зятем або шваґром).
Цікаво, що в донесенні польського посольства, яке перебувало у Богдана Хмельницького у липні-вересні 1650 року, Павла Яненка згадано як « Хмельницького». Це може побіжно свідчити про походження Яненка з якогось Червена (може означати Червенську землю; є також під такою назвою село в Україні та місто в Білорусі) чи Червєнця (є три місцевості в Польщі). І. Крип'якевич припускає, що Павло Яненко — син шляхтича Івана (в документі, на який він посилається — Петра) Хмельницького з Володимирського повітуКрип'якевич І. П. Богдан Хмельницький / Відп. ред. Ф. П. Шевченко, І. Л. Бутич, Я. Д. Ісаєвич, — 2-е вид., виправлене і доповнене. — Львів: Світ, 1990. — ISBN 5-11-000889-2. — с. 59., а саме ця місцевість називалася колись Червенською землею.
Як шляхтич, хоча й дрібний, Павло Яненко здобув непогану освіту. Єдиний його автограф засвідчує каліграфічний почерк автора, його тяжіння до кирилиці. Він підписувався часто «Павло Янович», а звали його найчастіше Павло Яненко і це прізвище потім перейшло до його родуЛипинський В. Твори. Архів. Студії. Т. 3 Україна на переломі 1657—1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім столітті. — Філадельфія: Східно-Європейський дослідний інститут ім. В. К. Липинського, 1991. — с.254-255..
Період Хмельниччини (1648—1657) Павло брав участь у переможних походах Богдана Хмельницького 1648—1649 років. Вперше згаданий в документах в Реєстрі Війська Запорозького 1649 р. серед військового товариства у складі Чигиринського полку 83-м після гетьмана Богдана Хмельницького, що вказує на його досить високе становище в тогочасній українській державіРеєстр Війська Запорозького 1649: транслітерація тексту / О. В. Тодійчук (голов. упоряд.); редкол.: Ф. П. Шевченко (відп. ред.) та ін. — К., 1995. — 592 с.. Протягом 1650—1654 років посідав уряд київського сотника.
Дипломатична діяльність В цей час Павло Яненко-Хмельницький проявив себе як успішний дипломат. Та й гетьману Хмельницькому було простіше й надійніше довірити таємні дипломатичні доручення своєму близькому родичу. В липні-серпні 1650 року був членом посольства від гетьмана Хмельницького, очолюваного київським полковником Антіном Ждановичем, до турецького султана Мегмеда IV. Метою цих зносин було добитись, щоб султан на випадок війни України з Річчю Посполитою допоміг Хмельницькому військом (тобто татарами); останній же, з свого боку, обіцяв припинити походи козаків на море, напади на володіння султана. Крім того, ці посли вели від імені Хмельницького переговори про підданство останнього ТуреччиніПетровський М. Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648—1654) // Нариси з історії України. Випуск IV. — К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1940. — с. 139.. Послів зустріли у Константинополі з великою увагою, вони удостоїлися аудієнції султана. Посли добились обіцянки, що султан вишле гетьманові на допомогу румелійські турецькі частини та молдавські й волоські війська. Порта запропонувала також гетьманові утримувати в Константинополі свого «резидента», постійного представника — привілей, який одержували тільки великі державиКрип'якевич І. П. Богдан Хмельницький / Відп. ред. Ф. П. Шевченко, І. Л. Бутич, Я. Д. Ісаєвич, — 2-е вид., виправлене і доповнене. — Львів: Світ, 1990. — ISBN 5-11-000889-2. — с. 151..
У травні 1651 року Павло Яненко разом з Андрієм Кульгою очолив посольство до Семигородського князя Ракоці Дєрдя II та молдавського господаря Василя Лупула. Метою посольства було залучення цих князівств до війни на боці України проти Речі Посполитої. Посольство до Молдови було також пов'язане з шлюбом між донькою Лупула Розандою та сином гетьмана Тимішем. Місія була успішною. Посли, зокрема, добре порозумілися з Лупулом, поговорили з Розандою, прискорили укладення союзу двох держав. 14 травня 1651 року вони відправили з Ясс два листи, адресовані гетьману та його сину, у котрих звітували про свою місію. В цьому ж році це посольство мало відвідати волоського господаря Матвія Басараба та трансильванського князя Ракоці Дєрдя II.
На посаді київського полковника З червняКоваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 2. — Київ: Видавництво «Стікс», 2008. — ISBN 978-966-96849-1-22008. — с. 211. (за іншими даними — з жовтняКривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини. — К.: «Стилос», 2009. — с. 426.) 1653 року Яненко виконував функції київського наказного полковника. Восени 1653 року їздив за тілом загиблого Тиміша Хмельницького до Сучави. Повернувся він до Чигирина 2 листопада. Гетьман Хмельницький вислав його з табору для організації похорону сина та доручив залишатись в Чигирині, чекати від нього відомостей. У надзвичайній ситуації (бунт війська, зрада татар) Яненко мав опікуватись дружиною та дітьми гетьмана Богдана, вивезти їх до Путивля під опіку царяГрушевський М. Історія України-Руси. В 10 тт. Т. IX (І пол.). Хмельниччина. Роки 1650—1653. — Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1957. — с. 682..
У січні 1654 року Павло Яненко бере участь у прийомі московського посольства В. Бутурліна в Переяславі. Провідні українські історики вважають, що під час проведення Переяславської ради він був генеральним осавулом і саме на цьому уряді присягнув на вірність царюКривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — c. 5.Грушевський М. Історія України-Руси. В 10 тт. Т. IX (І пол.). Хмельниччина. Роки 1650—1653. — Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1957. — с. 735..
Після Переяславської радиMiron Korduba. Chmielnicki Bohdan Zenobi (ur. ok. 1595†1657)… S. 337 обіймає посаду київського полковника. Є свідчення, що Яненко ще 2 (12) лютого 1654 року за невиконання наказу гетьмана Хмельницького стратив свого попередника Євтуха (Явтуха) Пішка (Піщенка). Хоча, тут, швидше за все, сталася помилка і ця подія відбулася, можливо, 2 (12) березня. Адже 23 лютого (5 березня) Яненко зустрічав московські війська перед їхнім в'їздом до Києва: «і за три версти перед Києвом, згідно із бажанням стріли їх полковники: новий Павло Яненко, і попередній Явтух Пішко, котрого Павло перемінив, і з ними коло 200 козаків і міщан»Грушевський М. Історія України-Руси. В 10 тт. Т. IX (І пол.). Хмельниччина. Роки 1650—1653. — Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1957. — с. 798.. А в кінці лютого, оглянувши міські укріплення Києва, московські воєводи дійшли висновку, що найкраще збудувати фортецю (острог) недалеко від Софійського монастиря. Це рішення викликало гостру протидію з боку митрополита С. Косова. Конфлікт було влагоджено після втручання київських полковників Павла Яненка-Хмельницького та Є. Пішка: фортецю заходилися ставити в обраному воєводами місціСмолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). — 2-ге вид., доп., перероб. — К.: Либідь, 1995. — ISBN 5-325-00721-1. — с. 477..
В березні-квітні 1654 року, під час наступу військ С. Потоцького та облоги Умані, Київський полк Яненка спочатку прикривав Київ та околиці від можливого нападу литовських та польських військ, потім йому було наказано виступити проти поляківАкты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 10: (Доп. к т. 3): Переговоры об условиях соединения Малороссии с Великою Россиею. 1653—1654. — СПб.: Тип. брат. Пантелеевых, 1878. — с. 397—399; 403—404; 406—407.. 28 травня (7 червня) полковник Павло Яненко-Хмельницький отримав новини з Бородянки, що поляки з литовським військом переправляються через Тетерів, сподіваючись їх під КиєвомФедорук Я. Міжнародна дипломатія і політика України: 1654—1657. — Ч. 1: 1654 р. — Львів, 1996. — с. 52-53.. 8 (18) червня мотовилівський отаман Павло Федоренко повідомляв Павлу Яненку про те, що «…поляків 20 тисяч людей у полі з перебраними татарами і в два коня хочуть іти на білоцерківські та київські місця»Федорук Я. Міжнародна дипломатія і політика України: 1654—1657. — Ч. 1: 1654 р. — Львів, 1996. — с. 121..
В серпні 1654 року під Мозирем Павло Яненко-Хмельницький розгромив польсько-німецький відділок війська Богуслава Радзивілла під командуванням Шимона (Симона) Пауші (Павші). Київські козаки піднялися на байдаках по Дніпру та Прип'яті до Мозиря, де й мали бій з литовським загоном Павші та з німцями, жінку Павші та 4 поляків взяли у полонДокументи Богдана Хмельницького / Упор. І.Крип'якевич. — К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1961. — с. 375.. Уже 10 (20) серпня Яненко був у Києві й повідомляв воєводі Федору Волконському, що збирається 17 (27) серпня з Київським полком на збір до гетьмана ХмельницькогоАкты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 14: (Доп. к т. 3): [Присоединение Белоруссии: 1654—1655]. — СПб.: Тип. Ф. Елеонского и К°, 1889. — с. 883—884..
15 (25) червня 1655 року гетьман своїм універсалом підтверджував угоду між ним та племінником: за дані на потребу Війська Запорозького 8 тис. злотих Богдан Хмельницький надавав Павлу в користування маєтності покійного пана Грузевича-Нечая: села Бугаївку, Беркове й за Прип'яттю, в околицях Чорнобиля, два села (Масани і Бортівку (Борщівку)) з млинами, а також двір у Києві.