До́пуск () — різниця між найбільшим і найменшим граничними значеннями (розмірів, масової частки, маси), задається на геометричні розміри деталей, механічні, фізичні і хімічні властивості. Призначається (обирається) виходячи з технологічної точності або вимог до виробу (продукту). Будь-яке значення параметра, котре опиняється в заданому інтервалі, є припустимим.

Допуск у машинобудуванні Допуск розміру

Допуск розміру характеризує розсіювання дійсних розмірів в межах від найбільшого до найменшого гранично допустимих розмірів, фізично визначає величину офіційно дозволеної похибки дійсного розміру елемента деталі в процесі його виготовлення. Допуск розміру завжди додатна величина і регламентується системою допусків і посадок.

Позначення Допуск IT = International tolerance; Верхнє і нижнє відхилення: ES = Ecart Superieur, EI = Ecart Interieur. Для отворів — великі букви (ES, D), для валів — малі (es, d).

Основні визначення Розмір — числове значення лінійної величини (діаметра, довжини тощо) у вибраних одиницях вимірюванняДСТУ 2500-94 Єдина система допусків і посадок. Терміни та визначення. Позначення і загальні норми.ДСТУ ISO 286-1-2002 Допуски і посадки за системою ISO. Частина 1. Основи допусків, відхилів та посадок.. Номінальний розмір — розмір, відносно якого визначаються граничні розміри і який застосовується для відліку відхиленьДСТУ 3321:2003 Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять. Номінальні розміри обирають під час конструювання на основі розрахунків або за конструктивними міркуваннями і проставляють на кресленні деталі або з’єднання деталей. Номінальні розміри після розрахунків округлюють до найближчого з рядів нормальних лінійних розмірів згідно з ГОСТ 6636-69 ГОСТ 6636-69 Основные нормы взаимозаменяемости. Нормальные линейные размеры., реалізованих на основі рядів переважних чисел. Дійсний розмір — розмір елемента, встановлений вимірюванням. Граничні розміри — Два граничні припустимі розміри елемента, між якими повинен знаходитись (або яким може дорівнювати) дійсний розмір. На кресленні деталі або з’єднанні проставляють номінальні розміри, а кожний з двох граничних розмірів визначають за його відхиленням від номінального. Відхилення (відхил) — алгебрична різниця між розміром (дійсним або граничним) і відповідним номінальним розміром. Дійсне відхилення (відхил) — алгебрична різниця між дійсним і відповідним номінальним розмірами. Граничне відхилення (відхил) — алгебрична різниця між граничним і відповідним номінальним розмірами. Розрізняють верхнє та нижнє граничні відхилення Верхнє відхилення (відхил) ES, es — алгебрична різниця між найбільшим граничним і відповідним номінальним розмірами. Нижнє відхилення (відхил) EI, ei — алгебрична різниця між найменшим граничним і відповідним номінальним розмірами. Основне відхилення (відхил) — одне з двох граничних відхилень (верхнє чи нижнє), що визначає положення поля допуску відносно нульової лінії. В цій системі допусків та посадок основним є відхилення, найближче до нульової лінії. Нульова лінія — лінія, що відповідає номінальному розміру, від якої відкладаються відхилення розмірів у разі графічного зображення полів допусків та посадок. Якщо нульова лінія розташована горизонтально, то додатні відхилення відкладаються вгору від неї, а від'ємні — вниз. Стандартний допуск ІТ — будь-який з допусків, що встановлюється системою допусків та посадок. Поле допуску — поле, обмежене найбільшим і найменшим граничними розмірами, яке визначається величиною допуску і його положенням відносно номінального розміру. У разі графічного зображення поле допуску міститься між двома лініями, що відповідають верхньому та нижньому відхиленням відносно нульової лінії. Квалітет (міра точності) — сукупність допусків, що розглядаються як відповідні одному рівню точності для всіх номінальних розмірів. Одиниця допуску i, I — множник у формулах допусків, що є функцією номінального розміру та який служить для визначення числового значення допуску. Вал — термін, що умовно застосовується для позначення зовнішніх елементів деталей, включаючи і нециліндричні елементи. Отвір — термін, що умовно застосовується для позначення внутрішніх елементів деталей, включаючи і нециліндричні елементи. Посадка — характер з'єднання двох деталей, визначений різницею їх розмірів до складання.

Квалітет

Величина допуску визначається квалітетом і розміром. Квалітет є мірою точності. Зі збільшенням квалітету точність зменшується (допуск зростає). Допуск за квалітетом позначається буквами IT із вказанням номера квалітету, напр. IT8 — допуск за 8 квалітетом. Квалітети від 01 до 4-го застосовуються для визначення точності виготовлення калібрів, і контркалібрів. Квалітети від 5-го до 12-го застосовують для виготовлення деталей, що утворюють з'єднання. Квалітети від 13-го до 18-го застосовують для задання параметрів елементів деталей, котрі не беруть участь у з'єднаннях і не справляють на них визначального впливу. Основна залежність задання допусків розмірів: IT, мкм = K * i, де K — квалітет (число одиниць допуску), i — одиниця допуску, мкм. На діаметри від 1 до 500 мм одиниця допуску функціонально зв'язана з номінальним розміром залежністю , мкм.

Абсолютна величина допуску (в мікронах) залежно від квалітету і розміру : Розмір, мм Допуск, мкм для квалітету 01 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17До 30,30,50,81,22346101425406010014025040060010003—60,40,611,52,5458121830487512018030048075012006—100,40,611,52,54691522365890150220360580900150010—180,50,81,2235811182743701101802704307001100180018—300,611,52,546912213352841302103305208401300210030—500,611,52,547111625396210016025039062010001600250050—800,81,52358131930467412019030046074012001900300080—12011,52,546101522355487140220350540870140022003500120—1801,223,55812182540631001602504006301000160025004000180—250234,571014202946721151852904607201150185029004600250—3152,54681216233252811302103205208101300210032005200315—40035791318253657891402303605708901400230036005700400—500468101520274063971552504006309701550250040006300

Аналогічні значення регламентуються стандартом на допуски і посадки (Limits and Fits) ISO 286-1:1988 .

Допуск форми і розташування поверхонь Відхилення, або похибки, форми і розташування поверхонь істотно впливають на параметри роботи механізмів, найважливішими з яких є точність і довговічність. Головна відмінність таких відхилень від похибок розмірів полягає у тому, що останні (якщо відсутні відхилення форми і розташування поверхонь) можна компенсувати регулюванням в процесі складання або застосуванням рухомих чи нерухомих компенсаторів. Тому, одночасно із системою допусків і посадок для з'єднань по гладких поверхнях введені і стандарти на допуски форми і розташування поверхонь.

Допуск форми () — найбільше допустиме значення відхилення формиДСТУ 2498-94 Допуски форми та розташування поверхонь. Терміни та визначення. ДСТУ ГОСТ 2.308:2013 Зазначення допусків форми та розміщення поверхонь (ГОСТ 2.308-2011, IDT). ГОСТ 24642-81. Допуски формы и расположения поверхностей. Основные термины и определения..

Під відхиленням (похибкою) форми () розуміють невідповідність між формою реальної поверхні або профілю, одержаної при обробці (виготовленні), і теоретичною (номінальною) формою поверхні або профілю, що задана в кресленні, яка оцінюється найбільшою відстанню від точок реального елемента по нормалі до прилеглого елемента.

Допуск розташування () — границя, що обмежує допустиме значення відхилення розташування поверхонь деталей.

Відхилення взаємного розташування поверхонь найчастіше оцінюють такими параметрами, як відхилення від перпендикулярності, паралельності, співвісності, торцеве биття, радіальне биття тощо.

Примітки

Посилання