Вільшанка або Ольшанка — річка в Україні, що протікає в межах Липовецького району Вінницької області, ліва притока р. Десна. Басейн Південного Бугу. Довжина 29 км, з них 14,2 км під ставками.
Бере початок поблизу с. Вербівка. Протікає також через села Біла, Брицьке, Вахнівка та Журава. У смт Турбів впадає у Десну, утворюючи водосховище. Вільшанка є четвертою за величиною річкою, що протікає територією Липовецького району.
Падіння по довжині річки - 64 м (1,4 м на 1 км), коефіцієнт звивистості 1,47. Площа водозбору становить 219 км² і має грушоподібну форму, територія в основному розорана, знаходиться в межах Подільського плато і покрита лесоподібними суглинками.
Долина звивиста, трапецієподібна, з порізаними ярами, схилами. Висота схилів іноді досягає 50-60 м. Заплава двобічна, між Вахнівкою і Турбовом - однобічна шириною від 50 до 250 м, складена мулисто-торфовими і мулисто-глинистими ґрунтами.
Річище помірно звивисте, біля сіл Білої і Вахнівки робить поворот на 90 градусів. Переважає ширина 3-4,5 м, глибина - 0,3-0,7 м. Швидкість течії - 0,1 м/сек. Дно рівне, замулене, іноді піщане. Береги пологі і стійкі. Льодостав з грудня до березня.
Історичні відомості Назва річки (як і багатьох інших річок в Україні з такою назвою) походить від вільхи, що часто росте на берегах. І тепер береги Вільшанки місцями дуже заросли, особливо осокою та очеретом.
Мабуть вперше річка Вільшанка згадується в показах представників Збаразьких і Острозьких за 1608 р. під назвою Джусави Великої. Її перетинав шлях з Прилуки до Липівця і насипані копці по її берегах служили своєрідними знаками між володіннями двох магнатів.
Сучасна назва зафіксована лише в XX столітті. Польські автори XIX ст. наводять лише форми Ольшанка, Ольшаниця (від «ольс», «олешшя» - заросле болото).
У давнину річки краю були більш повноводні. Припускають, що в лютому-березні 1596 року Северин Наливайко зупинив на Вільшанці натиск польського гетьмана Жолкевського, прорубавши на шляху кінноти ополонки. Пізніше цим прийомом скористався Іван Богун.
На цих берегах також відбувалися й інші історичні події: похід Яреми Вишневецького, сутички періоду Гайдамаччини, радянсько-української і Другої Світової воєн. Зокрема, на рубежі Вільшанки в січні 1944 року розпочалася велика танкова битва, так звана «друга Курська дуга».
Притоки Струмок Вільшанка, ліва Попів Став, права Селець (струмок), права Річка без назви - права притока у Липовецькому районі. Довжина річки 5 км., площа басейну - 10,2 км². Бере початок у с. Конюшівка. Тече переважно на південний схід через с. Брицьке і впадає у Вільшанку за 12 км. від її гирла. Річка без назви (Урочище Нагірняк) - права притока у Липовецькому районі. Довжина річки 5,2 км., площа басейну - 11,2 км². Бере початок на заході від с. Конюшівка. Тече переважно на південний схід і у с. Вахнівка впадає у Вільшанку за 6 км від її гирла.
Галерея .
Джерела Гавриков Ю.С. Реєстр річок Вінницької області.(Довідковий посібник, 2-ге видання, доповнене) – Вінниця: Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг, 2018 - 28 с. Олександр Роговий. Про що шумлять верби: історичні нариси про Корчинці-Ротмистрівку-Вербівку (XVIII-XXI століття). - Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2010. - 344 с.: іл. (с.10-11) Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 110 (Вільшанка № 3) Аркуш карти М-35-106 Аркуш карти М-35-94