Міхаель Віттман (, рідше зустрічається написання Віттманн або Вітманн; , Фогельталь — , між Сенто та Сент-Еньян-де-Краменій) — німецький офіцер Ваффен-СС, СС-гауптштурмфюрер, танкіст-ас Другої світової війни. Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1944).

Брав участь в операціях проти Польщі, Франції, Греції. В ході вторгнення в СРСР командував взводом штурмових гармат, брав участь у битві у на Курській дузі. 13 листопада 1943 року за один день знищив 20 танків Т-34, за 13 січня 1944 року — знищив 19 танків і 3 САУ СУ-76.

Особливо прославився в знаменитому бою при Віллер-Бокаж 13 червня 1944 року, коли командуючи ротою «Тигрів» 101-го важкого танкового батальйону Ваффен-СС, завдав поразки британській 7-ї бронетанкової дивізії. За підсумками цього бою екіпаж Віттмана знищив до 11 танків, 1-2 протитанкові гармати та кілька бронетранспортерів.

Один з найуспішніших танкових асів Другої світової війни — загалом за всю бойову діяльність знищив приблизно 138 танків і САУ. При цьому усі його перемоги підтверджені німецьким командуванням — проте їх не визнають радянські історики через фантастичну успішність його екіпажу (для порівняння: українець Дмитро Лавриненко, найкращий радянський ас, знищив 52 танки).

Був відомий під прізвиськом Чорний барон ().

Біографія Народився 22 квітня 1914 року в Баварії в селянській родині Йоганна і Урсули Віттманів.

З 1934 року служив у вермахті, в листопаді 1935 йому було присвоєно звання єфрейтор. З 1 листопада 1936 року — у військах Ваффен-СС, особистий номер — 311623.

Брав участь в операціях проти Польщі, Франції, Греції. В ході вторгнення в СРСР командував взводом штурмових гармат, брав участь у битві у на Курській дузі; за один день 13 листопада 1943 знищив 20 танків Т-34. За один день 13 січня 1944 знищив 19 танків і 3 САУ СУ-76.

14 січня 1944 року Міхаель Віттман був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. З презентацією до нагородження виступив командир дивізії СС-оберфюрер Теодор Віш, який висунув його до нагороди Лицарським хрестом Залізного хреста з дубовими листям.

30 січня Віттман був нагороджений Дубовим листям за знищення 117 танків, що зробило його 380-м лицарем німецьких збройних сил, відзначеним цією вищою нагородою. Особисто отримав нагороду від Адольфа Гітлера у «Вовчому лігвищі», штаб-квартира Гітлера в Растенбурзі (сучасна назва Кентшин, Польща), 2 лютого 1944 року.

З весни 1944 року — в Нормандії. Тут Віттман прославився в знаменитому бою при Віллер-Бокаж 13 червня 1944, де яскраво проявилося як майстерність танкового аса Віттмана, так і перевага важкого танка «Тигр» в бронюванні та озброєнні над машинами союзників. Командуючи ротою «Тигрів» 101-го важкого танкового батальйону Ваффен-СС, раптово атакував колону бронетехніки противника, спільними діями за 15 хвилин танки батальйону знищили кілька танків, 2 протитанкові гармати та близько 15 бронетранспортерів противника зі складу ескадрону розвідки британської 7-ї бронетанкової дивізії англійців, так званих «пустельних щурів», які доставили чимало клопоту Роммелю і прославилися ще в Африці. В ході подальшого бою до того як його танк був підбитий, діючи окремо від роти, вивів з ладу ще кілька танків. За підсумками бою екіпаж Віттмана знищив до 11 танків, 1-2 протитанкові гармати та кілька бронетранспортерів. Через дії Віттмана британцям не вдалося утримати висоту 213, хоча в наступній фазі бою німці і зазнали суттєвих втрат.

Командир 2-ї роти 101-го важкого танкового батальйону Ваффен-СС (на той момент знаходився в підпорядкуванні 1-ї танкової дивізії СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер») Міхаель Віттман загинув 8 серпня 1944 року між населеними пунктами Сент-Еньян-де-Краменій і Сенто в околицях Кана під час проведення союзними військами операції «Тоталайз».

Звання

Єфрейтор (1 листопада 1935) Манн СС (1 квітня 1937) Штурмманн СС (9-11 листопада 1937) Унтершарфюрер СС (20 квітня 1939) Обершарфюрер СС (9 листопада 1941) Унтерштурмфюрер СС (21 грудня 1942) Оберштурмфюрер СС (30 січня 1944) Гауптштурмфюрер СС (22 червня 1944)

Нагороди

Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Медаль «За вислугу років у СС» 4-го ступеня (4 роки) Кільце «Мертва голова» Почесна шпага рейхсфюрера СС Залізний хрест 2-го класу (12 липня 1941) 1-го класу (8 вересня 1941) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (20 серпня 1941) Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі (21 листопада 1941) в золоті Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (серпень 1942) Орден «За хоробрість» 4-го ступеня, 2-й клас (Болгарія) Відзначений у Вермахтберіхт (13 січня 1944) Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами лицарський хрест (14 січня 1944) дубове листя (№ 380; 30 січня 1944) мечі (№ 71; 22 червня 1944)

Література

Patrick Agte: Michael Wittmann, erfolgreichster Panzerkommandant im Zweiten Weltkrieg, und die Tiger der Leibstandarte SS Adolf Hitler, Deutsche Verlagsgesellschaft, 1995, ISBN 3920722183 Paul Hausser: Waffen-SS im Einsatz, Plesse Verlag Schütz, Göttingen, 3. Auflage, 1953 Ernst-Günther Krätschmer: Die Ritterkreuzträger der Waffen-SS, Pour Le Merite, Juni 2010, ISBN 3942145146

Посилання Міхаель Віттман — майстер танкових боїв(рос.) Міхаель Віттман Крейсерский танк CROMWELL. И. Тесленко. Челябинск: «Танкоград», 1998.

Див. також Отто Каріус Мартін Шройф Курт Кніспель Бій у Віллер-Бокаж

Примітки

Посилання