Сайї () — назва кочового іранського етносу, відома лише з Декрету ольвіополітів Протогену (IosPE I² 32),IosPE I² 32 який датується у проміжку між 252—249 рр. до н. е.Н. И. Николаев. Новое посвящение эвергета Пантакла Клеомбротова из Ольвии. 2008 чи 220—210 рр. до н. е.Виноградов Ю. Г. Херсонесский декрет о «несении Диониса» IosPE I² 343 и вторжение сарматов в Скифию. ВДИ № 3, 1997
Відповідно до тексту названого декрета сайї, очолювані царем Сайтафарном, протягом декількох років (події, згадані у декреті датовано проміжком 285—249 р. до н. е.«…Посольство до царя Сайтафарна, мабуть, відбувалося близько 256—250 р. до н. е.» Н. И. Николаев. Хронология событий декрета в честь Протогена на основе синхронизации эпонимного календаря Ольвии. ) неодноразово підходили до Ольвії та отримували данину з ольвійської громади, іноді ольвіополіти були вимушені надсилати данину до ставки Сайтафарна. Аналогічну ситуацію (але не називаючи сайїв) описує й інша епіграфічна пам'ятка сер. III ст. до н. е. — Декрет на честь Гелланіка з Родосу, який зібрав для ольвіополітів кошти, з яких «отримують дари царі цієї землі» (IosPE I² 30 ).IosPE I² 30
Відсутність археологічних пам'яток сарматів III ст.до н. е. у Пн. Причорномор'ї та визначені лінгвістами певні фонетичні особливості скіфської мови, які відображено в етнонімі «сайї» дали підстави для припущення, що сайї — царські скіфи.С. В. Кулланда. Еще раз о скифском языке // Orientalia et Classica. Труды Института восточных культур и античности. Выпуск VI. 2005 Але у цьому випадку можливе запозичення ольвіополітами саме скіфської назви сарматської етногрупи, що може пояснити й подальшу відсутність цього етноніму у джерелах та появу етноніму «сармати царські».М. Б. Щукин. На западных границах Сарматии (некоторые проблемы и задачи исследования). Кочевники Евразийских степей и античный мир (проблемы контактов). Мат-лы 2-го археологического семинара. Новочеркасск. 1989. Щодо відсутності у Пн. Причорномор'ї археологічних пам'яток сарматів, то:
Отже, переважно сайїв вважають сарматами. Контроль степів межиріччя Дніпро-Дон, «протекторат» над Ольвією та Тавроскіфією міг здійснюватись і з територій, розташованих за Доном:
З сайями можна пов'язати згаданих Страбоном (щодо ситуації пізнішого часу) царських сарматів, який локалізує їх разом зі сарматами-язигами та ургами у межиріччі Дунаю та Дніпра (Географія, VII, 3, 17). Strab. 7.3.17 Каришковський П. Й. Царські сармати у Страбона// Іноземна філологія. — 1973. — Вип. 32. — No11. — С. 88—93. Перелічені Страбоном три групи сарматів викликають асоціації зі скіфською ордою, де місце скіфів-царських (паралатів) посідають сармати-царські (сайї ?), авхатів — урги ( < д.ір.*urga- — «потужний, сильний»Zgusta L. Die Personennamen griechischer Städte der nördlichen Schwarzmeerküste. Prag, 1955. ),щодо етимології даного етноніму існує й інша думка: А. И. Иванчик. Накануне колонизации. Северное Причерноморье и степные кочевники VIII — VII вв. до н. э. в античной литературной традиции: фольклор, литература и история. Москва, Берлин, «Палеограф», 2005 сармати-язиги — катіарів та траспіїв. Близьким до повідомлення Страбона є перелік Аппіана (Mith., 69)Аппиан. Римские войны. Изд-во «Алетейя», 1994 спільників Мітрідата VI Євпатора у Європі (щодо подій 74 р. до н. е.) «… з савроматів так звані царські (), язиги, коралли …», у якому фігурують також три групи савроматів.
Нехарактерне для іранців Пн. Причорномор'я ім'я царя сайїв Сайтафарн () має лише один аналог — Аріфарн () повідомлення Діодора.Бібліотека (ΒΙΒΛΙΟΘΗΚΗΣ ΙΣΤΟΡΙΚΗΣ), XX, 22-24 // В. В. Латышев. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. // ВДИ, 1947, ΒΙΒΛΙΟ., XX, 22-24
Отже, враховуючи наведене, можна припустити, що сайї — одне з сарматських племен, яке очолювало сарматів-прохоровців у їх війні зі Скіфією та, згодом, з останньої третини II ст. до н. е., у подальшому русі на захід.Смирнов К. Ф. Сарматы и утверждение их политического господства в Скифии. «Наука», 1984
Етимологія етноніму
< скіф. *saya- < сарм. *xšaya- < д.ір. *xšaya- — .С. В. Кулланда. Скифы: язык и этнос. Вестник РГГУ № 2 (63). Москва. 2011
Уривки з Декрету Протогену.переклад на українську з російської, некваліфікований, й не може використовуватись як джерело для посилань
Рада й громада постановили 20-го числа, архонти і сім запропонували: Так як і Геросонт, батько Протогена, надав місту різноманітні й важливі послуги, і грошима, і діями, Протоген, успадкувавши від батька прихильність до народу, все життя продовжував говорити і діяти найкращим чином: по-перше, коли цар Сайтафарн прибув в Канкіт і вимагав дарів, [що давалися йому з нагоди] проїзду, а громадська скарбниця була порожня, він на прохання народу дав 400 золотих …
… Й за жерця Геродора … коли з'явилися в безлічі сайї за отриманням дарів, а народ не міг їм дати й попросив Протогена допомогти його обмеженим можливостям, він, виступивши, запропонував 400 золотих; й будучи обраний членом колегії Дев'яти, він запропонував від себе не менш 1500 золотих в рахунок майбутніх доходів, з яких було вчасно задоволено багатьох скиптроносців й чимало дарів було вигідно приготовлено для царя, і коли віддано було на відкуп спорядження посольства до резиденції царя [Сайтафарна] …
… І коли за жерця Плістарха … цар Сайтафарн з'явився на той бік за дарами, й архонти, скликавши народні збори, оголосили про прибуття царя і про те, що в скарбниці немає ніяких коштів, Протоген, виступивши, дав 900 золотих, коли ж посли, Протоген і Аристократ, взяли ці гроші й з'явилися до царя, але цар, незадоволений дарами, розгнівався і виступив у похід … і архонтів негідним чином, внаслідок чого народ, зібравшись, прийшов в жах і послів до ….
Царі сайїв
Сайтафарн — III ст. до н. е. Гаталкурсивом позначено імена династів, належність яких сайям гіпотетична — перша третина II ст. до н. е. Медосакк — друга чверть/ сер. II ст. до н. е. Амага — дружина Медосакка.
Примітки. Джерела. Посилання