Мишівка донська (Sicista strandi Formosov, 1931) — вид гризунів з роду мишівка (Sicista) родини мишівкові надродини тушканові ряду мишоподібні.
Назва Видовий ранг цієї форми з'ясовано тільки 1989 рокуСоколов В. Е., М. И. Баскевич, Ю. М. Ковальская О видовой самостоятельности мышовки Штранда (Rodentia: Dipodidae) // Зоологический журнал. — 1989. — Т. 68, вып. 10. — С. 95–106., тому видова назва є не усталеною. Вид відомий також під назвою «мишівка Штранда».
Історія виявлення виду в Україні тісна пов'язана з ім'ям відомого дослідника фауни Луганщини Олександра Кондратенка, завдяки участі якого особина цього виду була вперше відловлена і передана для цитогенетичного аналізу. Власне, цей дослідник і запропонував назвати новий для фауни України вид «мишівкою донською», що добре відбиває відомі особливості його географічного поширення.
Систематика Мишівка донська — один з 13 видів роду мишівка (Sicista), один з чотирьох видів цього роду у фауні України. Вид входить до групи «лісових» мишівок, Sicista ex gr. «betulina», і є видом-двійником мишівки лісової (Sicista betulina).
В каріотипі мишівки донської — 44 хромосоми, що різко відрізняє її від мишівки лісової (2n=32). Надійні морфологічні відмінності між видами не виявлені.
Поширення
Вид поширений в межах степової зони, на схід від Дніпра і на захід від Волги, на південь — до Підкавказзя. Типовим місцем оселення виду є вершини ярів, узлісся байраків, чагарниковий степ.
Біологія та екологія
Вид є зимосплячим, і його активність відмічається тільки у період між квітнем і вереснем. Фактичні знахідки в Україні випадають тільки на літні місяці. Така сезонна активність пов'язана з доступністю головної поживи мижівок — різноманітних комах.
Мишівки активні у сутінковий час. Мешкають у заростях. Для лазіння у заростях активно використовують свій довгий (до 150 % від довжини тіла) чіпкий хвіст.
Розмножуються лише раз на рік, докладних даних про розмноження немає. Найімовірніше у приплоді 4-5 малят.
Чисельність та охорона Як і вся група мишівок в цілому, цей вид є дуже рідкісним. З огляду на малий його ареал цей вид — один з найуразливіших серед ссавців Європи. Його частка у населенні дрібних ссавців при різних методиках обліку звичайно становить до 1 %. З 2006 року вид рекомендований для включення до Червоної книги України, і 2009 року його було включено до нового видання ЧКУ.
Примітки
Джерела Модін Г. В. Замітки про вухатого їжака і лісову мишівку в Стрілецькому степу // Збірник праць Зоол. музею АН УРСР. — 1956. — № 27. — С. 154—159. Загороднюк І. Аловиди гризунів групи Sicista «betulina»: просторові взаємини з огляду на концепцію лімітувальної схожості // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Біологія. Екологія. — 2007. — Випуск 15, том 1. — С. 45–53.