Пари́зька націона́льна о́пера (), часто скорочено Паризька опера (Opéra de Paris) — державна установа в Парижі, що займається розвитком оперного, балетного та класичного музичного мистецтва. Паризька опера існує протягом більш ніж чотирьох століть на сценах різних театрів. 1669 року отримала офіційний статус і назву — «Королівська академія музики» ().
Історія
«Опера» в кінці XVII століття в Парижі була офіційним придворним театром. У порівнянні з театром Комеді Франсез, що мав рівний статус, але на відміну від Опери отримував королівські субсидії, перебувала в набагато більш важкому матеріальному становищі. Наприкінці XVIII століття в Парижі, як контркультура придворної, виникає Опера комедії (), що орієнтується на замошних містян. У XIX столітті в аристократії слабшає інтерес до оперних постановок, і опера розвивається паралельно з Оперою комедією, в Гранд Опера. З танцювальних оперних партій, завжди вельми значущих на французькій оперній сцені, розвивається в самостійний напрям театрального мистецтва балет. Паризька опера донині зберегла значимість одного з «національних» видів мистецтва.
В даний час Паризька національна опера володіє двома будівлями:
Опера Гарньє, відкрита 5 січня 1875 року. Зі зведенням нової будівлі (Опера Бастилія) в опері Гарньє відбуваються переважно балетні постановки, а також демонстрації старих класичних опер. Опера Бастилія, відкрита напередодні двохсотріччя взяття Бастилії, 13 липня 1989 року, і побудована на її місці.
Важливі прем'єри
1774 Іфигенія в Авліді, Крістофа Глюка 1779 Іфигенія в Тавриді, Крістофа Глюка 1828 Німа з Портичі, Даніеля-Франсуа Обера 1831 Роберт-Диявол, Джакомо Меєрбер 1835 Іудейка, Фроманталя Галеві 1836 Гугеноти, Джакомо Меєрбера 1838 Бенвенуто Челліні, Гектора Берліоза 1840 Фаворит, Гаетано Доніцетті 1841 Жізель, балет Адольфа Адама 1847 Єрусалим, перша Гранд-опера Джузеппе Верді 1849 Пророк, Джакомо Меєрбера 1855 Сицилійська вечірня, Джузеппе Верді 1860 Метелик, балет Жака Оффенбаха 1861 Тангейзер, Ріхарда Вагнера 1865 Африканка, Джакомо Меєрбера 1867 Дон Карлос, Джузеппе Верді 1884 Манон, Жуля Массне 1885 Сід, Жуля Массне 1902 Пелеас і Мелисанда, Клода Дебюссі 1910 Жар-птиця, С. П. Дягілєва, І. Ф. Стравінського 1911 Іспанська година, Моріса Равеля 1927 Бідний матрос, Даріуса Мійо 1947 Груди Тіресіаса, Франсіса Пуленка 1979 Лулу, Альбана Берга 1983 Святий Франциск Ассізський, Олів'є Мессіана
Цікаві факти Солістом Паризької національної опери у 1997—2002 роках був вихованець Львівської консерваторії Василь СліпакCurriculium Vitae — Wassyl Slipak , який брав участь в боях проти російських окупантів на Донбасі у складі добровольчого корпусу «Правий сектор» й загинув у бою.
Примітки
Посилання Офіційний сайт опери