Жевода́нський звір (, ) — загадкова вовкоподібна істота, звір-людожер, який тероризував французьку провінцію Жеводан (тепер департамент Лозер), а саме селища в на півдні Франції (на кордоні історичних регіонів Овернь та Лангедок) з 1764 по 1767 рік. Жертвами Жеводанського звіра стало близько 230 осіб, з яких 123 були Звіром вбиті та з'їдені. Про його знищення оголошувалось кілька разів, однак суперечки про природу Жеводанського звіра не завершились навіть із припиненням нападів. Історія Жеводанського звіра вважається однією з найзагадковіших у французькій історії, нарівні, наприклад, з легендою про Залізну маску.

Зовнішній вигляд та поведінка Жеводанський звір описувався очевидцями як хижак, подібний до вовка, але розміром з корову, з дуже широкими грудьми, довгим гнучким хвостом із китицею на кінці, як у лева, витягнутим писком, як у хорта, з невеликими загостреними вухами та великими іклами, що виступають з пащі. Шерсть у Звіра була, згідно з більшістю очевидців, жовтувато-рудою, але вздовж хребта на спині в нього була незвичайна смужка темної шерсті. Подеколи мова була про значні темні плями на спині та боках. Варто відзначити, що такий опис майже повністю відповідає опису хижака родини гієнових, за винятком його розмірів .

Тактика Звіра була нетиповою для хижака: він спочатку мітив у голову, роздираючи обличчя, і не намагався, подібно звичайним хижакам, перегризти горло або кінцівки. Зазвичай він збивав жертву додолу навальним кидком, але пізніше опанував іншу тактику — наблизившись в горизонтальному положенні, піднімався перед жертвою на сторчки і завдавав ударів передніми лапами. Своїх жертв він часто залишав без голови. Якщо Звір був змушений тікати, він це робив легкою рівною пробіжкою.

Звір вочевидь надавав перевагу полюванню на людей над полюванням на худобу — у тих випадках, коли жертва опинялася поруч з чередою корів, кіз або овець, Звір нападав саме на чередника, не зважаючи на тварин. Звичайними жертвами Звіра були жінки та діти — ті, які працювали самі або навіть по двоє, і ті, які не мали зброї при собі. Чоловіки, як правило, працювали в полі великими групами і були здатні відбитися від хижака косами та вилами, тому вони його жертвами майже ніколи не ставали.

Кількість нападів примушувала багатьох людей думати, що вони мають справу не з одним Звіром, а з цілою зграєю. Деякі свідки зазначали, що супутником Звіра була подібна до нього тварина — доросла чи молода. У деяких джерелах можна зустріти згадку про те, що поруч зі Звіром один чи два рази бачили якусь людину, що змушувало декого припускати, що Звіра видресирував для нападів на людей якийсь лиходій — хоча останнє відноситься вже до області пов'язаних зі Звіром міфів.

Звір ніколи не потрапляв у пастки, ігнорував отруйні приманки, які вдосталь розкидали в лісі, й протягом трьох років успішно тікав із засідок, які влаштовували на нього, — все це свідчило про те, що Жеводанський звір зовсім не був нерозважливим хижаком, він вирізнявся винятковим для вовка інтелектом, що сіяло в неосвічених селянах впевненість у тому, що вони мають справу з перевертнем () — людиною, здатною перетворюватися на вовка. Як свідчив епізод із майже вдалою спробою застрелити Звіра в жовтні 1764 року, він володів рідкісною живучістю, що тільки підтверджувало ці забобони (перевертня можна вбити тільки срібною кулею). Як не дивно, саме срібною кулею Звір — якщо вважати ним знищеного у 1767 році вовка-людожера — і був убитий.

Напади за роками

1764 рік Перша згадка про Звіра відноситься до 1 червня 1764 року, коли він спробував напасти на селянку з міста Лангонь, яка пасла череду корів у лісі Меркуар (). Схожа на вовка істота вискочила з лісу й кинулася на неї, але була відігнана биками зі стада.

Першою жертвою Звіра стала чотирнадцятирічна Жанна Буле (Jeanne Boulet), вбита 30 червня 1764 року поруч із селом Ібак (Hubacs), неподалік від Лангоня. У серпні він убив ще двоє дітей — дівчинку та хлопчика, протягом вересня Звір забрав життя ще 5 дітей, серед яких був і юнак — син місцевого аристократа, графа д'Апше (d'Apcher). До кінця жовтня кількість жертв сягла одинадцяти. Потому Звір на місяць зник, що було пов'язано з його важким пораненням двома мисливцями, а 25 листопада поновив свою діяльність, вбивши сімдесятирічну Катерину Валлі (). Загалом у 1764 році постраждали 27 осіб.

1765 рік Почавши в грудні 1764 року практично безупинну низку нападів — іноді по 2-3 напади за день, 4 напади та два трупи за один день 27 грудня — Звір продовжив її у січні 1765 року. Протягом січня Звір нападав на людей 18 разів, тобто через день. На щастя, не кожний напад завершувався смертю жертви. 12 січня 1765 року група дітей — тринадцятирічний Жак Портфе (), з ним чотири хлопчики та дві дівчинки від 9 до 13 років зазнали нападу Жеводанського звіра, але спромоглися від нього відбитися, кидаючи в нього гіллям та камінням (проте, Звір убив у той же день малолітнього сина місцевого мешканця де Греза). У лютому напади продовжилися з тією ж регулярністю, але Звіру припинило щастити — людям частіше вдавалося від нього втекти.

Тим не менш, Звір протягом всієї весни 1765 року нападав з тим самим темпом — через день. 5 квітня йому вдалося напасти на групу з чотирьох дітей і вбити їх — їм не пощастило так, як Жаку Портфе та його друзям. Загалом до 12 вересня, коли сталося останнє вбивство, Звір забрав життя 55 людей, переважно дітей та жінок, вчинивши 134 напади. Після цього Звір раптово затих — це, ймовірно, було пов'язано з убивством вовка-людожера лейтенантом де Ботером 20 вересня. Чи був убитий вовк Звіром, чи ні — вбивства на певний час припинилися.

1766 рік Однак 2 грудня 1765 року Звір повернувся, здійснивши напад поблизу Бессер-Сент-Марі на двох дітей, 14 та 7 років, а 10 грудня тяжко поранив двох жінок неподалік Лашампа (). 14 грудня у селі Полак () від нього дивом врятувався молодий юнак, а 21 та 23 грудня на рахунку ожилого Звіра з'явилися нові трупи. Взимку та навесні він нападав на людей не так регулярно, як торік, — по три-чотири рази на місяць. Однак влітку апетити Жеводанського звіра загострилися і напади почастішали — до 1 листопада, коли, вбивши 12-річного Жана-П'єра Ольє (Jean-Pierre Ollier) біля села Сушер (), Звір раптово знову зник — це було неочікувано тому, що особливо великого полювання на нього у цей час не проводилося і особливо великих вовків, на відміну від минулого року, мисливці не вбивали. Усього за кінець 1765 року та весь 1766 рік Звір здійснив 41 напад.

1767 рік Звір не з'являвся протягом 122 днів, тобто до весни, і жеводанські селяни зітхнули було спокійно. Радіти було зарано. 2 березня 1767 року Звір убив хлопчика біля села Понтажу () і поновив свої криваві жнива, причому з подвоєною енергією, здійснивши лише протягом квітня 8 нападів, а протягом травня — 19 (загалом 36) і, напевно, побив би власні рекорди 1765 року, але 19 червня 1767 року його нарешті вбив Жан Шастель. Враховуючи епізод з де Ботером, Жеводан міг очікувати четвертого пришестя Звіра, однак Жеводанський звір так ніколи й не повернувся. Він був убитий раз і назавжди.

Таким чином, офіційні документи того часу свідчать про 230 нападів, включаючи 51 випадок каліцтв та 123 смерті. Завдяки точності та цілості церковно-парафіяльних книг цю цифру можна вважати остаточною. Інші джерела збільшують кількість нападів до 306.

Полювання на звіра

Перші спроби

Восени 1764 року, коли напади Звіра вже набули страшного масштабу, військовий губернатор Лангедока граф де Монкан () спрямував на його знищення загін із 56 драгунів під командуванням капітана Жака Дюамеля (). Драгуни провели в навколишніх лісах декілька облав і перебили близько сотні вовків, але піймати Звіра не змогли.

У жовтні 1764 року двоє мисливців, випадково зітнувшись зі Звіром коло узлісся, вистрілили в нього з відстані не більше десяти кроків. Постріл повалив чудовисько на землю, але воно одразу ж скочило на лапи; другий постріл знову змусив його впасти, однак Звір все одно зміг піднятися й утекти в ліс. Мисливці йшли за ним по кривавих слідах, однак все, що їм вдалося знайти — це роздерте тіло жертви Звіра — парубка 21 року, вбитого того ж дня, але раніше. Після цього на деякий час напади Звіра припинилися, але ближче до зими поновилися знов.

Епізод із порятунком тринадцятирічного Жака Портфе та його товаришів від Жеводанського звіра 12 січня 1765 року привернув увагу короля Франції — Людовика XV, який нагородив юнаків, наказавши видати їм 300 ліврів. Тоді ж король наказав професійним мисливцям із Нормандії — Жану-Шарлю-Марку-Антуану Вомеслю Дюневалю () та його сину Жану-Франсуа Дюневалю знищити чудовисько. Дюневаль-батько був одним із найвідоміших мисливців Франції, за своє життя він особисто вбив більше тисячі вовків.

Батько та син прибули в Клермон-Ферран 17 лютого 1765 року, привізши з собою зграю з вісьмох гончаків, спеціально тренованих у полюванні на вовків, і присвятили декілька місяців цьому полюванню. Вони встигли влаштувати кілька масових облав, у найбільшій з яких — 9 серпня 1765 року — брали участь 117 солдатів та 600 місцевих мешканців. Тим не менш, досягнути успіху їм не вдалося, а кількість жертв Жеводанського звіра зростала. Вже 11 серпня, два дні по тому після великої облави, Звір, ніби насміхаючись над мисливцями, напав на дівчину на ім'я Марі-Жанна Вале (). На щастя, їй удалося відбитися від Звіра. Нині біля села Полак () у Лозері є скульптура, яка зображує цю подію. Так чи інакше, зусилля батька та сина Дюневаля були безрезультатними.

Франсуа Антуан де Ботерн

У червні 1765 року Дюневалів за наказом короля змінив Франсуа Антуан де Ботерн (, якого часто помилково звуть Антуаном де Ботерном), носій королівської аркебузи і Лейтенант Полювання. Він прибув у ле Мальзьйо 22 червня. Де Ботерн почав методично прочісувати ліси; в ході трьохмісячного полювання винищено 1200 вовків.

20 вересня 1765 року де Ботерн та його мисливці (сорок місцевих добровольців, 12 собак) виявили незвичайно великого вовка, якого й прийняли за Жеводанського звіра — його підняли з кущів собаки. Постріл де Ботерна уразив його в плече; Звір намагався втекти, але постріл одного з мисливців попав йому в голову, пробивши праве око та череп. Тварина впала, але, поки мисливці перезаряджали рушниці, Звір скочив на ноги й кинувся на де Ботерна. Другий залп відкинув вовка назад, і цього разу він був убитий.

Вбитий де Ботерном та його мисливцями вовк мав 80 см у холці, був завдовжки 1,7 м та важив 60 кг, тобто був майже вдвічі більшим за звичайного. Вбитого звіра назвали «вовком з Шазе» () за назвою абатства, розташованого неподалік. Де Ботерн направив королю звіт, у якому було заявлено: «Цим звітом, який завірений нашими підписами, ми заявляємо, що ніколи не бачили вовка, котрого можна було б порівняти з цим. Ось чому ми вважаємо, що це саме той страшний звір, який спричинював таку шкоду королівству».

Більш того, у шлунку вовка знайдено кілька смуг червоної матерії — це свідчило про те, що вовк з Шазе був людожером. Опудало вовка доставили у Версаль та пред'явили королю, де Ботерн отримав значну винагороду і був уславлений як герой. Однак незабаром стало очевидним, що вовк з Шазе не був Жеводанським звіром.

Жан Шастель

2 грудня 1765 року Жеводанський звір поновив свої напади, неподалік від Бессер-Сент-Марі здійснив напад на двох дітей. З цього часу напади Звіра стали частими, до того ж він почав нападати на людей уже поблизу будинків. Жеводан сповнився жахом, проте восени 1766 року Звір раптово затихнув. Протягом 122 днів  — з 1 листопада 1766 по 2 березня 1767 року нападів не було, Звір ніби зник. Одначе навесні 1767 року Звір з'явився знов і явно прагнув надолужити згаяне: за один квітень 1767 року його жертвами стали шестеро осіб.

Граф д'Апше, не втративши надії знищити монстра та помститися йому за смерть сина, провадив у горах облаву за облавою. Нарешті, 19 червня 1767 року найбільша з таких облав  — за участю понад 300 мисливців — виявилася успішною: одному з них — Жану Шастелю (, 31 березня 1708—1790) — вдалося застрелити чудовисько.