Цам (з монгольської; тиб. Чам; бур. Сам) — урочисте релігійне служіння, яке щорічно відбувається на відкритому повітрі в буддійських монастирях (дацангах) Забайкалля, Монголії і Тибету. За однією з версій, походить від давніх шаманських практик. Було включене в буддійський комплекс. В Монголії і Забайкаллі цам стало однією з основних буддистських релігійних містерій.
Монастирський цам може бути не приурочений до історичної події або певного дня, в багатьох монастирях він звершується тоді, коли вперше був введений в тому чи іншому монастирі. Мета його — показати присутність божества на землі і віддалити злих духів (шімнусів) від послідовників Будди.
Обряд полягає в танцювальній пантомімі, що виконується ламами, які маскуються докшитами, тобто надягають маски з пап'є-маше, які зображують того чи іншого докшита, і разом з шанакамі (ламами-споглядальниками), виступаючими без масок, але у відповідному вбранні, здійснюють по колу релігійний танець, жестикулюючи руками.
Цам проводився в дворі дацану. Протягом декількох тижнів перед виконанням цама в монастирях йшли спеціальні служби і готувалися виконавці ролей богів.
Типи цама розмовна — з діалогами і імпровізаціями, актори-лами розмовляли з глядачами; пантоміма — за участю від 4-5 до 108 осіб; присвячений якомусь персонажеві або події буддистської історії та міфології. Виконували його тільки посвячені ченці, незначні ролі довірялися монастирським послушникам.
Функції цама засіб, що веде до просвітління; спосіб заспокоєння і нейтралізації злих духів; підготовка людини до смерті, переходу в стан бардо.
Сюжет танців
Основний зміст цама може відтворювати епізоди з історії буддизму в Тибеті: популярним сюжетом є історія спроби тибетського імператора Дарми знищити буддизм у Тибеті.
Головні сцени містерії: танець з мечами у виконанні мирян; танець чорних шапок за участю 13, 17, 21 або 23 танцюристів; танець з барабанами; танець чітіпаті — «хранителів кладовищ»; танець звірів: птах, олень, як, лев; танець вартою сторін світу, в якому беруть участь 4 або 8 осіб.
Дійові особи цама: бикоголовий Чойчжал (Ерлік-Хан), Махакала, Жамсаран, докшити — гнівні захисники віри, та Білий Старець.
Закінчується цам умертвінням лінга. Його малюють на папері, або роблять фігуру з тіста. Паперове зображення спалюють, а фігуру з тіста розсікають на 7, 9 чи 13 частин. Лінг — уособлення Дарми або його міністра Машангі.
В дацанах Забайкалля Цам проводився в літні свята.
Література Вестник Академии наук СССР. М., 1982. С. 117. Жуковская Н. Л. Категории и символика традиционной культуры монголов. М: Наука, 1988. Позднеев А. М. Очерки быта буддийских монастырей и буддийского духовенства в Монголии. СПб., 1887. С. 392—403. Чубарьян А. О. Религии мира: история, культура, вероучение. ISBN 5-373-00714-5