Іван Антонович Зарецький (1857 р., с. Лютенька Гадяцького повіту — 14 серпня 1936 р., ст. Кувандик, Казахстан) — археолог, керамолог, етнограф, земський і громадський діяч, дійсний член ПВАК та ряду наукових товариств Росії, почесний громадянин м. Полтави (1902 р.).
Життєпис Народився 1857 р. в заможній козацькій родині с. Лютенька, Гадяцького повіту, Полтавської губернії. Освіту здобув домашню, від матері успадкував абсолютний музичний слухКулатова І. М., Супруненко О. Б. Археологічні дослідження І. А. Зарецького на Полтавщині. Археологія. 2014. № 2. С. 121.. З 1882 по 1893 р. працював у Полтавському інституті шляхетних дівчат налаштовувачем фортепіаноПавловский И. Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины ХVIII века. Полтава, 1912. С. 234..
Упродовж 1881—1886 рр. проводив розвідкові обстеження поселення скіфського часу біля с. Лихачівка, Богодухівського повіту, Харківської губернії, а також прибережних районів р. Ворскла (у тому числі приток: Коломак, Свинківка, Мерла). З 1887 р. був членом Московського товариства любителів природознавства, антропології та етнографії. У 1888 р. на замовлення князя Л. В. Кочубея його коштом дослідив 4 кургани скіфського часу поблизу с. Михайлівка, неподалів ДиканькиМокляк В. О., Шерстюк В. В., Супруненко О. Б. Диканський район // Звід пам'яток історії та культури України: Полтавська область. Диканський район. — Полтава, 2011. — С. 9Кулатова І. М. Кургани скіфського часу в ур. Лапівщина у Поворсклі (за дослідженнями І. А. Зарецького 1888 р.) // АЛЛУ. — 1998. — № 1/2 (3/4). — С. 26—28.. Згідно умов виділення коштів на розкопки, найбільш виразні речі було передано в приватну збірку родини Кочубеїв, а рядові речі в Полтавський земський музей.
У тому ж 1888 р. натхнений успіхом, Зарецький продав частину батькової землі та власником коштом провів розкопки кургану «Вітова могила» неподалік Опішні в районі річки Мерла. Земляний насип кургану мав висоту 4,3 м, а в діаметр 60 м., чим вирізнявся з-поміж інших курганів місцевості. У кургані було виявлено багате воїнське поховання рубежу VI—V ст. до н. е., у тому числі й золоті та бронзові вироби в скіфському звіриному стилі. Ці дослідження зробили Зарецького загальновідомим серед археологів Російської імперії того часу. Попри знайдене заможне поховання, ці розкопки повністю виснажили фінансові ресурси дослідника, чим скористалось Московське археологічне товариство, яке нав'язало Івану Зарецькому кредит, умовою погашення якого стало придбання Імператорським Російським історичним музеєм у Москві звіту та всієї колекції знахідок майже за безцінь. Там же вони зберігаються і досі, а польова документація розкопок розпорошена по різним архівним установам Росії. Після продажу знахідок, у 1890 р. Зарецького прийнято в члени Московського археологічного товариства. Під час досліджень «Вітової могили» Іван Зарецький також обстежував великий розграбований курган «Розрита могила», де у відслоненнях насипів ним були зібрані уламки античних амфор та фрагменти ліпних мисок скіфського часуВарвянська Т. В., Супруненко О. Б. Розрита Могила. — Полтава, 1996, с. 18.
З 1891 р. стає співробітником управи Полтавського губернського земства. У 1893 р. за завданням Полтавського губернського земства почав досліджувати гончарство Полтавщини, результатом чого стала опублікована 1894 р. його монографія «Гончарный промысел в Полтавской губернии» — перша в Україні та в Російській імперії керамологічна монографія. Також ця робота стала фактично обґрунтуванням потреби відкриття в Опішні першого в Лівобережній Україні гончарного навчального закладу — Зразкової гончарної майстерні Полтавського губернського земства. Як найкращий знавець місцевих гончарних традицій, Зарецький з 1894 по 1896 рр. і очолював цей навчальний заклад,який став початком понадстолітньої гончарної освіти в Опішному. Продовжуючи вивчення гончарства України, у 1898 р. Зарецький відправився для обстеження гончарних промислів Курщини.
А в 1901 році за дорученням губернської управи Іван Антонович підготував колекцію кустарних виробів для Всеросійської виставки в Петербурзі і був її куратором. Також і на 2-й Всеросійській виставці в Петербурзі він завідував Полтавським відділом. На знак вдячності за це його було обрано почесним громадянином Полтави. Шануючи знання і досвід Зарецького, Петербурзький етнографічний музей обрав його своїм членом-кореспондентом.
У 1889—1891 роках досліджував пізньосередньовічні підземелля міста Полтави. Остання праця його на Полтавщині — розкопки в урочищі Мечеть на Кобеляччині. Він опублікував наслідки цих розкопок, надрукував також опис Перещепинського скарбу, відкритого в 1906 році. Комісія, яка оглядала цю знахідку, була здивована тим, що Зарецький одразу прочитав і переклав латинський напис, вибитий на блюді, котре дістало назву «патерна».
Дослідник Зарецький опублікував 13 наукових праць, які одержали високу оцінку, а монографія «Дослідження гончарного промислу Полтавської губернії» з кресленнями і малюнками, що є тепер бібліографічним раритетом, нині є важливим джерелом для керамології Полтавщини. Свої статті Іван Антонович друкував у науковому збірнику «Труды Полтавской ученой архивной комиссии» (1912), а також газетах — «Хуторянинъ» (1898), «Полтавский вестник» (1905). Блискучу рецензію на сторінках журналу «Кіевская старина» і 8-го археологічного з'їзду одержала праця «Про значення української літератури для народу і про українську мову».
Брав участь у геологічній експедиції професора Гурова, що досліджувала Полтавщину, а також і в експедиції Докучаєва, де він зазнайомився з Володимиром Вернадським, з яким від тих пір підтримував дружній зв'язок. Стараннями Зарецького була придбана орнітологічна колекція генерала Шульговського, перевезено з Лубен відому музейну збірку Катерини Скаржинської.
У 1903 році Іван Антонович організував у Полтаві концерт лірників і бандуристів, в якому взяли участь близько 20 жебраків-лебіїв і був присутній М. Лисенко.
У 1892—1902, 1910—1912 рр. працював у губернському Природничо-історичному музеї; вивчав народні промисли Полтавщини, уфундував зразкову гончарну майстерню в Опішні (1894 р.), заснував у Полтаві порцелянове виробництво. Брав участь у дослідженнях і збереженні всесвітньовідомого Перещепинського скарбу 1912 р. та підготовці першої наукової праці про цю пам'ятку.
Оренбургзький період У 1912 році Зарецький виїхав з Полтави у Воронеж, а звідти в 1915 році перебрався в Оренбург на запрошення губернської управи для вивчення кустарних промислів регіонуВыставкина Н. М. И. А. Зарецкий — сотрудник Оренбургского музея // Охрана и исследование памятников археологии Полтавщины: Второй обл. науч.-практ. семинар. — Полтава, 1989. — С. 116—117.. І. Зарецький став членом Оренбургської вченої архівної комісії та склав план згідно з яким почалось вивчення Оренбургського краю, а саме його природи, історії та традицій населення. У 1920-х вчений став завідувачем фаянсового заводу, при якому відкрито школу-майстерню та художні класи.
У 1927 р. він уклав договір з Товариством вивчення Казахстану, у межах якого провів розкопки 20 курганів у долині річки Ілек. З 1928 р. Іван Зарецький став співробітником Оренбурзького історико-краєзнавчого музею. У 1929 та 1933 рр. він провів розкопки поблизу с. Білошапка в Губерлинських горах, де виявив матеріали бронзової доби та пізніх кочівників (половців). У 1931 р. разом із сином Федором виявив геологічні поклади вогнетривкої глини і каоліну. У 1935 році його обрано членом-кореспондентом Інституту матеріальної культури СРСР.
19 червня 1936 р. розпочалась експедиція з вивчення курганів поблизу с. Красногор, Сарактаського району, Оренгбурзької області. Тут під керівництвом Івана Зарецького було розкопано 3 кургани, а 14 серпня 1936 р. у віці 79 років він помер перебуваючи в експедиції. Похований на станції Кувандик, Кувандицького міського округу, Оренбурзбкої області (сучасна територія РФ).
У 1993 р. архів Івана Зарецького було перевезено з Оренбургу до Полтави, зберігається в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського.
Вшанування пам'яті
29 червня 2012 р. з нагоди 155-ї річниці від дня народження І. А. Зарецького в Опішні на фасаді будинку Кричевського-Лебіщака у межах експозиції «Гончарна слава України» було відкрито меморіальну дошку вченому, авторства Володимира Гамаля.
Праці Зарецкий И. А. Гончарный промысел в Полтавской губернии. — Полтава, 1894. — , ІІ, 126, ХХІІІ, , VI, ІІ с., л. Зарецкий И. А. Пробная раскопка в ур. Мечеть Кобелякского уезда // Труды Полтавской учёной архивной комиссии. — Полтава, 1912. — Вып. 9-й. — С. 111—120.
Джерела Білоусько О. А., Мирошниченко В. І., Нова історія Полтавщини. Петро Ротач, «Колоски з літературної ниви». Супруненко О. Б., «Зарецький Іван Антонович» / О. Б. Супруненко // Полтавіка. Полтавська Енциклопедія: у 12 т. — Т. 12: Релігія і церква. — Полтава, 2009. — С.231. Павловский И. Ф., Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с пол. XVIII века. — Харьков, 2009. — С.234-236.
Посилання Ханко В. М., Зарецький Іван Антонович , Інститут енциклопедичних досліджень НАН України Зарецький Іван Антонович , сайт «Полтавіка» Зарецький Іван Антонович , сайт «История Полтавы» Твори: Зарецький Іван Антонович