Степа́н Васи́льович Гризоду́бов (*13 липня 1884 — †11 грудня 1965) — авіаконструктор, винахідник, льотчик, один із організаторів планеризму в СРСР. За національністю — українець. Спадковий дворянин, що в радянські часи приховувавЗеленина Е. Какую тайну всю жизнь хранила гордость и краса советской авиации? к 100-летию со дня рождения В. С. Гризодубовой // Время. — Харьков, ЗАО «Время», 2009, N 77 (28 апреля) — С. 2. Батько відомої льотчиці Валентини Гризодубової.
Біографія Перший з Гризодубових, Полікарп, переїхав на Харківщину з Курської єпархії в кінці XVIII століття, його предки були священиками. Кілька поколінь Гризодубових — по чоловічій лінії — і далі ставали священиками. Праонук Полікарпа 40 років прослужив у Сумах, охороняв правопорядок і неодноразово відзначався по службі, за що 1891 року його нагороджено орденом Святого Володимира 4-го ступеня, що давало право спадкового дворянства. Василь Михайлович — батько Степана Гризодубова — також отримав такий орден на казенній службі (він був чиновником канцелярії предводителя дворянства Сумського повіту), чим підтвердив дворянське звання.
Народився Степан Гризодубов 13 липня 1884 року в селі Пархомівка Богодухівського повіту Харківської губернії (тепер — Краснокутського району Харківської області). Підлітком разом із батьками переїхав до Харкова. У 1903 році закінчив Харківське залізничне училище, став майстром-електромеханіком і почав працювати у паровозоремонтних майстернях. У 1905 році за участь у страйку Гризодубова звідти вигнали — і він був змушений влаштувати приватну майстерню у себе вдома — спочатку по провулку Мордвинівському 13, згодом — по вулиці Мироносицькій 58.
1907 року обвінчався з Комаренко Надією Андріївною (1885 року народження, з цехових міста Харкова), причому своє дворянське походження приховав, оскільки дворянин не міг одружуватися з простою селянкою чи цеховою без дозволу царя. Тому записаний у метричній книзі як почесний громадянин Харкова. А ось при народженні дочки Валентини (27 квітня 1909 року) батьки вже вказані як дворяни.
У кінці 1908 року побачив у кіно документальні кадри польоту братів Райт і захотів власноруч сконструювати літальний апарат, для чого купив у кіномеханіків кілька кадрів плівки. 1910 року збудував аероплан Г-1 («Гризодубов-1»), зовні схожий на літак братів Райт, із чотирициліндровим бензиновим двигуном рідинного охолодження власної конструкції. Випробовував свій двомісний аероплан Гризодубов навесні 1911 року на полі Харківського іподрому — він їздив по полю, але піднятися в повітря не зміг. Згодом сконструював ще два літаки — Г-2 і Г-3, на останньому з яких успішно виконав польоти над полем іподрому у 1912—1914 роках. Четверта, остання модель аероплана — Г-4, коштувала 5500 рублів і зберігалася у справному стані на ділянці Гризодубова в селищі «Новий Харків» в побудованому ним дерев'яному сараї. Цей шматок землі — 400 квадратних сажнів — він купив у поміщика Кривошеєва на виплат за 2800 рублів 23 грудня 1913 рокуГАХО — Ф. 4, оп. 174, ед. хр. 296. — лл. 23-33. .
У 1915-1916 роках служив в армії. 25 лютого 1916 року Гризодубова зарахували до школи військових льотчиків при Імператорському Всеросійському аероклубі (ІВАК), а вже 8 червня він отримав диплом пілота-авіатора. У 1919-1924 роках очолював авіаремонтні майстерні Харківського авіапарку, відновлював літаки для Червоної Армії (на базі цих майстерень згодом був створений авіаційний завод). З 1924 року і до початку окупації Харкова (жовтень 1941) працював у Науково-дослідному інституті гігієни праці та профзахворювань, де очолював роботи з проектування, розробки, виготовлення, випробування та встановлення контрольно-диспетчерської апаратури для різних галузей промисловості.
З 1925 року завідував планерною секцією Товариства авіації і повітроплавання України та Криму (ТАПУК). Один із організаторів планеризму в країні, брав участь у проектуванні кількох планерів. У 1939 році спроектував та побудував за допомогою активістів аероклубу планер і випробовував його. З 1928 по 1938 рік сконструював і побудував три типи аеросаней.
Після Другої світової війни припинив активну конструкторську діяльність, багато часу присвячував популяризації досягнень радянської авіації серед школярів і студентів.
Помер Степан Гризодубов 11 грудня 1965, у віці 81 року, у Харкові.
Вшанування пам'яті
У вересні 1968 року у Харкові в районі селища Жуковського вулиця Гірна була перейменована на вулицю Гризодубова. У 1971 році в квартирі у Харкові — по вулиці Мироносицькій 54-б, де мешкав Гризодубов протягом 1921-1965 років, був відкритий музей. З 1999 року — Меморіальний музей-квартира сім'ї Гризодубових.Мемориальный музей-квартира семьи Гризодубовых (Филиал № 2 Центра культуры Киевского района)Мемориальный музей-квартира семьи Гризодубовых Работает с декабря 1970 года. Расположен в 3-х комнатной квартире жилого дома Меморіальний музей-квартира сім'ї Гризодубових . Музей вже частково відкритий. Зараз (до 31 січня) працює виставка «Головний конструктор номер один. До 125-річчя від дня народження А. М. Туполєва (1888)». А також виставка «Харків космічний». // 2013Меморіальний музей-квартира сім'ї Гризодубових В експозиції музею представлено понад 2 тисячі експонатів, пов'язаних з життям і діяльністю льотчика-авіаконструктора С. В. Гризодубова; видатної льотчиці, світової рекордсменки, першої жінки — Героя Радянського Союзу, командира полку авіації дальньої дії Гризодубової В. С.; інженера-конструктора П. Г. Бенінга; першого директора і головного конструктора Харківського авіаційного заводу в 1926—1934 рр., конструктора літаків марки «К» ; професора ХАІ, конструктора літаків ХАІ-1, ХАІ-5 Й. Г. НіманаМузей Гризодубовых после ремонта не откроется Все, что осталось в Харькове от семьи легендарной летчицы, законсервировано в ДК. Последствия зимнего пожара в доме на Мироносицкой придется расхлебывать еще долго. Стенды с макетами и фотографиями, подшивки газет и журналов после воды из брандспойтов покоробились и почернели, выставлять их в экспозицию уже нельзя. // Сегодня, Новости Харькова, 9 Июля 2008, 18:29 5 листопада 1985 року на будинку по вулиці Мироносицькій 54-б встановлено меморіальну дошку (скульптор — Украинский художник Рябцев Владимир Владимирович] // 08.01.13, 07:16).
Примітки
Джерела Власко В. Є. Гризодубов Степан Васильович // Енциклопедія сучасної України / НАН України, НТШ ; редкол.: І. С. Дзюба, А. І. Жуковський, О. М. Романів, О. С. Онищенко та ін.; бібліогр. ред. Т. В. Добко (керівник), Н. С. Дацькова, А. М. Колесниченко та ін. — К., 2006. — Т.6.: Го-Гю. — С. 452. — ISBN 966-02-3966-1 Генкин А. Харьков навсегда останется в истории авиации Украины // Время. — 2007. — 7 грудня. Гризодубов Степан Васильевич // Харькову 350: 500 влиятельных личностей / Национальная имиджевая программа «Лидеры XXI столетия»; гл. ред. А. Серебряков. — Х.: Восточно-украинский биографический ин-т, 2004. — С. 38. — ISBN 966-96025-7-2 Зеленина Е. Какую тайну всю жизнь хранила гордость и краса советской авиации? к 100-летию со дня рождения В. С. Гризодубовой // Время. — Харьков, ЗАО «Время», 2009, N 77 (28 апреля) — С. 2 http://timeua.info/user/id/2/ Три жизни Степана Гризодубова // Украинская техническая газета. — 2013. — 5 серпня. Иванов С. Наша дорога в небо: русский путь // Популярная механика. — 2006. — грудень. Ковань М. О. Под небом Харькова. Странички из жизни С. В. Гризодубова. — Х.: Прапор, 1968. — 74 с. Листов М. Степан Гризодубов // Персона. — 1998. — № 4. Решетов А. К. Степан Васильевич Гризодубов / А. К. Решетов, Л. Г. Авксентьев, В. Б. Власко. — Х.: Майдан, 1999. — 424 с. : ил. — ISBN 966-7077-34-9 Русские крылья // Данилевский В. В. Русская техника. — Л.: Лениздат, 1948. — с. 348. Фирсов А. И. Власко В. Е. Крылья Гризодубовых // Авиационно-космическая техника и технология. — 2009. — № 3(60). — С. 6-9. «Хочеш літати — літай!» // Кушнарьов Є. П. 100 кроків Харківською землею. — Х.: Фоліо, 2004. — С. 286—289. — 10 000 прим. — ISBN 966-03-2825-7
Додаткова література Аероплан Гризодубова (з історії авіації в Харкові) // Вечірній Харків. — 1981. — 25 березня. Башук Д., Власко В. Авторитет его неоспорим // Вечірній Харьков. — 1995. — 21 декабря. Власко В. Жизнь, посвященная небу // Слобода. — 1996. — 11 февраля. Власко В. Первый полет // Слобода. — 1997. — 11 июля. Власко В. Там, где жил Гризодубов // Вечірній Харьков. — 1998. — 18 августа. Власко В. Человек, труженик, самородок // Слобода. — 1999. — 27 июля. Зеленина Е. Степан Гризодубов — мушкетер воздухоплавания // Время. — 2004. — 27 июля. Знаковский В. Жизнь, отданная авиации // Слобода. — 1994. — 27 авг. — С. 6. Льотчики Гризодубови (про С. В. Гризодубова та його дочку В. С. Гризодубову) // Промінь. — 1991. — 29 жовтня. Солодовников Д. Пионер украинской авиации // Время. — 1999. — 27 июля. Храпов Я. «Его винты поют, как струны…» (к 100-летию со дня рождения) // Правда. — 1985. — 13 мая. Чернай О. Аэроплан Степана Гризодубова // Панорама. — 1992. — Сентябрь (№ 36). — С. 5. Чернова Н. Крилата родина (про музей-квартиру сім'ї Гризодубових) // Слобідський край. — 2004. — 11 вересня. Шевченко М. Кулибин, где твои крылья? (о Гризодубове и его увлечении фотографией) // Объектив-Но. — 2004. — 15 июля. — С. 12. Яницький Б. Жили, творили, щоб неба досягти // Слобідський край. — 2003. — 12 квітня.