Хеллові́н, або Геллові́нТакож зустрічається варіант Хеллоуїн. (, ; скорочено від «») — святкується в ніч проти 1 листопада. У XIX ст. поширилась думка про язичницькі корені цього свята, зокрема про походження його від кельтського Саваня, однак останні дослідження доводять його католицькі корені.
Найгучніше відзначається у США, Канаді, Ірландії та Великій Британії. Хоч у цих країнах Хелловін не є державним святом, та за популярністю поступається лише РіздвуHalloween — celtyckie straszne święto .. В Україні набуває поширення після здобуття незалежності, разом з пожвавленням у світі процесів американізації наприкінці XX ст.
Під час святкування Хелловіну відбувається традиційне випрошування цукерок дітьми, відвідування тематичних , прикрашання оселі та будівель, вирізання ліхтаря з гарбуза, , розведення вогнищ, виловлювання яблук з відра, розігрування, розповідання моторошних оповідок, перегляд фільмів жахів тощо. Символом свята є ліхтар з гарбуза у вигляді людської голови (Ліхтар Джека).
Походження слова Уперше назва Хелловіну (Halloween) згадується у 1745 році. Слово походить від англійського Hallowe'en — скорочення виразу All Hallow's Eve — Вечір усіх святих, яке своєю чергою розшифровується як All Hallowed Souls Eve — дослівно: Вечір усіх святих душ. У рівнинній шотландській, вечір — це even, що видозмінилося до e'en або een.
Хоча раніше, у давньоанглійській мові трапляється вислів All Hallows (ealra hālgena mæssedæg, день повернення усіх святих), власне «переддень» All Hallows' Eve згадується лиш у 1556.
Історія
На зламі епох Античності та Середньовіччя 13 травня католицька церква відзначала свято Всіх святих (православні відзначають це свято в першу неділю після Зіслання Святого Духа). Однак у VIII ст. папа Григорій III освятив у Римі каплицю в базиліці св. Петра на честь Всіх Святих саме 1 листопада, і переніс на день освячення цієї каплиці також святкування цього свята в Римі. У наступному, IX столітті, папа Григорій IV постановив, що 1-е листопада буде днем Всіх Святих у цілій Церкві. У цій традиції свято потрапило й до Ірландії, а не навпаки, попри поширену думку, що воно нібито трансформувалося з передхристиянського язичницького шабашу. А у день перед святом, як і перед кожним великим святом, проводилося передпразденство (вігілія, навечір'я). Звідси назва «All Hallows Even», «Вечір усіх святих», скорочено «Hallowe'en». Натомість під кінець Х століття, у Франції, під впливом Клюнійського абатства, 2 листопада починають відзначати День Всіх Померлих вірних. З Франції цей день помину померлих поширився по всьому католицькому світу.
Опис кельтського язичницького свята СаваньRogers, Nicholas (2002). «Samhain and the Celtic Origins of Halloween». Halloween: From Pagan Ritual to Party Night, pp. 11 — 21. New York: Oxford Univ. Press. ISBN 0-19-516896-8., яке іноді вважають прообразом Хелловіну, з'являється в староірландській літературі починаючи з X століття. Згідно з Оксфордським словником фольклору, Савань був святом одночасно для всіх народів Британських островів та міцно асоціювався зі смертю та надприродним. Водночас немає жодних доказів того, що в язичницькі часи свято мало якесь особливе значення, крім сільськогосподарського та сезонного. Древні кельти, які жили на території сучасної Великої Британії, ділили рік на дві частини — світлу і темну (літо і зиму). Коли темна частина змінювала світлу (наприкінці жовтня), у кельтів починалися урочисті святкування.
Традиційно вважається, що сприйняття Саваня як темного язичницького свята, пов'язаного з мертвими, зобов'язане своєю появою християнським ченцям X—XI століть, які писали про нього через приблизно два сторіччя після затвердження Дня всіх святих та приблизно через чотириста років після прийняття Ірландією християнстваHUTTON, RONALD, The Stations of the Sun: A History of the Ritual Year in Britain (Oxford: Oxford University Press, 1996). Водночас, уже в VIII столітті День усіх святих починає поступово заміщати Савань; завдяки взаємопроникненню гельських традицій та католицьких обрядів, починають формуватися перші зачатки майбутнього Хелловіну.
З цього моменту починається спадкоємний розвиток двох свят. Як і Савань, Хелловін традиційно відзначається в ніч на 1 листопада. В Шотландії та Ірландії Савань мав назву Oidhche Samhna і Oíche Samhna (шотландською та ірландською відповідно), і сучасні носії гельських мов і досі позначають Хелловін словами Oíche/Oidhche Samhna, зокрема таку назву збережено у Вікіпедії ірландською мовою. Досі на півночі Шотландії та Ірландії прийнято проводити ритуали для заспокоєння мертвих та розповідати вночі 31 жовтня легенди про предківO'Driscoll, Robert (ed.) (1981) The Celtic Consciousness New York, Braziller ISBN 0-8076-1136-0 pp. 197—216: Ross, Anne «Material Culture, Myth and Folk Memory» (on modern survivals); pp.217-242: Danaher, Kevin «Irish Folk Tradition and the Celtic Calendar» (on specific customs and rituals)McNeill, F. Marian (1961, 1990) The Silver Bough, Vol. 3. William MacLellan, Glasgow ISBN 0-948474-04-1 pp. 11 — 46.
Оскільки 1 листопада церква молиться до святих у небі, 2 листопада поминає душі в чистилищі, то в середовищі деяких ірландських селян почалися роздуми над ситуацією «нещасних грішників» ще в одному «місці» — у пеклі. Прокляті, на думку простих ірландських католиків, мають бути ще нещаснішими, якщо тут на землі про них геть забули. Тому зародився звичай стукати в каструлі та сковорідки напередодні «Всіх Святих», тобто на «Hallowe'en», щоб прокляті в пеклі знали: про них теж пам'ятають! Таким чином, в Ірландії з'явився «День Всіх Померлих» — 31 жовтня, а не лише «померлих вірних», який відмічали 2 листопада. До церковного календаря цей день, звичайно, не потрапив
Проте нинішній вигляд свята Хелловін, з усіма перебираннями та іншими звичаями, з'явився пізніше і не має ірландського коріння. Радше звичай почав зароджуватися у Франції приблизно в XIV або в XV столітті, у часи страшних катаклізмів (один з них — пандемія чуми «Чорна смерть», забрала життя майже третини європейського населення). Це активно сприяло замисленню про життя після смерті. Різні театралізовані вистави мали у своєму репертуарі постановки про смерть, про чистилище і про пекло, щоб нагадувати кожному про його смертність та про марноту і швидкоплинність життя. Тодішні вистави мали такі назви як «Танець Смерті» чи «Танець Жаху». Нагадування про плинність земного життя та рівність усіх перед смертю часто залишалася на стінах цвинтарів: диявол на ланцюгу веде до могили чи то короля, чи то папу, чи то знатну даму, чи то монаха, чи то селянина. Часто відбувалися театралізовані вистави «танців смерті» в сам день Всіх Святих, і там виступали актори, одягнені в одяг різних соціальних груп та станів, від короля до бідняка. Закономірно, у виставі також брали участь такі персонажі, як «Диявол» чи «Смерть». Деколи такі вистави відбувалися не лише в містах, і з часом стали досить розповсюдженими і традиційними. Отож, у Франції ці вистави відбувалися в День Всіх Святих, тобто 1 листопада. Натомість в Ірландії, в переддень Всіх Святих, на «Hallowe'en», тобто 31 жовтня, таких вистав і відповідно перевдягання не було.
Уперше перевдягання і театралізовані виступи саме 31 жовтня зустрічаються у XVIII столітті в англійських колоніях Північної Америки, де французькі та ірландські католики споріднювалися у шлюбах та поєднували свої традиції. Таким чином, гібрид ірландського акцентування на пеклі в поєднанні з французьким маскарадом створив досить специфічне та колоритне свято.
В Америці досить швидко перевдягання на Хелловін перестало бути ціллю, а стало засобом назбирати побільше солодощів від сусідів. У цьому брали участь зазвичай діти, які ходили по домівках, стукали до дверей і говорили: «Trick or treat», «Відкупись, або зачарую» (дослівно: «зроблю фокус або пригощай»), тобто «погрожуючи» наробити всіляких «магічних неприємностей» мешканцям дому, якщо ті не дадуть чогось «хелловінським колядникам». Цей досить дивний звичай, ніяк не пов'язаний з «днем померлих», став своєрідним американським додатком до Хелловіну. Походив він з Англії, де з настанням англіканства в XVI столітті, почалися переслідування католиків. На початку XVII століття сталася змова деяких католиків і запланували вбити короля Якова І та весь Парламент вибухом. Проте порох у Парламенті виявили, а організатора, Гая Фокса, знайшли і повісили 5 листопада 1605 року. Цей день, «День Гая Фокса» (Guy Fawkes’ Day), став народним святом в Англії і залишився ним дотепер. Тоді підпиті гуляки в масках ходили вже в глуху ніч проти 5 листопада по домах католиків і просили пива чи солодощів для продовження святкування. При цьому часто виговорювали «Trick or treat», «пригощай або буде фокус». Традиція святкувати цей день переїхала до Америки разом з англійськими переселенцями. Та після Американської революції в другій половині XVIII століття вона була занехаяна, разом з іншими англійськими національними святами. Проте ходіння по домівках з промовлянням «trick or treat» стало вже досить популярним і його перенесли на іншу ніч, а саме на католицький франко-ірландський «Hallowe'en» 31 жовтня. Таким чином до католиків долучилися теж протестанти і свято Хелловін стало загальнонаціональним.
Північноамериканські альманахи кінця XVIII та початку XIX століття не подають ніяких відомостей про святкування Хелловіну тамRogers, Nicholas (2002). Halloween: From Pagan Ritual to Party Night, pp. 49-50. New York: Oxford Univ. Press. ISBN 0-19-516896-8.. Але у XIX ст. свято отримує бурхливе поширення і перестає обмежуватися лише емігрантськими громадами. У суспільстві воно починає сприйматися як «понуре» і «моторошне», хоч і веселе, а ніяк не релігійно-поминальне. Саме тому пуритани Нової Англії його не схвалювали.
У XIX ст. були популярні листівки-запрошення, на яких для більшого ефекту «моторошності» почали поміщати у різних колажах відьом. Наприкінці XIX століття недоінформовані фольклористи, не знаючи звідки взялася відьма, та й взагалі інші «страшні» персонажі, а лише чули, що це принесли ірландці, впровадили до свята «jack-o’-lantern», «блукаючий вогник» (тобто ліхтар). Вони були переконані, що Хелловін має кельтське та поганське походження, тому належить додати якісь «призабуті», на їх думку, елементи з культури друїдів. Вибрали ріпу та ліхтар, який був частиною древніх кельтських свят врожаю. Гарбуз усталився як поширений елемент Хелловіну в XX столітті, тому що його легше робити порожнистим та поміщати всередині нього ліхтар
До середини XX століття Хелловін святкувався всіма американцями від узбережжя до узбережжя, незалежно від походження, суспільного чи статківRogers, Nicholas (2002). Halloween: From Pagan Ritual to Party Night, p. 74. New York: Oxford Univ. Press. ISBN 0-19-516896-8..
Святкування різними народами
Після того, як Хелловін почав активно відзначатися з XIX століття в США і Канаді, він поширився у всьому світі завдяки впливу американської культури, при цьому існує ряд регіональних відмінностей. Наприклад, в Ірландії заведено влаштовувати великомасштабні піротехнічні дійства та багаття, а в Шотландії цей звичай відсутнійHalloween fire calls 'every 90 seconds' UTV News Retrieved 22 November 2010. За межами країн, де живуть нащадки кельтів, свято має скоріше комерційний характер, ніж культурний або ритуальнийRogers, Nicholas (2002). Halloween: From Pagan Ritual to Party Night, p.164. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-516896-8.. В Японії на честь свята проводяться щорічні паради, що іноді досягають величезної кількості учасників і створюють великі проблеми міським службам . Найвідоміший захід такого роду проходить в місті Кавасакі, вважається, що воно — найстаріше місце святкування Хелловіну в Японії .