Наукова фантастика є жанром фантастики, який описує ситуації, невідомі в реальності, але ймовірні та/або пов'язані з певними теоріями і припущеннями в науці й техніці. Сюжети творів наукової фантастики відповідають науковій картині свого часу. Як і наука, наукова фантастика володіє потенціалом до передбачення відкриттів, винаходів, їхнього впливу на суспільство. Часто слугує способом метафорично описати проблеми й можливості суспільства.

Загалом наукова фантастика поділяється на «жорстку», яка звертається до відомих на час створення наукових фактів і технічних досягнень, та «м'яку», що звертається до соціально-філософських тем. Детальніша класифікація спирається на концепції, що лежать в основі творів; переважні місця вигаданих подій; особливості побудови сюжету; включення елементів інших жанрів.

Часто до піджанрів наукової фантастики відносять альтернативну історію і соціальну фантастику, утопію й антиуптопію, хоча вони не обов'язково містять науково-фантастичні елементи. Іноді всі нереалістичні твори відносять до наджанру спекулятивної белетристики чи фантастики в її широкому розумінні.

Жорстка і м'яка наукова фантастика Тверда або жорстка наукова фантастика є категорією наукової фантастики, яка характеризується акцентом на наукових і/або технічних подробицях, на науковій достовірності, особливо щодо точних наук, передбаченням майбутніх винаходів. Попри це, жорстка наукова фантастика може використовувати позанаукові теми, надаючи їм наукового пояснення, а також містити певну кількість вільних припущень поряд і значною кількістю достовірних наукових ідей.

Додатковий термін «м'яка наукова фантастика» вперше вжив в 1978 році американський критик Джордж Елрік як протиставлення «жорсткій». З часом під терміном стала розумітися фантастика, зосереджена на гуманітарних і суспільних науках на зразок соціології, антропології. М’яка наукова фантастика, як правило, тяжіє до історій про стосунки персонажів та заглиблення у вигадані культури.

Піджанри

Фантастика загублених світів — розвинулася з подорожніх нотаток і описує відкриття невідомих територій, країн. Утопія і антиутопія — утопія виникла як радше жанр філософської літератури про найкращий устрій суспільства. Антиутопія показує небажаний, хибний напрямок розвитку суспільства, який часто настає в результаті апокаліптичної події, але не обов'язково. Антиутопічні теми можуть з'являтися в різних піджанрах наукової фантастики. Соціальна — зосереджується на житті й закономірностях розвитку суспільства, стосунках у ньому, психології. Ближнього прицілу — піджанр наукової фантастики, популярний у середині XX ст. (особливо в СРСР), що описує технології та наукові досягнення найближчого майбутнього. В сучасній формі — також «побутова фантастика», що надає пріоритету буденності, особистим проблемам людей у фантастичному світі, вибудованому на вже наявних перспективних технологіях. Пригодницька — поєднує подорожі, вирішення таємниць, уникнення небезпек у поєднанні з фантастичними елементами. Основна увага приділяється динамічному сюжету, діям героїв у незвичайних обставинах. Гумористична — поєднує фантастичні елементи з комедійними сюжетами. Вдається до сатири та пародії на штампи інших жанрів. Історична — застосовує припущення на тему історії. Альтернативна історія — зображає реальність, яка могла б настати, якби історія, в один зі своїх переломних моментів (точок біфуркації або точок розвилки) пішла іншим шляхом. Часто результатом стає реальність, де визначальну перевагу отримала певна ідея чи технологія. Криптоісторія — описує фантастичні події, що нібито відбулися в минулому та вплинули на хід історії. Фантастика про потраплянців — про героїв, які потрапляють у інші світи, епохи, всередину вигаданих творів. Міфологічно-історична — черпає натхнення з тропів, тем та символіки міфів, легенд, фольклору та казок. Може переосмислювати їх у іншому антуражі чи раціоналізувати надприродні елементи наукою й технікою.

Апокаліптична — описує падіння суспільства або цілого світу, досліджує формування та момент краху. Постапокаліптична — описує наслідки краху суспільства, виживання залишків цивілізації.

Космічна опера — робить акцент на космічних війнах та мелодрамі, демонструючи тривалі ризиковані космічні пригоди й розвиток персонажів.

Кіберпанк — має справу з науково-технічними досягненнями кібернетичного напрямку, що негативно впливають на суспільство, поглиблюють його проблеми. Посткіберпанк — на відміну від кіберпанку менш похмурий, рясніє політичною та соціальною сатирою, нерідко висміює канони самого кіберпанку.

Мілітарна — зосереджена на питаннях футуристичної війни. Передові технології, що демонструються, використовуються переважно в бойових умовах, а персонажі, найчастіше, є військовими.

Феміністична — досліджує теми захисту й розширення прав жінок у фантастичних обставинах.

Космічний вестерн — має характерні елементи вестерну, перенесені у фантастичний антураж.

Ретропанк — надає фантастичного значення певній технології та естетиці минулого: Стимпанк — надає фантастично великого значення паровим технологіям, зазвичай у естетиці вікторіанської доби. Дизельпанк — аналогічно розвиває тему технологій першої половини XX ст., займаючи проміжне місце між стимпанком і кіберпанком Атомпанк — обігрує технології та естетику 1945-1960-х років.

Біопанк — фантастично об'єднує елементи біології, біотехнології, біоінженерії та біоетики.

Афрофутуризм — досліджує перетин культури африканської діаспори з наукою та технологіями.

Примітки

Посилання

Володимир Арєнєв. Слон, що кукурікає: як розібратися в жанрах фантастики на Читомо